Постанова

від 22.01.2013 по справі 0870/11699/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року 14 год. 50 хв. Справа № 0870/11699/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представників позивача - Ковтун Н.М. (довіреність від 07 грудня 2012 року), Худякова В.І. (довіреність від 16 січня 2013 року) та Субботіної Ю.Ю. (довіреність від 16 січня 2013 року), представника відповідача - Коваленко С.В. (довіреність від 20 листопада 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Інвест» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

07 грудня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Інвест» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 №0002232211.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Абсолют АМ», оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 27.12.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

22.01.2013 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ», являються фіктивними в силу наявного вироку по кримінальній справі №0814/183/2012 (1/814/111/2012).

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 22.01.2013.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Інвест», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (а.с. 71-85).

На підставі направлення від 30.08.2012 №809 (а.с. 21) та наказу від 29.08.2012 №812 (а.с. 20), фахівцями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Інвест» (код за ЄДРПОУ 35924110) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Абсолют АМ» (код за ЄДРПОУ 37020572) за період з 01.04.2010 по 30.09.2010» від 12.09.2012 №220/22-1109/35924110 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 13).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму в розмірі 9414 грн. 00 коп., в тому числі за червень 2010 року на суму в розмірі 6268 грн. 00 коп., за липень 2010 року на суму в розмірі 3146 грн. 00 коп.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 №0002232211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11767 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 9414 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 2353 грн. 50 коп. (а.с. 12).

Не погоджуючись з винесеним суб'єктом владних повноважень податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 12.09.2012 №220/22-1109/35924110, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абсолют АМ» був укладений договір купівлі-продажу від 04.06.2010 №04/06/2010, предметом якого являлась поставка товару промислового призначення - Пігменту 168, 210, 430 (далі іменується - Договір) (а.с. 36). Між сторонами також підписана Специфікація №1 на поставку товару від 04.06.2010 (а.с. 70).

В підтвердження виконання умов Договору на реальності здійснення господарських операцій позивачем надані наступні документи: рахунок-фактура від 08.06.2010 №СФ00000126 на суму в розмірі 25826 грн. 40 коп.; видаткова накладна від 08.06.2010 №РН-0000126 на суму в розмірі 25826 грн. 40 коп.; податкова накладна від 08.06.2010 №126 на суму в розмірі 25826 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ - 4304 грн. 40 коп.; рахунок-фактура від 17.06.2010 №СФ-0000138 на суму в розмірі 11786 грн. 40 коп.; видаткова накладна від 17.06.2010 №РН-0000138 на суму в розмірі 11786 грн. 40 коп.; податкова накладна від 17.06.2010 №138 на суму в розмірі 11786 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ - 1964 грн. 40 коп.; рахунок-фактура від 07.07.2010 №0000207 на суму в розмірі 2534 грн. 40 коп.; видаткова накладна від 07.07.2010 №0000207 на суму в розмірі 2534 грн. 40 коп.; податкова накладна від 07.07.2010 №207 на суму в розмірі 2534 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ - 422 грн. 40 коп.; рахунок-фактура від 14.07.2010 №0000210 на суму в розмірі 16344 грн. 00 коп.; видаткова накладна від 14.07.2010 №0000210 на суму в розмірі 16344 грн. 00 коп.; податкова накладна від 14.07.2010 №210 на суму в розмірі 16344 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 2724 грн. 00 коп. (а.с. 35-46).

Позивачем на виконання вимог Договору здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджується банківськими виписками з рахунків платника податків, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 32).

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд встановив, що перевезення придбаного товару здійснювалось самим позивачем на автомобілі марки Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) (а.с. 33). В підтвердження використання даного автомобіля у власній господарській діяльності позивачем також наданий Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік (а.с. 34). Судом досліджені подорожні листи службового легкового автомобіля (а.с. 110-114), виписані на водія ОСОБА_6, який працює на підприємстві згідно наказу від 07.07.2008 №6-к (а.с. 118).

Позивачем також надані Звіти по складу за період червня місяця 2010 року та за липень 2010 року із зазначенням найменування товару, залишку на початок звітного періоду, надходження, витрат, та залишку на кінець звітного періоду (а.с. 115, 116).

Судом встановлено, що отриманий позивачем товар використовувався ним у власній господарській діяльності, що підтверджується наступними документами: Договір від 20.01.2010 №10/10, підписаний між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новомосковський посуд»; Специфікація до Договору №10/10; видаткова накладна від 16.07.2010; довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 14.07.2010; видаткова накладна від 16.06.2010; довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 15.07.2010; Договір, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керченський металургійний комбінат» від 25.12.2009 №4428; Специфікація №1 до Договору №4428; протокол розбіжностей до Договору №4428; додаткова угода до Договору №4428; видаткові накладні, подорожні листи, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 123-145).

Судом встановлено, що позивач після придбання товару в ТОВ «Абсолют АМ» продав його в подальшому за вищою ціною, що являється підтвердженням наявності в даних операція економічної цілі та отримання прибутку.

Суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, до 01.01.2011 був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР).

За приписами п. 7.2 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV), операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Оцінивши сказаний правочин за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що він укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, його предметом є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони правочину мали правовий статус платників ПДВ.

Суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

За приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України №168/97-ВР платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податкових кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд зазначає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України №168/97-ВР передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР Акт перевірки не містить. Не міститяться в Акті перевірки й зауваження щодо факту оплати товару.

Згідно з пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

В Акті перевірки не зафіксовано порушень з боку позивача наведених положень п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган в Акті перевірки посилається на існування вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2012 по кримінальній справі №0814/183/2012 (1/814/111/2012) (а.с. 97), яким було визнано винними у вчиненні злочинів ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, які займались фіктивним підприємництвом та підробкою документів, які надавали право на звільнення від сплати зобов'язань.

Даним рішенням суду вказані особі звільнені від відбування покарань на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію».

Відповідач зазначає, що в силу наявності обвинувального вироку, операції позивача з ТОВ «Абсолют АМ» є безтоварними та такими, що не носили реальний характер.

Проте, суд критично оцінює дані посилання контролюючого органу, оскільки зі змісту вироку суду вбачається, що винні особи вносили завідомо неправдиві відомості до податкових звітностей, перелік який наведений в рішенні суду. Проте, у вироку відсутні будь-які посилання на первинні документи, які використовувались контрагентом позивача у спірний період.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини, викладені в Акті перевірки, та не спростовано докази позивача.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року №0002232211.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Інвест» суму сплаченого судового збору в розмірі 117 (сто сімнадцять) грн. 67 (шістдесят сім) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська