Ухвала

від 31.01.2013 по справі 05-5-29/5689-29/363

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 05-5-29/5689-29/363 Головуючий у 1-й інстанції: Бойко Р.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Господарського суду м. Києва від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Немірофф-медіа» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И ЛА :

Дочірнє підприємство «Немірофф-медіа» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000094/2302/0 від 25 травня 2005 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 06 червня 2012 року адміністративний позов задоволений, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 000094/2302/0 від 25 травня 2005 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 07 квітня 2005 року по 23 травня 2005 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено комплексну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього підприємства «Немірофф-Медіа» за період з 06 лютого 2003 року по 01 січня 2005 року, про що було складено акт № 76/23-0211/32344180 від 23 травня 2005 року про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього підприємства «Немірофф-Медіа» (код ЄДРПОУ 32344180) за період з 06 лютого 2003 року по 01 січня 2005 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000094/2302/0 від 25 травня 2005 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70 964,81 грн., а саме: 984,81 грн. за безпідставне завищення позивачем податкового кредиту по ПДВ на вказану суму, що була сплачена за виготовлення візитних карток; 69 980 грн. за безпідставне заниження позивачем ПДВ на вказану суму шляхом подання уточнюючих декларацій по податку на додану вартість за квітень-серпень 2003 року, та нараховано штрафні санкції у розмірі 35 482,41 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо віднесення до складу валових витрат платника податку витрат на виготовлення поліграфічної реклами у вигляді візиток, на яких зазначені товарний знак фірми, назва та адреса фірми, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єкти інтелектуальної власності є нематеріальними активами.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Заперечуючи проти включення вартості візитних карток до валових витрат, відповідач зазначає, що такі дії платника податку відповідали б вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» лише у випадку розміщення на візитних картках найменування конкретної продукції, що дозволило б розцінювати їх як рекламну продукцію. Проте позивачем на візитних картках було розміщено лише контактну інформацію працівників підприємства та логотип фірми, що не узгоджується з приписами п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає встановленими у справі обставини, відповідно до яких на візитних картках позивачем було розміщено товарний знак компанії «Немірофф», який відповідно до вимог ст. 420 Цивільного кодексу України є об'єктом права інтелектуальної власності.

Аналогічна позиція містить в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2010 року у справі № 05-5-29/5690-29/364 (к/с № К-10477/07).

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, із наявної в матеріалах справи постанови Київського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року у справі № 05-5-29/5690-29/364 вбачається, що судом при розгляді наведеної справи було досліджено зразок візитної картки позивача, на якій міститься товарний знак компанії «Немірофф», адреса, веб-сайт, номера телефонів, прізвище, ім'я, по батькові та адреса електронної пошти директора.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки розміщення позивачем на візитних картках товарного знаку фірми, її назви, адреси відповідає законодавчо встановленому визначенню реклами, висновок суду першої інстанції про відповідність дій позивача вимогам п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є правильним.

Таким чином, витрати на виготовлення поліграфічної реклами у вигляді візиток, на яких зазначені товарний знак фірми, назва та адреса фірми, є витратами, які підлягають віднесенню до складу валових витрат платника податку, а твердження відповідача про безпідставне їх віднесення до податкового кредиту, сплаченого за виготовлення візитних карток, є необґрунтованим.

Щодо заниження суми ПДВ шляхом подання уточнюючих декларацій з податку на додану вартість за квітень-серпень 2003 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Згідно з п.п. 20, 25 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари, продукцію, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. При цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком № 2 до податкової накладної. Розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням.

Аналізуючи зазначені законодавчі норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що якщо продавець-платник податку на додану вартість на дату отримання авансової оплати визначив податкові зобов'язання і надалі сталися обставини, внаслідок яких неможливо виконати умови договору чи відбулась зміна умов договору, в результаті якої поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) скасовано або змінено, а аванси повернуто, то такий продавець має право зменшити нараховану по цій операції суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

У період 2003-2004 років позивачем було отримано авансові платежі від ДП «УГК Nemiroff», на підставі яких було визначено податкові зобов'язання, однак в подальшому у зв'язку зі зміною умов зобов'язань перед ДП «УГК Nemiroff» по поставці товару (зміна кількості, та, як наслідок, вартості товару) позивачем було виписано коригуючі накладні, на підставі яких було складено та подано відповідачеві уточнені декларації (розрахунки) та сплачено відповідні штрафи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується правомірність зменшення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 69 980 грн. у зв'язку із наведеними обставинами, а тому правові підстави для донарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ на вказану суму відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить положенням Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 06 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.