Ухвала

від 26.03.2013 по справі 820/152/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 820/152/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 820/152/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 46912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6351 грн.; та від 11 жовтня 2012 р. №0003161710 у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на незаконність спірних рішень, невідповідність висновків, які викладених в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України. Позивач наполягає на реальності укладених договорів із ТОВ «ТП Альтекс» та з ТОВ «БК «Уровень», посилаючись на первинні документи (видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення про сплату та документи, що підтверджують транспортування та використання придбаних запчастин в господарській діяльності.). Висновки перевірки про порушення ст. 177, 185, 198 та ст. 201 розділу 5 Податкового кодексу України вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. ст. 177, 185, 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області з 14.09.2012 р. по 27.09.2012 р. проведено виїзну планову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки від 04.10.2012р. №798/17/НОМЕР_1. (а.с.14-69).

На підставі вказаного акту перевірки ФО-П ОСОБА_1 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 та №0003161710 (а.с.12-13)

Податковим повідомленням-рішенням від 11 жовтня 2012р. №0003171710 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 70368,00 грн., у тому числі за основним платежем - 46912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23456 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11 жовтня 2012р. №0003161710 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 33941,66 грн., у тому числі за основним платежем - 27153,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6788,33 грн.

18.10.2012 р. ФО-П ОСОБА_1 в рамках адміністративного оскарження податкового зобов'язання у відповідності ст.56 Податкового кодексу України направив до ДПС у Харківській області скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 та №0003171710, застосованих до ФО-П ОСОБА_1

Рішенням ДПС у Харківській області від 21.12.2012 р. №2471/3/10.2-17, скарга підприємця частково задоволена: скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафні санкції) з податку на додану вартість у розмірі 17105,00 грн., в іншій частині скарга залишена без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу б/н від 17.10.2011 р. із ТОВ «БК «Уровень». На підставі вказаного договору позивач придбав запасні частини до автомобілів КамАЗ відповідно до видаткової накладної №РН-171002 від 17.10.2011 р. та податкової накладної №41 від 17.10.2011 р. на суму 76200,00 грн., у тому числі ПДВ - 12 700,00 грн. (а.с.120, 122-124).

Сплата за придбані запасні частини проведена за безготівковим розрахунком згідно платіжних доручень №59 від 10.10.2012 р. на суму 40 000,00 грн. та №64 від 29.10.2012 р. на суму 36 200,00 грн.

Вказані документи підтверджують, що Договір купівлі-продажу б/н від 17.10.2011 р., укладений між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «БК «Уровень» є реально укладеним. Господарські зобов'язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін.

Відповідно до акту про ремонт та установку запасних частин на автомобіль б/н від 31.10.2011 р. придбані запасні частини у ТОВ «БК «Уровень» були встановлені на автомобілі КамАЗ, які належать підприємцю на праві власності.

Транспортування придбаних запчастин проведено власним транспортом підприємця та підтверджується товарно-транспортною накладною 02 ААА №046151 від 17.10.2011 р. У запереченнях проти позову відповідач зазначає, що в ході перевірки не надано товарно-транспортні накладні, однак дані висновки спростовуються актом перевірки (аркуш 5 акту), в якому підтверджено надання вказаних документів до перевірки.

ТОВ «БК «Уровень» мало свідоцтво №100208172 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Московському районі м. Харкова 16.03.2009 р., яке було чинним на час спірних правовідносин.

Щодо встановлення відсутності вказаного контрагента за адресою реєстрації, то факт відсутності встановлено ДПІ після спірних правовідносин. Крім цього, підприємець не повинен нести відповідальність за фінансово-господарську діяльність своїх контрагентів.

Таким чином, ТОВ «БК «Уровень» на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, мало Свідоцтво платника ПДВ та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у жовтні 2011 р. виписувати податкову накладну на адресу підприємця, а ФО-П ОСОБА_1 мав право віднести суми ПДВ за отриманою податковою накладною до складу податкового кредиту.

Також, судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу б/н від 04.01.2011 р. із ТОВ «ТП Альтекс». На підставі вказаного договору позивач придбав у січні та лютому 2011 р. запасні частини до автомобілів КамАЗ відповідно до видаткових накладних (№АЛ-04011 від 04.01.2011 р., №АЛ-0501 від 05.01.2011 р., №АЛ-0601 від 06.01.2011 р., №АЛ-01021 від 01.02.2011 р., №АЛ-01022 від 01.02.2011 р. ) та податкових накладних (№04011 від 04.01.2011р., №0501 від 05.01.2011 р., №0601 від 06.01.2011 р., №2 від 01.02.2011 р., №3 від 01.02.2011 р.) на загальну суму 205274,71грн., у тому числі ПДВ - 34212,45 грн.

Придбані запчастини сплачені в повному обсязі за безготівковим розрахунком у лютому-травні 2011 р. відповідно до виписки банку від 15.02.2011 р. на суму 24208,78 грн., платіжних доручень №12 від 17.02.2011 р. на суму 32159,11 грн., №17 від 24.02.2011 р. на суму 30992,64 грн., №24 від 30.03.2011 р. на суму 58356,14 грн., №27 від 07.04.2011 р. на суму 20558,04 грн., №29 від 19.04.2011 р. на суму 20000,00 грн. та №34 від 04.05.2011 р. на суму 19000,00 грн.

Вказані документи підтверджують, що Договір купівлі-продажу б/н від 01.01.2011 р., укладений між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «ТП Альтекс» є реально укладеним. Господарські зобов'язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін.

Відповідно до актів про ремонт та установку запасних частин на автомобіль б/н від 31 січня 2011 р. та від 28 лютого 2011 р. придбані запасні частини у ТОВ «ТП Альтекс» були встановлені на автомобілі КамАЗ, які належать позивачу на праві власності.

Транспортування придбаних запчастин проведено власним транспортом підприємця та підтверджується товарно-транспортними накладними №335894 від 04.01.2011 р., №335895 від 05.01.2011 р., №335896 від 06.01.2011 р. та №335897 від 01.02.2011р., які надавались під час перевірки та зазначені в опису документів, наданих для перевірки та на аркуші 5 акту перевірки.

ТОВ «ТП Альтекс» мало свідоцтво №100287301 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 09.06.2010 р., яке було чинним на час спірних правовідносин.

Щодо встановлення відсутності вказаного контрагента за адресою реєстрації, то факт відсутності встановлено ДПІ після спірних правовідносин. Крім цього, підприємець не повинен нести відповідальність за фінансово-господарську діяльність своїх контрагентів.

Таким чином, ТОВ «ТП Альтекс» на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, мало Свідоцтво платника ПДВ та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у січні та лютому 2011 р. виписувати податкові накладні на адресу позивача, а ФО-П ОСОБА_1 мав право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що первинні документи повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами.

Право на нарахування податкового кредиту у ФО-П ОСОБА_1 виникло на підставі податкових накладних, що засвідчують факт отримання підприємцем запасних частин.

Придбання запасних частин відповідає господарській діяльності підприємця, зокрема у 2011 році ФО-П ОСОБА_1 здійснював вантажні перевезення на території України згідно до укладених договорів.

Позивачем надано до матеріалів справи документи, що підтверджують надання транспортних послуг після проведених ремонтів. Зокрема укладені договори №Х-4ТР про надання послуг по перевезенню вантажів від 01.08.2011 р. із ТОВ «Кернел-Трейд», Договір транспортних послуг №05П-11 від 17.08.2011 р. із ТОВ «Торговий дім «Пересічанський МЕЗ», акти виконаних робіт, податкові накладні.

Вантажні перевезення позивач здійснював власним транспортом, що підтверджують Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, надані до матеріалів справи.

Перевезення здійснював як сам ОСОБА_1, так і наймані особи, з якими зареєстровані Трудові договори між працівником і фізичною особою у Зміївському районному центрі зайнятості.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати по придбанню запчастин на загальну суму 171062,26 грн. правомірно включені підприємцем до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу.

Судом встановлено, що первинні документи, які були складені з посиланням на зазначені вище правочини, складені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 .

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки податковий орган посилається лише на акти перевірок, які надійшли з боку ДПІ у Московському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Уровень» від 13.04.2012 р. №50/23/34469785 за період з 01.10.2011 р. по 29.02.2012 р. та від Основ'янської МДПІ м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТП Альтекс» від 09.08.2012р. №573/222/37092593 за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

В акті перевірки не міститься посилань на порушення позивачем норм законодавства щодо неналежного оформлення первинної документації.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 04.10.2012 року № 798/17/НОМЕР_1 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 р. №0003171710 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 46912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6351 грн., та від 11 жовтня 2012 р. №0003161710 підлягають скасуванню, як такі що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року по справі № 820/152/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 820/152/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.