Ухвала

від 21.01.2013 по справі 2а-9121/09/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9121/09/12/0170

21.01.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехніка-Турсервис"- Асанов Ремзі Наріманович, довідка №64, від 16.04.08

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби - Джемілова Алімє Наріманівна,, довіреність № 33/2Д-1/10 від 03.03.12

розглянувши матеріали справи № 2а-9121/09/12/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 31.05.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехніка-Турсервис" (вул. Гордієнко, 3, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98400)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехніка-Турсервис" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим від 19.01.2009 № 0000021502/0 про донарахування податку на додану вартість в загальній сумі 87043,98,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстехника -Турсервис» 9323,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив залиши постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.12 року без змін.

Відповідач підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстехніка-Турсервис» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2009 №0000021502/0 про донарахування податку на додану вартість.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстехніка-Турсервис» є юридичною особою, зареєстрованою Державним реєстратором Бахчисарайської районної державної адміністрації 30.03.2000, ідентифікаційний код - 30800342, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 571417 (а.с.100). Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100114730 (а.с.98), ІПН 308003401130.

До основних видів діяльності за КВЕД позивача відносяться: посередництво в торгівлі автомобілями, оптова торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів (а.с.99).

З 17.12.08р. по 10.01.09р. посадовими особами відповідача проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Транстехніка-Турсервис» з питань повноти нарахування ПДВ по взаємовідносин з платником податків ТОВ «МІС КО ЛТД». За результатами перевірки складено акт №3/15/30800342 від 12.01.09р.

Перевіркою було встановлені порушення позивачем п. 7.4.1 п. 7.4 та п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті занижено податок на додану вартість в березні 2008 на 8187,50 грн.. у квітні 2008 на суму 2156,17 грн., травні 2008 - 32205,65 грн., у червні 2008 - 1721,67 грн., у липні 2008 - 1255,33, усього на суму 45526,32 грн. (т.1 а.с.88).

На підставі встановлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.2009р. №0000021502/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 87043,98 грн. (основний платіж - 58029,32, штрафні (фінансові) санкції - 29014,66 грн.) (т.1а.с.91)

За результатами адміністративного оскарження на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2009 № 000021502/1, у зв'язку з залишенням скарги позивача без змін. (т.1а.с.90)

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язанні сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно акту перевірки, відповідачем перевірялись питання щодо достовірності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «МИС КО ЛТД» по договорам поставки від 20.06.2007 № 12-б та від 16.05.2008 №10к, оскільки ТОВ «МИС КО ЛТД» не звітує про свою діяльність за місцем реєстрації з червня 2008, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження, згідно автоматизованої бази даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не має трудових ресурсів для виконання яких-небудь робіт, не має основних фондів, відсутні витрати на заробітну плату.

Відповідачем зроблено висновки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ встановлені в наслідок відсутності документів, що свідчили про транспортування товару, відсутність розрахунків по відповідних накладних, не встановлення факту господарської доцільності та необхідності операції, що на думку відповідача свідчить про неотримання позивачем товарів за вказаними договорами та неможливості їх використання в господарської діяльності позивача, що свідчить про нікчемність правочинів, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 45526,32 грн. за період березень-липень 2008.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР)

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Транстехніка-Турсервис» є правонаступником Виробнично-комерційної фірми «Брати Асанов» ЛТД (т.1 а.с.21).

20.06.2007 між ТОВ ВКФ «Брати Асанов» ЛТД та ТОВ «МИС КО ЛТД» укладено договір №12-б (а.с.32), предметом якого є реалізація нових автомобілів, автомобілів вторинного ринку виробників СНД, України, а також іноземного виробництва, для забезпечення чого ТОВ «МИС КО ЛТД» зобов'язується відпускати ТОВ ВКФ «Брати-Асанов» ЛТД автомобілі на реалізацію, та на відповідальне зберігання, а останній зобов'язується приймати автомобілі, забезпечувати їх зберігання, своєчасно сплачувати та реалізовувати відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.1. Договору отримання автомобілів проводиться само вивозом по накладній на відпуск товару, транспортні витрати несе отримувач - ТОВ ВКФ «Брати Асанов» ЛТД.

Відповідно до Розділу 3 Договору ТОВ «МИС КО ЛТД» зобов'язано видати автомобіль з належно оформленими документами та якістю, видати акт приймання передачі довіреній особі від ТОВ ВКФ «Брати Асанов» ЛТД після повної сплати його вартості, виплачувати винагороду за проданий автомобіль в розмірі 2500,00 грн..

ТОВ ВКФ «Брати Асанов» ЛТД зобов'язані нести відповідальність за зберігання автомобілів, сплачувати вартість автомобіля відповідно до рахунків за мінусом винагороди після 100% оплати покупцем, та згодом передавати автомобіль покупцю.

20.06.2007 між сторонами укладено додаток №1 до договору по встановленню додаткового обладнання на легковий автомобіль та вантажний транспорт, по якому ТОВ ВКФ «Брати Асанов» ЛТД як замовник та ТОВ «МИС КО ЛТД» як виконавець. (а.с.33,34)

16.05.2008 за №10-к між ТОВ «Транстехніка-Турсервис» та ТОВ ВКФ «Брати-Асанов» ЛТД укладено договір за аналогічним предметом договору від 20.06.2007 № 12-б,та додаток до договору, а також прейскурант цін (т.1 а.с.35, 36).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (стт1. ЗУ«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»)

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначене визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (п.2.4 Положення)

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи документів позивачем придбано в періоді березень-липень 2008 у ТОВ «МИС КО ЛТД» 3 автомобіля (ВАЗ 21099, CHEVROLET AVEO, ВАЗ - 21124 з вже встановленим додатковим обладнанням) для подальшого перепродажу на суму 182200,00 грн., а також роботи по встановленню додаткового обладнання та тюнінгу автомобілів на суму 165976,00 грн. - CHEVROLET AVEO (8 автомобілів), CHEVROLET Lacetti (4 автомобіля), Daewoo Lanos (6 автомобілів), Hyundai Accent (1 автомобіль), ВАЗ 21099 (1 автомобіль), ВАЗ -21214 (1 автомобіль), KIA Picanto (1 автомобіль).

На придбане обладнання та автомобілі ТОВ «МИС КО ЛТД» було виписано податкові накладні на суму 182200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30366,66 грн.) та 165976,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 27662,64 грн.) (т.1 а.с.137-156)

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.01.2010 призначено по справі судову експертизу.

Відповідно до висновку експерта №12/10 документами первинного бухгалтерського обліку підтверджується отримання товарів та послуг та його облік, відповідно до договору № 12-Б від 20.06.07р., з додатком №1, укладеного між ТОВ "МИС КО ЛТД" (постачальник) та ТОВ ПФК "Братья Асанов" (отримувач) ЛТД, предметом якого є права та обов'язки сторін щодо передання, отримання та реалізації нових автомобілів, а також автомобілів вторинного ринку виробників СНД, України, а також іноземного виробництва; договору № 10 - К від 16.03.2008р., з додатком № 1, укладеного між ТОВ "МИС КО ЛТД" (постачальник) та ТОВ "Транстехніка-Турсервис" (отримувач) ЛТД, предметом якого є права та обов'язки сторін щодо передання, отримання та реалізації нових автомобілів, а також автомобілів вторинного ринку виробників СНД, України, а також іноземного виробництва; підтверджується використання товарів та послуг, отриманих від ТОВ «МИС КО ЛТД» в межах господарської діяльності ТОВ «Транстехніка-Турсервис»; при розрахунках з ТОВ «МИС КО ЛТД» було сплачено ПДВ в сумі 58029,30 грн. (т.1 а.с.207-214)

Висновок експерта ґрунтується на досліджені первинних документів бухгалтерського обліку та податкового обліку (податкові накладні) (т.1 а.с.137-156), відображених в регістрах бухгалтерського обліку (журнали -ордера) та реєстри отриманих податкових накладних ( т.1 а.с. 10-19,37-41,104,106,107-108,101-136, 157-173).

Відповідно до висновку експерта господарські операції між позивачем та ТОВ «МИС КО ЛТД» відображені в журналах-ордерах бухгалтерського обліку (рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»).

Експертним дослідженням встановлено, що всі автомобілі було реалізовано (крім Daewoo Lanos) кінцевим покупцям, вартість реалізації перевищує вартість придбання автомобілів та вартість виконаних робіт по встановленню додаткового обладнання (додатки 1-3 до експертного висновку (т.1 а.с.215-217), що також підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.42-74).

Відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судова колегія критично відноситься до наявного у матеріалах справи протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_1 який в перевірених документах вказаний як директор та засновника ТОВ «Мис Ко ЛТД», від 22.12.2008, проведеного слідчим відділом Кобрінського міжрайонного відділу управління Департаменту фінансових розслідувань Комітету Державного контролю Республіки Білорусь по Брестській області враховуючи наступне. (т.2 а.с.15-18)

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. (ч.4 ст.72 КАС України)

Отже вирок суду по кримінальні справі має набрати законної сили, та стосуватись дій чи бездіяльності особи, правові наслідки яких розглядає адміністративний суд, та у вироку повинно бути надано оцінку питанням, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно конкретною особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Наданий протокол не містить будь-яких відомостей про відсутність реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів та послуг, їх оплати та використання в господарській діяльності.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем надані податкові накладні, виписані контрагентом, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також інші документи, які свідчать про отримання позивачем товарів та послуг та використання їх в господарські діяльності з метою збільшення власних активів.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» , а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач та його контрагент був платниками податку на додану вартість.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічні позиції дотримується Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Сумуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.

Отже контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Враховуючи наведене, акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Відповідачем надано оцінку нікчемності договорів, укладених між позивачем та контрагентом. Відповідач зробив висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Сумуючи наведене обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, щодо висновків відповідача стосовно завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 45526,32 грн. та протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення від 19.01.2009 №0000021502/0 в частині визначення податкового зобов'язання. Також протиправним є нарахування відповідачем сум штрафних (фінансових санкцій).

Частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, встановлені обставини справи, підстави, на які посилався позивач в позові, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.12 по справі № 2а-9121/09/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко