Рішення

від 30.01.2013 по справі 1016/1192/12

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 1016/1192/12

Макарівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді: В.О. Оберемко,

при секретарі: Гребінській Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго», треті особи -Копилівська сільська рада Макарівського району Київської області, Управління Держкомзему у Макарівському району Київської області, Відділ містобудування, архітектури і розвитку інфраструктури Макарівської РДА Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» (далі - відповідач) в якому просив зобов'язати відповідача демонтувати та перенести на безпечну відстань за межі земельної ділянки ОСОБА_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, розташовані на цій ділянці електроустановки: повітряну лінію електропередач ПЛ-10 кВ та трансформаторну підстанцію ТП-287, посилаючись на те, що є власником вказаної земельної ділянки і розташування на його земельній ділянці зазначених електроустановок порушує його право власності.

В судове засідання з»явилися позивач та його представник і підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, крім того подав письмові заперечення проти позову і зазначив, що відповідно до ст. 112 Земельного Кодексу України і пункту 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997р. за № 209 (надалі - ПОЕМ), охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів при невідхиленому їх положенні на відстані 10 метрів. Охоронні зони встановлюються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації енергопостачальником та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму.

Дана лінія електромереж була побудована у 1970 роках 20-го століття Державою на земельній ділянці, що надавалась з земель запасу на потреби електроенергетичної галузі, при цьому норми ст. 76 діючого Земельного Кодексу України дають визначення поняття - землі енергопостачальної системи, тобто землі, надані під електрогенеруючі об'єкти, під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. В період коли було збудовано дану лінію електромереж, і по 31 грудня 2001 року діяв Земельний Кодекс у попередній редакції, який не містив поняття приватної власності на земельні ділянки, в той час земельні ділянки належали громадянам на праві довічного користування. У 2002 році з введенням в дію нового Земельного Кодексу України, розпочався процес приватизації земельних ділянок, які належали фізичним особам на праві довічного користування. Отже, коли приватизується земельна ділянка то відповідно оформлюється Державний Акт приватної власності на землю, якщо по земельній ділянці проходять лінії електропередач, то має бути встановлене обмеження у використанні останньої і власник такої ділянки має обов'язок надати експлуатуючій організації «право проходу»для здійснення експлуатації електроустановок. У відповідності до Глави 16 Земельного Кодексу України, у випадку передачі у власність позивачу земельної ділянки у 2006 році Макарівський відділ земельних ресурсів, повинен був витребувати від Позивача встановлення земельного сервітуту на зону обмеження, необхідну для ремонту, обслуговування та експлуатації повітряної лінії електропередач.

Зазначав, що з приводу цього питання у судах України склалась певна практика щодо вирішення спірної ситуації. Так, у рішеннях Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим по справі № 22-ц-3325/2007р. та Ухвали Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано - Франківської області по справі №22ц -и 1028/2009, встановлено та вирішено, що приватизація земельної ділянки фізичними особами, через територію яких вже прокладені та експлуатуються об'єкти електроенергетики, жодним чином не впливає на виникнення права у її власника заявляти будь-які вимоги до енергопостачальних організацій, щодо вчинення дій з виносу цих об'єктів з даних земель.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач посилається на загальні норми Цивільного Кодексу України та Земельного кодексу України, зокрема на ст. ст. 386, 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, зазначав при цьому, що правовідношення між газо , нафто , енергокомпаніями та власниками земельних ділянок регулюються спеціальними нормами Цивільного кодексу України, главою 32, а також спеціальними нормами Земельного Кодексу України.

Згідно Глави 32 ЦК України - ст. ст. 401, 402, 403, 404 - встановлено право користування чужим майном, в даному випадку земельною ділянкою, на якій знаходиться опора.

Зазначав, що спірне питання регулюються Главою 16 Земельного Кодексу України. Згідно ст. 76 ЗК України: «Землями енергетичної системи визнаються землі, надані в тому числі і під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності». Уздовж повітряних ліній електропередач встановлюються охоронні зони, п. «е»ч. І ст. 91 ЗК України: на власників земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти енергетики, покладені обов'язки дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон, статтею 98 ЗК України надано право, як власнику земельної ділянки так і користувачу земельної ділянки, на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача у справі.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання, обгрунтовуючи таке заперечення тим, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного відповідачем права, дане порушення має триваючий характер, а тому перебіг позовної давності розпочинається кожного дня.

Суд погоджується з позивачем в тому, що в даному випадку не підлягає застосуванню позовна давність, оскільки даний позов є негаторним, а характерною ознакою негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усувати тривалі порушення зазначених повноважень власника, а не ті, що мали місце у минулому, що зумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Треті особи про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, про свою участь у справі не заявили, подали письмові заяви, в яких просили розглядати справу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,250 Га (кадастровий номер 3222783201:01:001:0010) розташованої на території Копилівської сільської ради в АДРЕСА_1. Правовстановлюючим документом на землю є Державний акт про право власності на землю серія ЯГ № 317830, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 9).

Також, в межах вказаної ділянки знаходиться житловий будинок з надвірними спорудами, спадкоємцем якого є Позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину серія ВАС № 442897, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 7).

Земельні сервітути в розумінні ст. 99 Земельного кодексу України та обмеження (обтяження) прав на зазначену земельну ділянку (ст. 111 ЗК України) не зареєстровані, що підтверджується довідкою Держкомзему у Макарівському районі Київської області від 03.04.2012р., копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 19).

При цьому, фактично вздовж усієї території цієї ділянки прокладена повітряна лінія електропередач з опорами (далі - ПЛ-10кВ) та розміщено трансформаторну підстанцію (далі - ТП-287). Зазначені електричні установки є власністю Відповідача, що повністю використовуються та експлуатуються ним для суспільних потреб.

Ці обставини підтверджуються довідкою Копилівської сільської ради від 13.10.2008р. (а.с. 13), Актом від 09.06.2011р. (а.с. 15) та листом від 07.07.2011р. Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Київській області (далі - Держенергонагляд) (а.с. 16).

Позивач звернувся із вимогами про перенесення за межі його ділянки повітряної лінії та трансформаторної підстанції до Макарівського РП ПАТ «АЕС Київобленерго» (а.с. 10). Листом від 09.09.2008р. (а.с. 12) йому було відмовлено.

Судом встановлено, що електричні установки, які знаходяться на земельній ділянці позивача у справі, побудовані в 70-х роках, введені в експлуатацію в 1974 році та належать на праві власності відповідачу у справі.

Згідно ст. 112 Земельного кодексу України (далі ЗК України), охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації.

Згідно ст. 19 Закону України «Про електроенергетику», на об'єктах енергетики встановлюється особливий режим допуску, а в охоронних зонах електромереж діють обмеження.

П. 1 ст. 110 ЗК України передбачено, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом.

Абзац «Е»п. 1 ст. 91 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки зобов'язаний дотримуватись обмежень, пов'язаних з встановленням охоронних зон.

З метою забезпечення збереження і надійної роботи електричних мереж 4 березня 1997 року KM України було прийнято Постанову № 209 «Про затвердження правил охорони електричних мереж», які були затверджені з метою збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації.

Електричними мережами, які підлягають охороні, згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільчі пункти, повітряні лінії електропередачі.

Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі заходи: відводяться земельні ділянки; встановлюються охоронні зони.

Отже, проаналізувавши вищезазначені норми можна прийти до висновку, що законодавство оперує таким терміном як «обмеження»земельної ділянки, яке не є тотожним із терміном «обтяження»земельної ділянки як-то встановлення сервітутів.

При цьому, поняття «обтяжень»земельних ділянок повністю розкрито і врегульовано чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якому чітко визначено, що обтяження -це заборона розпоряджатися та (або) користуватися нерухомими майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів (ст. 2 Закону).

В даному Законі також наведено перелік прав та обтяжень, що підлягають державній реєстрації (ст. 4 Закону), до яких зокрема відносяться і сервітути.

Одночасно, чинним законодавством України чітко не врегульовано процедуру встановлення саме «обмежень»щодо нерухомого майна, зокрема земельних ділянок, хоч воно і оперує таким терміном.

Тобто, іншими словами чинним законодавством України не передбачено обов»язкової державної реєстрації саме обмежень нерухомого майна, зокрема земельних ділянок як-то в розумінні Закону України «Про електроенергетику», ст. 19 якого передбачає, що на об'єктах енергетики встановлюється особливий режим допуску, а в охоронних зонах електромереж діють обмеження.

Отже можна зробити висновок, що дія таких обмежень виникає не з моменту їх державної реєстрації, оскільки обов»язкова держава реєстрація саме обмежень нерухомого майна, зокрема в розумінні ст. 19 Закону України «Про електроенергетику», чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не передбачена.

Так, на момент введення в експлуатацію в 1974 році спірних електроустановок, їх встановлення і введення в експлуатацію було повною мірою правомірним, при цьому на земельній ділянці, що передана у власність позивачу у справі проходить охоронна зона електромереж в розумінні ст. 19 Закону України «Про електроенергетику», ст. 112 ЗК України та Постанови КМУ № 209 «Про затвердження правил охорони електричних мереж», а відповідно це є обмеженням земельної ділянки позивача у справі, і час встановлення такого обмеження слід пов»язувати з часом встановлення і введення в експлуатацію спірних електроустановок, оскілки одночасно із їх встановленням вздовж земельної ділянки та повітряного простору, обмежених з вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів при невідхиленому їх положенні на певну відстань, було встановлено охоронну зону в розумінні чинного законодавства України про електроенергетику, зокрема Закону України «Про електроенергетику»та Правил охорони електричних мереж, затверджених Постановою KM України від 4 березня 1997 року № 209.

Крім того, право власності відповідача на спірні електроустановки виникло набагато раніше ніж право власності позивача у справі на земельну ділянку, на якій розташовано дані електричні установки, при цьому на момент набуття позивачем у спадщину житлового будинку (2002р.), він знав про наявність на земельній ділянці, прилеглій до його домоволодіння ПЛ-10 кВ і не заперечував проти цього, а відповідно дана земельна ділянка перейшла у його власність вже із зазначеними обмеженнями.

Виходячи з Правил охорони електричних мереж, затверджених Постановою KM України від 4 березня 1997 року № 209, на період будівництва та експлуатації електричних мереж, земельні ділянки надаються забудовникам відповідно до Земельного Кодексу України.

Згідно п. 4 даних Правил, в межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими Правилами. Громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів для збереження вказаних об'єктів.

Охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених з вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів при невідхиленому їх положенні на певну відстань.

Отже, суд приходить до висновку, що розташування на земельній ділянці позивача у справі спірної електроустановки є обмеженням, яке встановлено саме законом, зокрема ст. 19 Закону України «Про електроенергетику», а не обтяженням земельної ділянки в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки судом встановлено, що вздовж розташування електроустановки проходить охоронна зона електромереж в розумінні Закону України «Про електроенергетику», а тому знаходження електролінії, яка належить компанії ПАТ «АЕС Київобленерго»на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності Позивачу є правомірним.

При цьому, посилання позивача на те, що Правила улаштування електроустановок не допускають проходження електроустановок через присадибні земельні ділянки та передбачають граничну відстань, на якій ці установки повинні розміщуватись є в даному випадку безпідставним, оскільки земельна ділянка була надана позивачу у власність вже після того, як на ній було встановлено та введено в експлуатацію спірну електроустановку.

Керуючись ст. ст. 76, 91, 98, 110, 112 Земельного кодексу України, ст. ст. 401 -404 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про електроенергетику», ст. ст. ст. 60, 61, 174, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

С У Д Д Я: