Постанова

від 02.04.2013 по справі 5006/13/126/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2013 р. справа №5006/13/126/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І.,Cтойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:Довбик М.О. - за дов. № 31/10-03 від 31.10.12 р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Іст - Лайнс", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2013 року у справі№ 5006/13/126/2012 (суддя Макарова Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір", м. Бровари Київської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст - Лайнс", м. Донецьк простягнення 72742 грн. 78 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір", м. Бровари Київської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст - Лайнс", м. Донецьк про стягнення 72742 грн. 78 коп.

31.01.12 року позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 2456 грн. 64 коп., штраф у сумі 56618 грн. 78 коп. та 30% річних у сумі 4817 грн. 36 коп., яка судом прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.01.13 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір", м. Бровари до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Лайнс", м. Донецьк про стягнення пені в сумі 2456 грн. 64 коп., штрафу в сумі 56618 грн. 78 коп. та 30% річних у сумі 4817 грн. 36 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Лайнс", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір", м. Бровари Київської області суму пені в розмірі 2287 грн. 29 коп., штраф в сумі 56618 грн. 78 коп., 30% річних у сумі 4477 грн. 75 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст - Лайнс", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 31.01.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав клопотання про відкладення розгляду справи через відрядження юрисконсульта, яке судовою колегією розглянуто та відхилено, оскільки явка сторін ухвалою суду від 20.02.13р. не була визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції зазначив, що у випадку неявки представників сторін справа буде розглянута за фактичними матеріалами, неявка у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки з причини того, що доводи скаржника викладені в повному обсязі у письмовому вигляді і в клопотанні не зазначено про наявність у сторони будь-яких інших додаткових доказів по справі, які можуть бути предметом розгляду апеляційної інстанції в порядку дотримання вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України. До того ж направлення керівником у відрядження юрисконсульта в інше місто, ніж до суду на виклик за ухвалою не свідчить про наявність у скаржника поважних причин, оскільки участь в господарському процесі приймають не фізичні, а юридичні особи, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення на апеляційну скаргу.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/13/126/2012 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.11 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір", м. Бровари (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст-Лайнс", м. Донецьк (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 029/Х, за умовами якого продавець зобов'язався постачати покупцю папір, картон, плівки та іншу целюлозно-паперову продукцію (надалі - Товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунок за товар здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця впродовж 14 календарних днів з моменту одержання товару на підставі видаткових накладних. Товар вважається оплаченим з дня надходження всієї суми грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 5.3 договору, оплату за вже поставлений товар, та за товар, що підлягав постачанню, покупець зобов'язується здійснювати окремими платіжними дорученнями з чітким зазначенням призначення платежу.

У відповідності до п. 6.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 17.11.12 р. Якщо до завершення строку дії цього Договору жодна із сторін не підтверджуватиме факту припинення його дії, дія цього Договору вважатиметься продовженою на той самий строк.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку, якщо у сторін на момент закінчення дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та не задоволені законні вимоги, дія Договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань.

Згідно п. 7.2 договору, у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день такого прострочення. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість буде повністю погашена.

У відповідності до п. 7.3 договору, при порушенні покупцем терміну виконання грошових зобов'язань більше, ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити продавцю штраф у розмірі 30% від несплаченої в строк суми, а також 30% річних за користування грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення (п. 7.4 договору).

Як зазначає позивач у позові, ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 029/Х від 18.11.11р. за видатковими накладними Пр-0000107 від 22.06.2012р. та № Пр-0000213 від 27.07.2012р. було здійснено поставку обумовленого у договорі товару, для оплати якого були виставлені рахунки-фактури відповідно № Пр-0000105 від 22.06.12 р. на суму 124960 грн. 50 коп. та № Пр-0000214 від 26.07.12 р. на суму 123268 грн. 75 коп.

Відповідач поставлений товар оплатив у повному обсязі, однак з простроченням встановлених п. 5.1 договору строків, у зв»язку з чим позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача пені у розмірі 2456 грн. 64 коп., штрафу у розмірі 56618 грн. 78 коп. та 30% за користування грошовими коштам у розмірі 4817 грн. 36 коп. (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов укладеного сторонами 18.11.11 року в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, договору купівлі-продажу № 029/Х, відповідач зобов»язався згідно п. 5.1 договору, здійснити оплату отриманої від позивача продукції впродовж 14 календарних днів з моменту одержання товару на підставі видаткових накладних. Товар вважається оплаченим з дня надходження всієї суми грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач для оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Пр-0000107 від 22.06.12р., виставив відповідачу рахунок-фактуру № Пр-0000105 від 22.06.12р. та для оплати товару, поставленого за видатковою накладною № Пр-0000213 від 27.07.12р. - рахунок-фактуру № Пр-0000214 від 26.07.12р.

Сторони, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, домовились, що за прострочення покупцем терміну виконання грошового зобов'язання, вказаного в п. 5.1 та п. 5.2 цього договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 30% річних за користування грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення (п. 7.4 договору).

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 30% річних лише у розмірі 4477 грн. 75 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період загальної прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 07.07.12 р. по 24.07.12 р. по першій накладній та з 10.08.12 р. по 20.08.12 р. по другій накладній (врахувавши часткові оплати отриманого товару, зроблені відповідачем) з відмовою в іншій частині річних через невірний розрахунок позивача.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 9.2 договору, у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день такого прострочення. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту коли така заборгованість буде повністю погашена.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 2287 грн. 29 коп. за період загальної прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 07.07.12 р. по 24.07.12 р. по першій накладній та з 10.08.12 р. по 20.08.12 р. по другій накладній (врахувавши часткові оплати отриманого товару та повну оплату, зроблені відповідачем) з відмовою у іншій частині пені через невірний розрахунок позивача.

Згідно п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що при порушенні покупцем терміну виконання грошових зобов'язань більше, ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити продавцю штраф у розмірі 30% від несплаченої в строк суми.

Отже, судова колегія вважає, що оскільки відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати продукції, отриманої за накладною № Пр-0000107 від 22.06.12 р. станом на 14.07.12 р. та за накладною № Пр-0000213 від 27.07.12 р. станом на 18.08.12р. більш 7 днів, то позивач правомірно нарахував, а суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 30% штрафу у розмірі 56618 грн. 78 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що, оскільки відповідач всупереч умовам договору № 029/Х від 18.11.11 р. своєчасну оплату за поставлений за видатковими накладними № Пр-0000107 від 22.06.2012р. та № Пр-0000213 від 27.07.2012р. товар не здійснив, то господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги лише частково та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача суму пені в розмірі 2287 грн. 29 коп., штраф в сумі 56618 грн. 78 коп. та 30% річних у сумі 4477 грн. 75 коп. з відмовою в іншій частині позову.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи відповідача про нібито відсутність підстави позову з причини нібито неукладеності договору, тому що в накладних, за якими він отримав від позивача товару, нібито відсутнє посилання на підставу їх складання - договір, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, і в накладних, і в рахунках-фактурах є посилання на договір, що вказаний позивачем в якості підстави позову. До того ж, відповідачем не надані ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належні та допустимі докази здійснення ним з прострочкою оплати отриманого товару за будь-якими іншими договірними стосунками між сторонами.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2013 р. у справі № 5006/13/126/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст - Лайнс", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2011 р. у справі № 5006/13/126/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2013 р. у справі № 5006/13/126/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.