Постанова

від 07.02.2013 по справі 820/152/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 лютого 2013 р. № 820/152/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Чернобай О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 46912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6351 грн.; та від 11 жовтня 2012 р. №0003161710 у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на незаконність спірних рішень, невідповідність висновків, які викладених в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України. Позивач наполягає на реальності укладених договорів із ТОВ «ТП Альтекс» та з ТОВ «БК «Уровень», посилаючись на первинні документи (видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення про сплату та документи, що підтверджують транспортування та використання придбаних запчастин в господарській діяльності.). Висновки перевірки про порушення ст. 177, 185, 198 та ст. 201 розділу 5 Податкового кодексу України вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення як незаконні та необґрунтовані та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав, посилаючись у запереченні на Акт перевірки від 04.10.2012р. №798/17/НОМЕР_1 та зазначає, що на адресу ДПІ у Зміївському районі надійшла інформація щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ «БК «Уровень» (код ЄДРПОУ 34469785). Листом ДПІ у Московському районі м. Харкова від 16.04.2012 р. №1255/7/22-212 надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Уровень» від 13.04.2012 р. №50/23/34469785 за період з 01.10.2011 р. по 29.02.2012 р. За результатами зустрічної звірки ТОВ «БК «Уровень», акту від 13.04.2012 р. встановлено :

- на момент складання акту підприємством не надано письмові пояснення та документальні підтвердження щодо підтвердження господарської діяльності за січень 2012 р.

- за юридичною адресою ТОВ «БК «Уровень» відсутнє.

- відсутність факту реального здійснення діяльності ТОВ «БК «Уровень» за період 01.10.2011-29.02.2012 р.

- звіркою ТОВ «БК «Уровень» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «БК «Уровень» по ланцюгу постачання.

Також, відповідач в акті перевірки та у запереченнях проти позову зазначає, що на адресу ДПІ у Зміївському районі надійшла інформація щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ «ТП Альтекс» (код ЄДРПОУ 37092593). Листом Основ’янської МДПІ м. Харкова від 15.08.2012 р. №2634/7/22-204 надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТП Альтекс» від 09.08.2012р. №573/222/37092593 за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

Перевіркою встановлено :

- Загальна чисельність працюючих у ТОВ «ТП Альтекс» становить одна особа.

- За даними податкової звітності основні засоби у ТОВ «ТП Альтекс» відсутні.

- Не встановлено наявність у ТОВ «ТП Альтекс» власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

- ТОВ «ТП Альтекс» мало взаємовідносини із сумнівними контрагентами у 2011 році (ПП «Хармарт», ТОВ «ЮСАЕМ», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Трубо пласт Україна»).

- Підприємство відсутнє за юридичною адресою.

- Не має можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій за період 2011 р. за рахунок яких сформовано сумнівний податковий кредит.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, підтримав письмові заперечення проти позову, та просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області з 14.09.2012 р. по 27.09.2012 р. проведено виїзну планову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки від 04.10.2012р. №798/17/НОМЕР_1. (а.с.14-69).

На підставі вказаного акту перевірки ФО-П ОСОБА_3 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 та №0003161710 (а.с.12-13)

Податковим повідомленням-рішенням від 11 жовтня 2012р. №0003171710 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 70368,00 грн., у тому числі за основним платежем - 46912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23456 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11 жовтня 2012р. №0003161710 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 33941,66 грн., у тому числі за основним платежем - 27153,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6788,33 грн.

18.10.2012 р. ФО-П ОСОБА_3 в рамках адміністративного оскарження податкового зобов'язання у відповідності ст.56 Податкового кодексу України направив до ДПС у Харківській області скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 та №0003171710, застосованих до ФО-П ОСОБА_3

Рішенням ДПС у Харківській області від 21.12.2012 р. №2471/3/10.2-17, скарга підприємця частково задоволена: скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафні санкції) з податку на додану вартість у розмірі 17105,00 грн., в іншій частині скарга залишена без задоволення.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. встановлено його завищення за перевіряємий період на загальну суму 46912 грн., у тому числі за січень 2011 р. на суму 14560 грн., за лютий 2011 р. на суму 19652 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТП Альтекс» та за жовтень 2011 р. на суму 12700 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Уровень».

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу б/н від 17.10.2011 р. із ТОВ «БК «Уровень». На підставі вказаного договору позивач придбав запасні частини до автомобілів КамАЗ відповідно до видаткової накладної №РН-171002 від 17.10.2011 р. та податкової накладної №41 від 17.10.2011 р. на суму 76200,00 грн., у тому числі ПДВ - 12 700,00 грн. (а.с.120, 122-124).

Сплата за придбані запасні частини проведена за безготівковим розрахунком згідно платіжних доручень №59 від 10.10.2012 р. на суму 40 000,00 грн. та №64 від 29.10.2012 р. на суму 36 200,00 грн.

Вказані документи підтверджують, що Договір купівлі-продажу б/н від 17.10.2011 р., укладений між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «БК «Уровень» є реально укладеним. Господарські зобов'язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін.

Відповідно до акту про ремонт та установку запасних частин на автомобіль б/н від 31.10.2011 р. придбані запасні частини у ТОВ «БК «Уровень» були встановлені на автомобілі КамАЗ, які належать підприємцю на праві власності.

Транспортування придбаних запчастин проведено власним транспортом підприємця та підтверджується товарно-транспортною накладною 02 ААА №046151 від 17.10.2011 р. У запереченнях проти позову відповідач зазначає, що в ході перевірки не надано товарно-транспортні накладні, однак дані висновки спростовуються актом перевірки (аркуш 5 акту), в якому підтверджено надання вказаних документів до перевірки.

ТОВ «БК «Уровень» мало свідоцтво №100208172 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Московському районі м. Харкова 16.03.2009 р., яке було чинним на час спірних правовідносин.

Щодо встановлення відсутності вказаного контрагента за адресою реєстрації, то факт відсутності встановлено ДПІ після спірних правовідносин. Крім цього, підприємець не повинен нести відповідальність за фінансово-господарську діяльність своїх контрагентів.

Таким чином, ТОВ «БК «Уровень» на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, мало Свідоцтво платника ПДВ та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у жовтні 2011 р. виписувати податкову накладну на адресу підприємця, а ФО-П ОСОБА_3 мав право віднести суми ПДВ за отриманою податковою накладною до складу податкового кредиту.

Також, судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу б/н від 04.01.2011 р. із ТОВ «ТП Альтекс». На підставі вказаного договору позивач придбав у січні та лютому 2011 р. запасні частини до автомобілів КамАЗ відповідно до видаткових накладних (№АЛ-04011 від 04.01.2011 р., №АЛ-0501 від 05.01.2011 р., №АЛ-0601 від 06.01.2011 р., №АЛ-01021 від 01.02.2011 р., №АЛ-01022 від 01.02.2011 р. ) та податкових накладних (№04011 від 04.01.2011р., №0501 від 05.01.2011 р., №0601 від 06.01.2011 р., №2 від 01.02.2011 р., №3 від 01.02.2011 р.) на загальну суму 205274,71грн., у тому числі ПДВ - 34212,45 грн.

Придбані запчастини сплачені в повному обсязі за безготівковим розрахунком у лютому-травні 2011 р. відповідно до виписки банку від 15.02.2011 р. на суму 24208,78 грн., платіжних доручень №12 від 17.02.2011 р. на суму 32159,11 грн., №17 від 24.02.2011 р. на суму 30992,64 грн., №24 від 30.03.2011 р. на суму 58356,14 грн., №27 від 07.04.2011 р. на суму 20558,04 грн., №29 від 19.04.2011 р. на суму 20000,00 грн. та №34 від 04.05.2011 р. на суму 19000,00 грн.

Вказані документи підтверджують, що Договір купівлі-продажу б/н від 01.01.2011 р., укладений між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «ТП Альтекс» є реально укладеним. Господарські зобов'язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін.

Відповідно до актів про ремонт та установку запасних частин на автомобіль б/н від 31 січня 2011 р. та від 28 лютого 2011 р. придбані запасні частини у ТОВ «ТП Альтекс» були встановлені на автомобілі КамАЗ, які належать позивачу на праві власності.

Транспортування придбаних запчастин проведено власним транспортом підприємця та підтверджується товарно-транспортними накладними №335894 від 04.01.2011 р., №335895 від 05.01.2011 р., №335896 від 06.01.2011 р. та №335897 від 01.02.2011р., які надавались під час перевірки та зазначені в опису документів, наданих для перевірки та на аркуші 5 акту перевірки.

ТОВ «ТП Альтекс» мало свідоцтво №100287301 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 09.06.2010 р., яке було чинним на час спірних правовідносин.

Щодо встановлення відсутності вказаного контрагента за адресою реєстрації, то факт відсутності встановлено ДПІ після спірних правовідносин. Крім цього, підприємець не повинен нести відповідальність за фінансово-господарську діяльність своїх контрагентів.

Таким чином, ТОВ «ТП Альтекс» на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, мало Свідоцтво платника ПДВ та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у січні та лютому 2011 р. виписувати податкові накладні на адресу позивача, а ФО-П ОСОБА_3 мав право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами.

Відповідно до вказаного підпункту Податкового кодексу України ФО-П ОСОБА_3 мав право на нарахування податкового кредиту по отриманим запасним частинам, оскільки їх отримано для ведення господарської діяльності .

Право на нарахування податкового кредиту у ФО-П ОСОБА_3 виникло на підставі податкових накладних, що засвідчують факт отримання підприємцем запасних частин.

Придбання запасних частин відповідає господарській діяльності підприємця, зокрема у 2011 році ФО-П ОСОБА_3 здійснював вантажні перевезення на території України згідно до укладених договорів.

Позивачем надано до матеріалів справи документи, що підтверджують надання транспортних послуг після проведених ремонтів. Зокрема укладені договори №Х-4ТР про надання послуг по перевезенню вантажів від 01.08.2011 р. із ТОВ «Кернел-Трейд», Договір транспортних послуг №05П-11 від 17.08.2011 р. із ТОВ «Торговий дім «Пересічанський МЕЗ», акти виконаних робіт, податкові накладні.

Вантажні перевезення позивач здійснював власним транспортом, що підтверджують Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, надані до матеріалів справи.

Перевезення здійснював як сам ОСОБА_3, так і наймані особи, з якими зареєстровані Трудові договори між працівником і фізичною особою у Зміївському районному центрі зайнятості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати по придбанню запчастин на загальну суму 171062,26 грн. правомірно включені підприємцем до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу.

Судом встановлено, що первинні документи, які були складені з посиланням на зазначені вище правочини, складені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 .

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки податковий орган посилається лише на акти перевірок, які надійшли з боку ДПІ у Московському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Уровень» від 13.04.2012 р. №50/23/34469785 за період з 01.10.2011 р. по 29.02.2012 р. та від Основ’янської МДПІ м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТП Альтекс» від 09.08.2012р. №573/222/37092593 за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

В акті перевірки не міститься посилань на порушення позивачем норм законодавства щодо неналежного оформлення первинної документації.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 04.10.2012 року № 798/17/НОМЕР_1 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 46912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6351 грн., та від 11 жовтня 2012 р. №0003161710 підлягають скасуванню, як такі що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби:

- від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 46912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6351 грн.;

- від 11 жовтня 2012 р. №0003161710 у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 872.05 (вісімсот сімдесят дві грн. 05 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.