Ухвала

від 02.07.2012 по справі 2а-2421/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2421/12/0170/15

02.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 15.03.12 у справі № 2а-2421/12/0170/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)

до Приватного підприємства "Спутник сервіс плюс" (вул. Вінницька, 1, с. Пожарське, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97554)

про стягнення 1020,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2012 в задоволенні адміністративного позову Управлінню Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим до Приватного підприємства "Спутник сервіс плюс", - відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував висновки тим, що в рішенні, на підставі якого здійснюється стягнення, позивач посилається на п. 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України №1058-IV, які на момент прийняття рішень позивачем втратили чинність, а отже у позивача не було правових підстав для застосування до відповідача фінансових санкцій.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.7 Перехідних Положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання зазначеним законом сили.

У судове засідання 02.07.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку (арк. с. 33-34).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Відповідач є юридичною особою, ідентифікаційний код 35655122, є страхувальником і платником страхових внесків в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 (арк. с. 6).

23.12.2011 позивачем прийнято рішення № 1533 про застосування фінансових санкцій за неподання відомостей котрі використовуються системою персоніфікованого обліку у розмірі 1020,00 грн. відповідно до п. 5 частини дев'ятої ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (арк.с. 4)

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а постанову суду належить залишити без змін, виходячи з наступного.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- ІV від 09.07.2003 із змінами та доповненнями (далі - Закон України №1058- ІV), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010.

Суд першої інстанції проаналізував зазначене діюче законодавство України та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та стягнення заборгованості по внескам регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п.5 частини дев'ятої ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, з набранням чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, втратили чинність норми права, які встановлювали відповідальність страхувальників, передбачену, зокрема, п.5 частини дев'ятої ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, встановлено що, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

При цьому зазначено, що якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав , та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналіз наведених норм дає судовій колегії право для висновку, що повноваження щодо стягнення фінансових санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування розповсюджуються на ті правопорушення які були виявлені до 01.01.2011 та за які були застосовані (нараховані) відповідні санкції, але не сплачені відповідальними особами.

Проте в даному випадку такі обставини відсутні, оскільки за правопорушення допущене відповідачем він до відповідальності до 01.01.2011 не притягувався, більш того, зазначене порушення виявлено тільки 27.10.2011, рішення щодо застосування до відповідача відповідних санкцій прийнято позивачем також тільки 23.12.2011, тобто після втрати чинності статтями 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже правових підстав для застосування санкцій до відповідача не було.

Згідно з п.п. 1,2 частини третьої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до частини першої ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийняття Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим рішення № 1533 від 23.12.2011 про застосування до відповідача фінансових санкцій та відсутність підстав для стягнення фінансових санкцій за цим рішенням.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 09.11.2011 у справі №К/9991/28551/11.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вище перелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2012 у справі №2а-2421/12/0170/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.12 у справі №2а-2421/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна