Постанова

від 05.02.2013 по справі 5009/3559/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5009/3559/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі міста Києва на постанову та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року господарського суду Запорізької області від 28.09.2012 року у справі господарського суду№ 5009/3559/12 Запорізької області за заявоюТОВ "Консалт Сервіс Плюс" до ПП "Далерметалторг" про визнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники :

від ДПІ у Голосіївському районі міста Києва: не з'явилися, від ТОВ "Консалт Сервіс Плюс":Птиця В.В. (довіреність №08/04-пр від 22.11.2012 року), від ПП "Далерметалторг":не з'явилися. ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2012 року порушено провадження у справі №5009/3559/12 про банкрутство ПП "Далерметалторг" (далі - боржника) за заявою ТОВ "Консалт Сервіс Плюс" (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 1).

Постановою господарського суду Запорізької області від 28.09.2012 року (суддя Дьоміна А.В.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора, якого зобов'язано письмово повідомити про визнання відсутнього боржника банкрутом всіх відомих йому кредиторів боржника, у тому числі фонди, податкові органи як за місцем реєстрації боржника на момент порушення провадження у справі, так і за місцем попередньої реєстрації, докази повідомлення надати суду, здійснити ліквідаційну процедуру у відповідності з вимогами чинного законодавства у строк до 01.02.2013 року (а.с. 47).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, як потенційний кредитор боржника, в якого боржник перебуває на обліку платників податків, та Державна податкова служба у місті Києві, звернулись до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції від 28.09.2012 року, провадження у справі №5009/3559/12 припинити, мотивуючи недоведенням наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - М'ясищева А.М., суддів: Будко Н.В., Москальова І.В.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 28.09.2012 року у справі №5009/3559/12 - без змін (а.с. 165-169) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва (далі - скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 03.12.2012 року та постанову суду першої інстанції від 28.09.2012 року, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 19, 129 Конституції України, статей 20, 41, 62 Податкового кодексу України, статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 19 Закону України "Про порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статей 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник доводив, про відсутність належних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство з урахуванням особливостей провадження за статтею 52 Закону, зазначав про те, що дані його бухгалтерської звітності до ДПІ із значними показниками валових доходів та відсутність декларування податкових зобов'язань свідчить про участь боржника у незаконних фінансових схемах по мінімізації податкових зобов'язань, що в сукупності з фактом порушення провадження у справі про банкрутство вимагає проведення податкової перевірки з метою встановлення справжніх податкових зобов'язань боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 03.12.2012 року та постанову суду першої інстанції від 28.09.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника ініціюючого кредитора, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами) , однак розмір таких вимог не визначається відповідно до приписів статті 6 Закону. Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тількі ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг або довідка) про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого Закону про прості і переказні векселі, простий вексель - це цінний папір, який містить безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей. Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Абзацом 8 статті 1 Закону передбачено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора .

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Відповідно до статті 78 Податкового Кодексу України, у разі порушення провадження у справі про банкрутство платника податків органи державної податкової служби, згідно з приписами підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, вправі проводити документальну позапланову виїзну перевірку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону, зазначивши, що безспірність грошових вимог ТОВ "Консалт Сервіс Плюс" підтверджена простим векселем серії АА № 2321213 від 19.07.2012року на суму 16 500 грн. зі строком платежу "за пред'явленням", виконавчим написом нотаріуса №842 від 20.08.2012 року на суму 17 500 грн., постановами Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2012 року, закриття виконавчого провадження від 14.09.2012 року, актом того ж виконавця від 07.09.2012 року.

Отже, стягнення безспірної заборгованості з боржника здійснювалось виконавчою службою в період серпня-вересня 2012року в місті Запоріжжя.

Окрім того, заява ініціюючого кредитора мотивована тим, що боржник припинив господарську діяльність та відсутній за адресою місцезнаходження, в підтвердження чого було надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 456060 станом на 12.09.2012 року, згідно якої "місцезнаходження" боржника вказане як - 69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, Ленінський район, вул. Бородинська, буд. 6А. , в графі "статус відомостей про юридичну особу" містить запис: "підтверджено" та зазначено про знаходження боржника в стані припинення підприємницької діяльності (а.с 39) .

Зазначена довідка судами прийнята як належний доказ в обґрунтування відсутності підприємницької діяльності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, Довідка ЄДРПОУ про державну реєстрацію боржника та копії його установчих документів в матеріалах справи відсутні, що позбавило суди можливості дослідити в повній мірі його правовий стан та обставини припинення господарської діяльності, зміни адреси місцезнаходження з міста Київ на місто Запоріжжя безпосередньо перед порушенням справи про банкрутство. Встановлення зазначених обставин має значення для дослідження належності проведення виконавчих дій по грошових вимогах, які зазначені ініціюючим кредитором як безспірні, саме в місті Запоріжжя (за новою адресою реєстрації місцезнаходження боржника) та встановлення обставин дійсного припинення ведення господарської діяльності як за адресою місцезнаходження боржника, так згідно даних його фінансової, податкової звітності.

Також апеляційним судом не дано оцінки та не спростовано доводів скаржника про ведення боржником господарської діяльності на момент порушення справи про банкрутство, згідно даних його податкової звітності. Зокрема, Податковою декларацією на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року боржник відобразив витрати з придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 1 129 368 грн., Податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень-березень 2012 року боржник декларував щомісячне постачання товарів на суми 3-5 мільйонів гривень із виникненням податкових зобов'язань щомісячно, відповідно 606478 грн., 712651 грн., 1008736 грн. (а.с. 72-73, 114-127 ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до статті 52 Закону, припинення господарської діяльності боржника є однією з самостійних підстав для застосування особливостей провадження за даною нормою закону про банкрутство. Однак, обставини фактичного припинення господарської діяльності не можуть підтверджуватися єдиним записом в ЄДРПОУ про перебування в "стані припинення", оскільки процедура припинення юридичної особи згідно статей 104-111 Цивільного кодексу України може мати наслідки її реорганізації, злиття приєднання, а положення статті 52 Закону про банкрутство вимагають доведення ініціюючим кредитором обставин відсутності підприємницької діяльності боржника, що повинно підтверджуватися сукупністю доказів як про прийняття відповідного рішення компетентного органу боржника (суду) про припинення (ліквідацію) юридичної особи, даними господарської (податкової) звітності про відсутність підприємницької діяльності боржника, передавальними актами (балансами), даними про здачу боржником свідоцтв платника податків та іншими доказами, які б беззаперечно свідчили про фактичну відсутність підприємницької діяльності боржника.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15).

У зв'язку з тим, що на момент порушення провадження у справі боржник мав фактичне місце знаходження, в матеріалах справи відсутні докази правового статусу боржника, як юридичної особи, яка не здійснює фактичної підприємницької діяльності, судами не перевірено обставин належного порушення виконавчого провадження щодо стягнення безспірної заборгованості в місті Запоріжжя (за новою адресою боржника) та обставин фактичного припинення підприємницької діяльності до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, що згідно заяви ініціюючого кредитора зазначено, як підставу для порушення провадження у даній справі з урахуванням особливостей статті 52 Закону, колегія суддів касаційного суду вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість порушення провадження у даній справі про банкрутство за статтею 52 Закону.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами статей 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, вважає постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року та постанову господарського суду Запорізької області від 28.09.2012 року про визнання боржника банкрутом прийнятими з порушенням процесуального законодавства та законодавства про банкрутство, а отже такими, що підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, дослідити обґрунтування ініціюючим кредитором обставин фактичного припинення підприємницької діяльності боржника, як підстави для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону із застосуванням принципу належності та допустимості доказів, поданих ініціюючим кредитором, згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, можливість на даний час здійснювати таке провадження з врахуванням Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212 -УІ від 22.12.2011року та в залежності від встановленого прийняти рішення про подальший розгляд справи з можливістю введення ліквідаційної процедури боржника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі міста Києва задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року та постанову господарського суду Запорізької області від 28.09.2012 року у справі №5009/3559/12 скасувати.

Справу №5009/3559/12 передати на розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко