Постанова

від 06.02.2013 по справі 5011-27/14481-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа№ 5011-27/14481-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Кружилін О.М., від відповідача - Печій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю

«Українська компанія «Інтеренерготрансгаз»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року

у справі №5011-27/14481-2012 (суддя Босий В.П.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» «Слов'янська теплова електрична станція», м. Донецьк,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія

«Інтеренерготрансгаз», м. Київ,

про стягнення 33897,81 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ПАТ «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» «Слов'янська теплова електрична станція» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Українська компанія «Інтеренерготрансгаз» (далі - відповідач) про стягнення 33897,81 грн., а саме пені у розмірі 5274,81 грн. та штрафу у розмірі 28623,00 грн. В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №511 від 25.07.2011 року щодо поставки товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі №5011-27/14481-2012 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Українська компанія «Інтеренерготрансгаз» на користь ПАТ «Донбасенерго» пеню у розмірі 5274,81 грн., штраф у розмірі 28623,00 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність вимог позивача про стягнння з відповідача пені та штрафу за порушення останнім умов укладеного договору щодо поставки товару.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Українська компанія «Інтеренерготрансгаз» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі №5011-27/14481-2012 повністю та прийняти нове про відмову в позові. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він заявки на поставку товару від позивача не отримував, а також на те, що п. 5.1 договору передбачено саме визначення строків поставки товару з дня отримання відповідачем заявки позивача, а не поставки товару.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обгрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі №5011-27/14481-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Українська компанія «Інтеренерготрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі №5011-27/14481-2012 прйнято до провадження та призначено її розгляд на 06.02.2013 року.

В судовому засіданні 06.02.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2013 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.07.2011 року між ПАТ «Донбасенерго» (замовник) та ТОВ «УК «Інтеренерготрансгаз» (постачальник) було укладено договір №511 (надалі - договір), згідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язувався у 2011 році поставити замовникові товар, зазначений у специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар «Передачі механічні загального машинобудівельного призначення (редуктора, запасні частини до редукторів)».

У відповідності до п. 1.2 договору найменування товару: редуктора, запасні частини до редукторів. Кількість товару зазначена у специфікації №1.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно п. 5.1 договору строк (термін) поставки товару - на протязі 45 робочих днів з моменту отримання письмової заявки замовника.

Як свідчать матеріали справи, 15.09.2012 року позивачем відповідачу була направлена факсограмою заявка №10/2/183/1497 від 15.09.2012 року на поставку редукторів та запасних частин до них протягом 45 робочих днів (а.с. 25).

Факт направлення вказаної заявки підтверджується витягом з Журналу реєстрації вихідних факсограм ПАТ «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» «Слов'янська теплова електрична станція» (а.с. 51-54) та копією автоматичної роздруківки технічного журналу факсимільного пристрою ПАТ «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» «Слов'янська теплова електрична станція» (а.с. 55).

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 5.1 договору та дати направлення заявки, відповідач був зобов'язаний поставити товар позивачеві до 18.11.2011 року

Матеріали справи не містять доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару, зазначеного у вказаній заявці, протягом 45 днів, як то передбачено п. 5.1 договору.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про прострочення відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами спору договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2.2 договору у разі порушення строків постачання товару, постачальник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,03% від вартості непоставленого товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості товару.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5274,81 грн. та штрафу у розмірі 28623,00 грн. за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 19.11.20112 року по 31.12.2011 року.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача пені у розмірі 5274,81 грн. та штрафу у розмірі 28623,00 грн. за період прострочення з 19.11.20112 року по 31.12.2011 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Посилання скаржника на те, що він заявки на поставку товару від позивача не отримував, а також на те, що п. 5.1 договору передбачено саме надсилання письмової заявки, а не телефонограми, спростовуються встановленими судом обставинами справи та відхиляються колегією суддів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Крім цього, ч. 1, ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі №5011-27/14481-2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія «Інтеренерготрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі №5011-27/14481-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі №5011-27/14481-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-27/14481-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.