Рішення

від 31.01.2013 по справі 910/417/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/417/13 31.01.13 За позовом Фонду державного майна України;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Стиль»;

про стягнення пені у розмірі 965,16 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Скрипка М. Д., представник, довіреність №500 від 27.12.2012 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/417/13, розгляд справи призначено на 31.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 956,16 грн. пені, а також 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль-Стиль», було належним чином повідомлене про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою відділу канцелярії Господарського суду міста Києва на звороті ухвали про порушення провадження у справі, яка свідчить про направлення ухвали на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ та поверненим на адресу суду поштовим відправленням, на якому зазначено, що відповідач за вказаною адресою не знаходиться.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги по суті не заперечив, повноважних представників в судове засідання не направив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.08.2009 року між Фондом державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль-Стиль» (орендар) було укладено договір оренди №411 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 99,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23В, що обліковується на балансі Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України (далі балансоутримувач) та належить до сфери управління КМУ, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 р. та становить 829 806,00 грн. Майно передається в оренду для розміщення офісних приміщень.

Орендодавець, згідно з п. 7.1 договору, зобов'язався передати відповідачеві в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим аоговором, а відповідач зобов'язався прийняти в строкове платне користування майно та своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.5 договору).

Передача позивачем відповідачеві в оренду нерухомого майна підтверджується актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 28 серпня 2009 р.

Розділом 10 договору оренди, а саме пунктом 10.1., встановлений строк дії договору на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.08.2009 року по 27.07.2012 року.

22.10.2009 р. між сторонами підписано акт приймання - передавання (повернення) нерухомого майна.

Згідно п 3.1. договору, орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2009 р.) 10 623,32 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - липень 2009 р. на індекс інфляції за серпень 2009 р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.4. договору)

Відповідно до п. 3.5 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступним за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Оскільки позивач не виконував належним чином умов договору, Фонд державного майна України звернувся до господарського суду з прохання стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Стиль» заборгованість, яка виникла у зв'язку з несплатою орендних платежів, передбачених договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року у справі №40/438 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Стиль» на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в розмірі 2 947,02 грн. та 522,51 грн. пені.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

У п. 10.2. договору зазначено, що умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2012 року не виконано і просить стягнути з відповідача 956,16 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (постанова Вищого господарського суду України від 31.08.2011 року №16/587-22/430, п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у визначеному в пункті 3.6. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, включаючи день оплати, то господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 956,16 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Фонду державного майна України по місту Києву.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Стиль» (інд. 03039, м. Київ, вул. М. Грінченка, 18, код ЄДРПОУ 33294864) в дохід Державного бюджету України 965 (дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 16 коп. пені. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Стиль» (інд. 03039, м. Київ, вул. М. Грінченка, 18, код ЄДРПОУ 33294864) на користь Фонду державного майна України (інд. 01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 11.02.2013 р.