Постанова

від 07.02.2013 по справі 19/38/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа № 19/38/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівБондар С.В., Палія В.В. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд" на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 31.07.2012 та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 у справі№ 19/38/2012/5003 за позовомПриватного акціонерного товариства "Вікторія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд" простягнення 254 245,64 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Вікторія" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд" про стягнення 254 245,64 грн. (з них: 236 678,03грн. -основного боргу, 12 509,13грн.-пені, 2 453,98грн. -3% річних, 2 604,50грн. - збитків від інфляції) заборгованості за договором поставки №20/12-10 від 20.12.2010 року. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №20/12-10 від 20.12.2010 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 31.07.2012 року (суддя Яремчук Ю.О.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 132 062,03грн. - основного боргу, 8 922,86грн. -пені, 2063,57грн. - інфляційних втрат, 1745,60грн. -3% річних, 2895,88грн. -судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року (судді Саврій В.А., Дужич С.П., Філіпова Т.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Альфатрейд" залишено без задоволення; апеляційну скаргу ПАТ "Вікторія" задоволено: рішення господарського суду Вінницької області від 31.07.2012 року скасовано в частині відмови у позові, у цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 104 616,00грн. основного боргу, 3 586,27грн. -пені, 708,38грн. -3% річних, 540,93грн. - інфляційних втрат, 2189,03грн. -судового збору за подання позовної заяви. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 31.07.2012 року залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині задоволення позову, постанову скасувати у повному обсязі, у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник Приватного акціонерного товариства "Вікторія" у судове засідання 07.02.2013 року не з'явився, відзив на касаційну скаргу від Приватного акціонерного товариства "Вікторія" до суду не надходив.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 20.12.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Вікторія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд" (покупець) укладено договір поставки №20/12-10.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця продовольчі товари (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його згідно умов даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору повне найменування, кількість, асортимент, ціна одиниці товару, а також сума партії товару вказуються у видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною договору. Товар згідно договору передається покупцеві товарними партіями, розмір яких визначається партією товару зазначеного в одній видатковій накладній.

Як передбачено п. 3.3 договору товар вважається прийнятим покупцем з моменту фактичної передачі товару, що підтверджується датою видаткової накладної.

Згідно з п. 4.1 договору ціна за одиницю товару визначається на договірній основі і вказується у видаткових накладних.

Ціна договору визначається, виходячи із сум, вказаних у видаткових накладних, за весь термін дії договору (п. 4.2).

Відповідно до п. 4.4 договору оплата за отриманий товар здійснюється покупцем на протязі 45 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві, що підтверджується датою підписання видаткової накладної.

Згідно з п. 4.5 договору датою оплати являється дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно договору.

До договору поставки сторонами було укладено додаткові угоди, якими внесено доповнення та зміни до договору, зокрема, визначено строк дії договору - з моменту підписання та до 31.12.2012 року (додаткова угода №3 від 20.12.2011 року).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено на користь відповідача товару на суму 132 062,03грн. (з урахуванням того, що частина наданих позивачем накладних визнана судом неналежним доказом).

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що сума, на яку було поставлено товар відповідачу на виконання умов договору складає 236 678,03грн. (з урахуванням усіх накладних, наданих позивачем на підтвердження факту поставки товару).

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого, але неоплаченого відповідачем товару у розмірі 236 678,03грн., а також, нарахованих на суму основного боргу: 12 509,13грн.-пені, 2 453,98грн. -3% річних, 2 604,50грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як унормовано ч. 1, 2, 3, 4 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено обов'язок сторін належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановивши факт поставки товару відповідачу на виконання умов договору поставки №20/12-10 від 20.12.2010 року згідно з видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на загальну суму 236 678,03грн., суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу у повному обсязі.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 6.1 договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Встановивши факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, суд апеляційної інстанції мотивовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 12 509,13грн.-пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням встановленого факту прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, судом апеляційної інстанції мотивовано задоволено вимогу про стягнення з відповідача 2 453,98грн. -3% річних, 2 604,50грн. - збитків від інфляції.

Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Одеської області іншої справи - про визнання недійсним договору поставки №20/12-10 від 20.12.2010 року, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, так як вірно зазначено судом першої інстанції, суддя має право надати оцінку договору поставки та у разі необхідності, визнати недійсним повністю чи у певній частині, пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, а також, відповідно до ст. 112 ГПК України - переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності. Крім того, в силу ст. 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення суду першої інстанції, в частині, яка залишена без змін постановою апеляційної інстанції та постанова апеляційного господарського суду вцілому ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередньої судової інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейд" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 у справі № 19/38/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій