Рішення

від 31.01.2013 по справі 5006/13/126/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.13 р. Справа № 5006/13/126/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Папір», м. Бровари

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк

про: стягнення 72742грн.78коп.

За участю представників сторін

від позивача: Довбик М.О. (за довіреністю № 31/10-03 від 31.10.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Папір», м. Бровари звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк про стягнення 72742грн.78коп., які складаються з суми пені в розмірі 2456грн.64коп., штрафу і сумі 65468грн.78коп. та 30% річних у сумі 4817грн.36коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 029/Х від 18.11.2011р. щодо своєчасної оплати поставленого за видатковими накладними товару.

31.01.2012р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 2456грн.64коп., штраф у сумі 56618грн.78коп. та 30% річних у сумі 4817грн.36коп.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 6 ст.22 вказаного Кодексу передбачено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог здійснено позивачем внаслідок помилки у розрахунку суми штрафу 30%, як вказано самим позивачем, суд вважає, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк, ідентифікаційний номер 33555003 за адресою, вказаною у позові, договорі купівлі-продажу № 029/Х від 18.11.2011р. та Витягу з ЄДР станом на 04.01.2013р. - 83054, м. Донецьк, проспект Київський, будинок 48. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

31.01.2013р. від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання № 79/01 від 31.01.2012р., в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на один місяць, посилаючись на ті обставини, що не отримував повідомлення про розгляд справи 09.01.2013р., при цьому ухвала про відкладення розгляду справи на 31.01.2013р. була отримана лише 31.01.2013р.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідач шляхом подання клопотання № 79/01 від 31.01.2012р. підтвердив свою обізнаність стосовно дати та часу судового засідання, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині. Вказана заява за підписом директора ТОВ «Іст-Лайнс» була подана безпосередньо до канцелярії суду нарочно до початку судового засідання, таким чином можливість забезпечити участь свого представника у судовому засіданні, скористатися наданим ст. 22 ГПК України правом ознайомитися з матеріалами справи залежало виключно від волевиявлення самого відповідача.

Крім того, відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку та у передбачені законодавством строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Ухвалою від 09.01.2013р. суд попереджав відповідача, що у разі нез'явлення його представника та невиконання ним вимог ухвали суду, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що позивач в судовому засіданні 31.01.2013р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

18.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Папір», м. Бровари (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 029/Х від 18.11.2011р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується постачати покупцю папір, картон, плівки та іншу целюлозно-паперову продукцію (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Згідно із п. 5.1 вказаного договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця впродовж 14 календарних днів з моменту одержання товару на підставі видаткових накладних. Товар вважається оплаченим з дня надходження всієї суми грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.3 договору оплату за вже поставлений товар, та за товар, що підлягав постачанню, покупець зобов'язується здійснювати окремими платіжними дорученнями з чітким зазначенням призначення платежу.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 17.11.2012р. Якщо до завершення строку дії цього Договору жодна із сторін не підтверджуватиме факту припинення його дії, дія цього Договору вважатиметься продовженою на той самий строк.

Згідно із п. 6.3 договору у випадку, якщо у сторін на момент закінчення дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та не задоволені законні вимоги, дія Договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань.

У відповідності із п. 7.2 договору у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день такого прострочення. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту коли така заборгованість буде повністю погашена.

Відповідно до п. 7.3 договору при порушенні покупцем терміну виконання грошових зобов'язань більше, ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити продавцю штраф у розмірі 30% від несплаченої в строк суми.

Керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що за прострочення покупцем терміну виконання грошового зобов'язання, вказаного в п. 5.1 та п. 5.2 цього договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 30% річних за користування грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення (п. 7.4 договору).

Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 029/Х від 18.11.2011р. за видатковими накладними Пр-0000107 від 22.06.2012р. та № Пр-0000213 від 27.07.2012р. здійснив поставку обумовленого у договорі товару, для оплати якого були виставлені рахунки-фактури відповідно № Пр-0000105 від 22.06.2012р. на суму 124960грн.50коп. та № Пр-0000214 від 26.07.2012р. на суму 123268грн.75коп., поставлений товар у повному обсязі був оплачений відповідачем, однак з простроченням встановлених п. 5.1 договору строків, внаслідок чого відповідач повинен нести відповідальність, передбачену нормами діючого законодавства та умовами п. 7.2, п. 7.3, п. 7.4 договору.

Вищевикладене призвело до звернення з даним позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є стягнення з відповідача пені в сумі 2456грн.64коп., штрафу в сумі 56618грн.78коп. та 30% річних у сумі 4817грн.36коп.

Підставою позову є неналежне виконання відповідачем умов договору № 029/Х від 18.11.2011р. щодо здійснення своєчасної оплати товару, який поставлений за видатковими накладними № Пр-0000107 від 22.06.2012р. та № Пр-0000213 від 27.07.2012р.

Договір купівлі-продажу № 029/Х від 18.11.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у виконання договору купівлі-продажу № 029/Х від 18.11.2011р. поставив, а відповідач за видатковими накладними № Пр-0000107 від 22.06.2012р. та № Пр-0000213 від 27.07.2012р. отримав товар, погоджений сторонами у п. 1.1 договору, загальною вартістю 248229грн.25коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом представника ТОВ «Іст-Лайнс» в графі „Отримав" та відбитком печатки вказаної юридичної особи.

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № купівлі-продажу № 029/Х від 18.11.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, у п. 5.1 договору сторони дійшли згоди, що оплата продукції здійснюється впродовж 14 календарних днів з моменту одержання товару на підставі видаткових накладних. Товар вважається оплаченим з дня надходження всієї суми грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Для оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Пр-0000107 від 22.06.2012р., відповідачу був виставлений рахунок-фактура № Пр-0000105 від 22.06.2012р., для оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. - рахунок-фактура № Пр-0000214 від 26.07.2012р.

Здійснюючі часткові оплати товару відповідач вказував у призначенні платежів вказані рахунки-фактури.

За змістом позову, та як вбачається із наявних в матеріалах справи банківських виписок, вартість товару, поставленого позивачем за накладною № Пр-0000107 від 22.06.2012р., протягом 27.06.2012р. - 30.07.2012р. в повному обсязі була оплачена відповідачем; товар, поставлений відповідачу за накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. був оплачений шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів у період з 31.07.2012р. по 11.10.2012р.

Однак, оскільки вартість поставленого товару була оплачена відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених п. 5.1 договору, а саме: накладна № Пр-0000107 від 22.06.2012р. повинна бути сплачена до 06.07.2012р. включно, накладна № Пр-0000213 від 27.07.2012р. до 10.08.2012р. включно, позивач, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2456грн.64коп., штраф у сумі 56618грн.78коп. та 30% річних у сумі 4817грн.36коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази своєчасної оплати отриманого за накладними № Пр-0000213 від 27.07.2012р. № Пр-0000107 від 22.06.2012р. товару матеріали справи не містять.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В контексті ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, сторонами у п. 9.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день такого прострочення. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту коли така заборгованість буде повністю погашена.

Нарахування пені повинно здійснюватися з врахуванням вимог договору, приписів ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до викладеного у позові суду розрахунку, позивач здійснює нарахування пені наступним чином:

- за накладною № Пр-0000107 від 22.06.2012р. на суму боргу 104960грн.50коп. за період з 06.07.2012р. по 07.07.2012р., на суму боргу 95460грн.50коп. за період з 08.07.2012р. по 13.07.2012р., на суму боргу 85460грн.50коп. за період з 14.07.2012р. по 19.07.2012р., на суму боргу 75460грн.50коп. за період з 20.07.2012р. по 25.07.2012р.;

- за накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. на суму боргу 103268грн.75коп. за період з 10.08.2012р. по 20.08.2012р., на суму боргу 93268грн.75коп. за період з 21.08.2012р. по 30.08.2012р., на суму боргу 83268грн.75коп. за період з 31.08.2012р. по 05.09.2012р., на суму боргу 73268грн.75коп. за період з 06.09.2012р. по 11.09.2012р., на суму боргу 63268грн.75коп. за період з 12.09.2012р. по 14.09.2012р., на суму боргу 53268грн.75коп. за період з 15.09.2012р. по 27.09.2012р., на суму боргу 43268грн.75коп. за 28.09.2012р., на суму боргу 33268грн.75коп. за період з 29.09.2012р. по 03.10.2012р., на суму боргу 23268грн.75коп. за період з 04.10.2012р. по 08.10.2012р., на суму боргу 13268грн.75коп. за 09.10.2012р., на суму боргу 8298грн.17коп. за період з 10.10.2012р. по 11.10.2012р.

Суд, дослідивши представлені позивачем розрахунки, дійшов наступних висновків:

- позивачем невірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання, оскільки як вже встановлено судом, прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, отриманого за накладною № Пр-0000107 від 22.06.2012р. почалось з 07.07.2012р.; прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, отриманого за накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. почалось з 11.08.2012р.;

- при нарахуванні пені за накладною № Пр-0000107 від 22.06.2012р. позивачем невірно визначена сума боргу станом на період прострочення 06.07.2012р. - 07.07.2012р. Станом на 07.07.2012р. за відповідачем значиться заборгованість у сумі 95460грн.50коп.: 124960грн.50коп. (вартість поставленого за цією накладною товару) - 10000грн.00коп. (оплата здійснена 27.06.2012р.) - 10000грн.00коп. (оплата від 05.07.2012р.) - 9500грн.00коп. (оплата 07.07.2012р.); за цією накладною на суму боргу 75460грн.50коп. позивач міг лише нараховувати пеню до 24.07.2012р., оскільки 25.07.2012р. була оплата на суму 322583грн.74коп., яка повністю погасили заборгованість за цей товар;

- позивач за накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. за 09.10.2012р. здійснює нарахування на суму боргу 13268грн.75коп., хоча станом на цю дату, як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки, борг становить 18298грн.17коп., з урахуванням часткової оплати 09.10.2012р. на суму 4970грн.58коп., це є правом позивача; здійснює нарахування на суму боргу 8298грн.17коп. за період з 10.10.2012р. по 11.10.2012р., хоча заборгованість станом на 11.10.2012р. складає 9999грн.42коп., з урахуванням часткової оплати 11.10.2012р. на суму 8298грн.75коп., це є правом позивача;

- в матеріалах справи відсутні докази часткової оплати товару 30.08.2012р., однак оскільки позивач здійснює нарахування пені за період з 21.08.2012р. по 30.08.2012р. на меншу суму, ніж та, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає що це є правом позивача;

- позивачем при розрахунку пені за накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. на суму боргу 103268грн.75коп. за період з 10.08.2012р. по 20.08.2012р., враховані здійснені відповідачем 31.07.2012р. та 20.08.2012р. оплати на загальну суму 20000грн.00коп.; на суму боргу 83268грн.75коп. за період з 31.08.2012р. по 05.09.2012р., врахована оплата здійснена відповідачем 05.09.2012р. на суму 10000грн.00коп.; на суму боргу 73268грн.75коп. за період з 06.09.2012р. по 11.09.2012р., врахований платіж, перерахований 11.09.2012р. в сумі 10000грн.00коп.; на суму боргу 63268грн.75коп. за період з 12.09.2012р. по 14.09.2012р., врахована оплата 14.09.2012р. на суму 10000грн.00коп.: на суму боргу 53268грн.75коп. за період з 15.09.2012р. по 27.09.2012р., врахована часткова оплата 27.09.2012р. на суму 10000грн.00коп.; на суму боргу 43268грн.75коп. за 28.09.2012р., врахована оплата, здійснена 28.09.2012р. на суму 10000грн.00коп., на суму боргу 33268грн.75коп. за період з 29.09.2012р. по 03.10.2012р., врахована оплата 03.10.2012р. на суму 10000грн.00коп.; на суму боргу 23268грн.75коп. за період з 04.10.2012р. по 08.10.2012р., врахована оплата від 08.10.2012р. на суму 10000грн.00коп.

Суд, з урахуванням зроблених висновків, зробивши власний арифметичний розрахунок пені за накладною № Пр-0000107 від 22.06.2012р. в межах заявлених позивачем періодів, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", встановив:

- за 07.07.2012р. на суму боргу 95460грн.50коп. пеня становить 39грн.12коп.;

- за період з 08.07.2012р. по 13.07.2012р. на суму боргу 85460грн.50коп., з урахуванням часткової оплати 13.07.2012р. на суму 10000грн.00коп., пеня становить 210грн.15коп.;

- за період з 14.07.2012р. по 19.07.2012р. на суму боргу 75460грн.50коп., з урахуванням часткової оплати 19.07.2012р. на суму 10000грн.00коп., пеня складає 185грн.56коп.;

- за період з 20.07.2012р. по 24.07.2012р. на суму боргу 75460грн.50коп. пеня складає 154грн.63коп.

Отже, всього 589грн.46коп.

Суд зробивши власний розрахунок пені за накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. за період з 11.08.2012р. по 20.08.2012р. на суму боргу 103268грн.75коп. встановив, що сума пені за цей період складає 423грн.23коп. та перевіривши нараховані позивачем суми пені за інші періоди вважає, що вони не перевищують розмір, який може бути нарахований за ці періоди.

Отже, суд вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума пені в розмірі 2287грн.29коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення пені на суму 169грн.35коп.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 договору сторони, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України домовились, що за прострочення покупцем терміну виконання грошового зобов'язання, вказаного в п. 5.1 та п. 5.2 цього договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 30% річних за користування грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення (п. 7.4 договору).

Суд, за формулою: Сума санкції = С х Z х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Z - процент річних, зазначений в договорі, Д - кількість днів прострочення, зробивши власний арифметичний розрахунок в частині вимог щодо стягнення 30% річних за накладною № Пр-0000107 від 22.06.2012р. аналогічним способом, як і пеню; за накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. на суму боргу 103268грн.75коп. за період з 10.08.2012р. по 20.08.2012р. та перевіривши розрахунок 30% річних за № Пр-0000213 від 27.07.2012р. за інші визначені позивачем періоди, вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 30% річних у розмірі 4477грн.75коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення 30% на суму 339грн.61коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 вказаного Кодексу встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, згідно п. 7.3 договору при порушенні покупцем терміну виконання грошових зобов'язань більше, ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити продавцю штраф у розмірі 30% від несплаченої в строк суми.

Отже, укладаючи договір, сторони передбачили міри відповідальності, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до представленого позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог розрахунку, позивач здійснює нарахування штрафу за накладною № Пр-0000107 від 22.06.2012р. на суму боргу 85460грн.50коп., яка виникла станом на 14.07.2012р.; за накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. позивач нараховує штраф на суму боргу 103268грн.75коп., що виникла станом на 18.08.2012р.

Оскільки відповідно до матеріалів справи є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати продукції, отриманої за накладною № Пр-0000107 від 22.06.2012р. станом на 14.07.2012р. та за накладною № Пр-0000213 від 27.07.2012р. станом на 18.08.2012р. більш 7 днів, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.7.3 договору.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми штрафу суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених в цій частині вимог у розмірі 56618грн. 78коп.

Законом України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється ставка судового збору - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609грн. 50коп.). Ціна поданого позову складає 72742грн.78коп. Платіжним дорученням № 1824 від 13.12.2012р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1701грн.00коп., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, у зв'язку з чим поверненню підлягає зайво сплачена сума судового збору в розмірі 91грн.50коп.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у ч. 4 інформаційного листа від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір", зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Папір», м. Бровари до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк про стягнення пені в сумі 2456грн.64коп., штрафу в сумі 56618грн.78коп. та 30% річних у сумі 4817грн.36коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс» (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, проспект Київський, будинок 48, код ЄДРПОУ 33555003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Папір» (юридична адреса: 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, будинок 4, код ЄДРПОУ 32932642) суму пені в розмірі 2287грн.29коп., штраф у сумі 56618грн.78коп., 30% річних у сумі 4477грн.75коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1402грн.42коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Папір» (юридична адреса: 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, будинок 4, код ЄДРПОУ 32932642) з Державного бюджету України зайво сплачений платіжним дорученням № 1824 від 13.12.2012р. судовий збір у розмірі 91грн.50коп.

Дане рішення є підставою для повернення судового збору із Державного бюджету України.

У судовому засіданні 31.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.