Постанова

від 07.02.2013 по справі 5024/1578/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р.Справа № 5024/1578/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Мирошниченко М.А., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження голови суду від 06.02.2013р. №79 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод"

на рішення господарського суду Херсонської області від 13 грудня 2012 року

по справі №5024/1578/2012

за позовом Приватного підприємства „Херсон-Кар-Сервіс"

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод"

про стягнення 38256,53 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство „Херсон-Кар-Сервіс" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод" про стягнення заборгованості за договором підряду №715/П-84-11 від 25.01.2011р. в розмірі 38256,53 грн., з яких 35652,34 грн. основної заборгованості та 2604,19 грн. пені.

15.11.2012р. відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотання про розстрочку виконання рішення шляхом погашення рівними частинами щомісячно, починаючи з грудня 2012р., терміном на півроку.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13 грудня 2012 року у справі №5024/1578/2012 (суддя Ярошенко В.П.) позов ПП „Херсон-Кар-Сервіс" задоволено частково: з ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" на користь ПП „Херсон-Кар-Сервіс" стягнуто 35652,34 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Окрім того, ПП „Херсон-Кар-Сервіс" повернуто 50 коп. зайво сплаченого судового збору за квитанцією №12 від 25 жовтня 2012 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, в порушення умов правочину та норм законодавства, не було виконано вимоги спірного договору, у зв'язку з чим, за відповідачем вбачається заборгованість перед позивачем в розмірі 35652,19 грн., при цьому, суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2604,19 грн. у зв'язку із застосуванням строку позовної давності, який сплив 25.09.2011р. Окрім того, огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення, оскільки з матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови надання розстрочки виконання рішення і прийняти нове та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення строком на півроку, з посиланням при цьому на не повне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.01.2013р.

Представник позивача (ПП „Херсон-Кар-Сервіс") у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.01.2013р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" за відсутністю представників сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 25.01.2011р. між ПП „Херсон-Кар-Сервіс" (підрядник, позивач) та ВАТ „Херсонський суднобудівний завод" (замовник, відповідач) було укладено договір №715/П-84-11 (надалі - договір підряду), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати ремонт механізмів на судах, що ремонтуються на виробничих площах замовника відповідно до діючих на підприємстві замовника технологіях та затвердженої документації, у погоджених обсягах та у затверджені строки.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору підряду обсяг робіт та строки їх виконання визначаються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору. Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

За п.2.1 договору підряду вартість та обсяг робіт, що виконуються підрядником, є договірними та встановлюються додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 3.1 договору підряду встановлено, що оплата виконаних підрядником робіт здійснюється банківськими переказами на розрахунковий рахунок підрядника на підставі актів виконаних робіт, з умовою надання актів виконаних робіт, згідно п.3.1.1, а саме: 1-й платіж - в розмірі 40% вартості робіт у відповідності з підписаними додатковими угодами протягом 3 днів з моменту підписання додаткових угод та 2-й платіж - остаточний розрахунок замовник здійснює за виконані роботи підрядником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів виконаних робіт.

Приписами п.6.4 договору підряду встановлено, що у випадку затримки остаточного розрахунку більш ніж на 5 робочих днів замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 5% від неоплаченої суми.

Згідно із п.10.4 договору підряду даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.06.2011р. та/чи повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Вказаний договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що 25.01.2011р. та 28.01.2011р. між сторонами по справі було укладено додаткові угоди до договору №715/П-84-11 від 25.01.2011р., а саме: додаткову угоду №1, вартість робіт за якою складає 26296,80 грн.; додаткову угоду №2, вартість робіт за якою складає 26296,80 грн.; додаткову угоду №3, вартість робіт за якою складає 31684,85 грн.; додаткову угоду №4, вартість робіт за якою складає 6954,55 грн.; додаткову угоду №5, вартість робіт за якою складає 6954,55 грн.; додаткову угоду №6, вартість робіт за якою складає 6954,55 грн., на загальну суму 105142,10 грн.

У подальшому, відповідно до договору підряду, підрядником були виконані, а замовником прийняті, роботи, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт від 02.02.2011р. №1, від 09.02.2011р. №2, від 16.02.2011р. №3, від 28.01.2011р. №4, від 28.01.2011р. №5, від 28.01.2011р. №6.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання за договором підряду та додатковими угодами до нього частково виконано, надані позивачем роботи частково оплачені у розмірі 69489,46 грн.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Херсон-Кар-Сервіс" відповідно до договору №715/П-84-11 від 25.01.2011р. мало виконати на користь відповідача певні ремонтні роботи, а позивач зобов'язався такі роботи прийняти та оплатити.

Приписами ч.1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, аналогічні положення містяться й у ст. 875 ЦК України.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, частина 1 ст. 853 ЦК України встановлює послідовність реалізації обов'язку про прийняття роботи замовником: 1) прийняття роботи; 2) її огляд; 3) в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайне зазначення про це. На практиці огляд передує прийняттю результату робіт, підрядник може приймати участь у огляді й повинен сприяти виконанню цього обов'язку замовником. Оформлення прийняття роботи може здійснюватись актом прийняття результатів роботи. Огляд повинен проводитись ретельно, оскільки на замовника покладаються негативні наслідки неналежного огляду.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено вище, на виконання умов спірного договору підряду позивачем були виконані, а замовником прийняті та частково оплачені роботи, разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" свої зобов'язання за спірним договором підряду, в частині своєчасної оплати робіт підрядника, в повному обсязі виконані не були.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи норми чинного законодавства та приймаючи до уваги характер відносин між сторонами, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи факт надання послуг позивачем на суму 105142,10 грн., який підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, приймаючи до уваги часткову оплату відповідачем таких послуг та його письмові пояснення надані до суду першої інстанції, у відповідача виник обов'язок оплатити виконані відповідачем роботи у повному обсягу.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем належних доказів у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 35652,34 грн., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП „Херсон-Кар-Сервіс" в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 35652,34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2604,19 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що 15.11.2012р. відповідачем до місцевого господарського суду було подано клопотання про застосування строку позовної давності відносно нарахування пені за вх.№14671, та приймаючи до уваги, що строк нарахування пені закінчується 25.09.2011р., з огляду на те, що строк позовної давності сплив 25.09.2012р., а позов було подано лише у листопаді 2012р., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом було правомірно застосовано строк позовної давності та відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП „Херсон-Кар-Сервіс" в частині стягнення пені.

Щодо питання правомірності розстрочки виконання рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим , за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи , може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом . При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення , зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи , зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Така ж правова позиція викладена і у п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17 жовтня 2012 року №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Як вбачається із заяви ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" про відстрочення виконання рішення суду, відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, про що свідчать копії внутрішніх наказів ПАТ „Херсонський суднобудівний завод", копія балансу відповідача на 30.09.2012р. та копії ухвал та постанов адміністративних судів.

Між тим, апеляційним господарським судом вказані доводи сприймаються критично, оскільки баланс ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" складений самим відповідачем, а надані ухвали, постанови та накази не підтверджують фінансове становище ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" на даний час, при цьому, відповідачем свій фінансовий стан ніякими іншими доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, не підтверджений.

До того ж, наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, такі як тяжке фінансове становище, яке в свою чергу не обґрунтовано, та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не було надано доказів щодо відсутності коштів на рахунках підприємства, ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду.

Окрім того, виходячи із необхідності врахування матеріальних інтересів обох сторін, слід також зазначити, що скрутне фінансове становище є як у відповідача, так і у позивача.

Таким чином, відстрочення виконання рішення по справі №5024/1578/2012 може негативно вплинути на інтереси позивача (ПП „Херсон-Кар-Сервіс").

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що заява ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" про відстрочку виконання рішення господарського суду Херсонської області від 13 грудня 2012 року у справі №5024/1578/2012 є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ПП „Херсон-Кар-Сервіс" в частині стягнення з ПАТ „Херсонський суднобудівний завод" 35652,34 грн. заборгованості за договором №715/П-84-11 від 25.01.2011р.

Водночас, апеляційний господарський суд зауважує, що місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України в частині розподілу судових витрат, оскільки при частковому задоволенні позову сплата судового збору покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1496,84 грн. судового збору, та відповідно наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача - 112,67 грн. судового збору.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод" слід частково задовольнити, а рішення господарського суду Херсонської області від 13 грудня 2012 року у справі №5024/1578/2012 - частково скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Херсонської області від 13 грудня 2012 року у справі №5024/1578/2012 частково скасувати, виклавши резолютивну частину вказаного рішення наступним чином:

„Позовні вимоги Приватного підприємства „Херсон-Кар-Сервіс" задовольнити частково:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод" (73019, м. Херсон, Карантиний острів, 1, код ОКПО 14308500) на користь Приватного підприємства „Херсон-Кар-Сервіс" (73000, м. Херсон, вул. Тургенієва, 5, код ЄДРПОУ 32725846) 35652 (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят два) грн. 34 коп. заборгованості та 1496 (одну тисячу чотириста дев'яносто шість) грн. 84 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства „Херсон-Кар-Сервіс" (73000, м. Херсон, вул. Тургенієва, 5, код ЄДРПОУ 32725846) на користь Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод" (73019, м. Херсон, Карантиний острів, 1, код ОКПО 14308500) 112 (сто дванадцять) грн. 67 коп. судового збору.

Повернути приватну підприємству "Херсон-Кар-Сервіс" зі спеціального рахунку державного бюджету України (р/р 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, Одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонськiй областi) - 50 коп. зайво сплаченого судового збору за квитанцією №12 від 25 жовтня 2012 року."

3.Стягнути з Приватного підприємства „Херсон-Кар-Сервіс" (73000, м. Херсон, вул. Тургенієва, 5, код ЄДРПОУ 32725846) на користь Публічного акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод" (73019, м. Херсон, Карантиний острів, 1, код ОКПО 14308500) 56 (п'ятдесят шість) грн. 33 коп. судового збору за апеляційний перегляд справи.

4.Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 11 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.А. Мирошниченко А.І. Ярош