Постанова

від 24.01.2013 по справі 1170/2а-4151/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Справа № 1170/2а-4151/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні о 17-10 год. адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Стройгарант-ВТ»

до відповідача : Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю :

секретаря судового засідання - Ківачука Д.В.,

представників :

позивача - Наговського С.М.,

відповідача - Крижановського Р.О.

Приватне підприємство «Стройгарант-ВТ» звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0001720222 від 20 листопада 2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 644,00 грн. основного платежу та 4 322,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0001730222 від 20 листопада 2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 941,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у ІІІ кварталі 2011 р. сформовано витрати та у липні і вересні 2011 року податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Компанія Тегра» на підставі належно оформлених податкових та видаткових накладних. При цьому позивач зазначає, що податковим органом поза межами компетенції та безпідставно зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених ПП «Стройгарант-ВТ» із ТОВ «Компанія Тегра».

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено, що господарські операції ТОВ «Компанія Тегра» з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 24.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 30.01.2013 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 26.10.2012 р. по 27.10.2012 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказу від 26.10.2012 року №1979 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Стройгарант-ВТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Тегра» за липень 2011 р., вересень 2011 р., за результатами якої складено акт №167/22-2/35084393 від 05.11.2012 року, висновками якого, зокрема, є порушення Приватним підприємством «Стройгарант-ВТ», на думку відповідача:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 644,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 6 667,00 грн. та за вересень 2011 року на суму 1 977,00 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 9 941,00 грн. (а.с.11-24).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001720222 від 20.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 966,00 грн., у тому числі 8 644,00 грн. основного платежу та 4 322,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0001730222 від 20.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 941,00 грн. (а.с.7, 8).

Як встановлено в судовому засіданні, грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями винесено податковим органом, у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованих у ІІІ кварталі 2011 р. витрат у сумі 43 220,00 грн. та податкового кредиту в сумі 8 644,00 грн. на підставі накладних, виданих за господарськими операціями з ТОВ «Компанія Тегра», які, на думку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що ПП «Стройгарант-ВТ» згідно з умовами договору поставки №22/07-11 від 22.07.2011 р. та додаткової угоди від 29.07.2011 р. до зазначеного договору (а.с.25, 26) придбано у ТОВ «Компанія Тегра» будівельні матеріали:

- у липні 2011 р. на загальну суму 40 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6 666,67 грн., що підтверджується податковими накладними №1000854 від 21.07.2011 р., №1000973 від 28.07.2011 р. та видатковими накладними №СФ-1000973 від 05.08.2011 р., №СФ-1000854 від 21.07.2011 р. (а.с.30, 31, 33, 34);

- у вересні 2011 р. на загальну суму 11 863,84 грн., у тому числі ПДВ - 1 977,31 грн., що підтверджується податковою накладною №1001618 від 26.09.2011 р. та видатковою накладною №СФ-1001618 від 26.09.2011 р. (а.с.32, 35).

Суму 43 219,86 грн. позивачем віднесено до складу витрат за ІІІ квартал 2011 року, а суму ПДВ - 8 643,98 грн. - до складу податкового кредиту, у тому числі 6 666,67 грн. до складу податкового кредиту за липень 2011 р., а 1 977,31 - за вересень 2011 року (а.с.69-70, 89-91, 94-97).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.109-111, 144).

З огляду на зміст п.3.1 договору поставки №22/07-11 від 22.07.2011 р. в редакції згідно з додатковою угодою від 29.07.2011 р., поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця. після проведення попередньої оплати покупцем за конкретну партію товару. Вартість транспортних послуг входить в вартість товару (а.с.26).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п.п.3.2 Статуту Приватного підприємства «Стройгарант-ВТ», предметом діяльності позивача є, зокрема, будівництво будівель та інших споруд (а.с.78-88).

Відповідно до ліцензії серії АГ №574370 ПП «Стройгарант-ВТ» у період з 22.03.2011 р. по 23.11.2012 р. здійснювало господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж (а.с.57).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбані у ТОВ «Компанія Тегра» будівельні матеріали оприбутковані підприємством та використані у господарській діяльності ПП «Стройгарант-ВТ» під час виконання будівельно-монтажних робіт, а саме: капітальний ремонт ЗОШ №4, вул. Калініна, 18 та капітальний ремонт покрівлі контрольно-перепускного пункту військової частини 2269 у м. Олександрія Кіровоградської області, в обґрунтування чого до суду надано копії договорів підряду, актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.36-55).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Компанія Тегра» щодо придбання будівельних матеріалів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Приватного підприємства «Стройгарант-ВТ».

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу валових витрат та податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому, ТОВ «Компанія Тегра» на момент їх виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мало обов'язок виписувати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу витрат за ІІІ квартал 2011 року та податкового кредиту за липень і вересень 2011 р. за взаємовідносинами з ТОВ «Компанія Тегра» став висновок податкового органу про те, що господарські операції ТОВ «Компанія Тегра» щодо придбання товарів у контрагентів-постачальників та продажу ним товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які, на думку податкового органу, економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Суд вважає таку позицію Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС безпідставною, оскільки покупець не може нести відповідальність у випадку порушення податкового законодавства своїм контрагентом (продавцем). Натомість, у разі якщо ж такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Окрім цього, Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС під час перевірки дійшла висновку про те, що правочин позивача з ТОВ «Компанія Тегра» є нікчемним, оскільки, на її думку, вчинений без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним. в тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія Тегра», того, що правочини укладені між ними порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, чи наявності у вказаних осіб мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаних будівельних матеріалів, отримав податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано витрати та податковий кредит, суд погоджується з позицією Приватного підприємства «Стройгарант-ВТ» щодо правомірності формування витрат у ІІІ кварталі 2011 р. і податкового кредиту у липні, вересні 2011 р. за господарськими операціями з ТОВ «Компанія Тегра».

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень №0001720222 від 20 листопада 2012 р. та №0001730222 від 20 листопада 2012 р.

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Компанія Тегра», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 229,07 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001720222 від 20 листопада 2012 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному підприємству «Стройгарант-ВТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 644,00 грн. основного платежу та 4 322,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001730222 від 20 листопада 2012 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному підприємству «Стройгарант-ВТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 941,00 грн.

Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Приватного підприємства «Стройгарант-ВТ», код ЄДРПОУ 35084393 (25031, м. Кіровоград, вул. Маршала Конєва, 1-а кв.21) судові витрати в сумі 229,07 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 07 коп.) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт