Рішення

від 31.01.2013 по справі 5011-9/10196-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/10196-2012 31.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терекс"

про стягнення 8 796 092, 86 грн.

Головуючий суддя Бондаренко Г.П.

Суддя Мандриченко О. В.

Суддя Ковтун С. А.

Представники сторін:

Від позивача Федунишин Х.М. (дов. № 13-11-2012 від 13.11.2012 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 31.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терекс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 8 796 092,86 грн., з яких 3 578 621, 67 грн. основної заборгованості за Договором поставки вантажних шин №ТТ050 від 01.02.2009р., 573 372, 24 грн. інфляційних збитків, 39 310, 69 грн. пені, 277 616, 21 грн. трьох відсотків річних, 2 565 426, 54 грн. 25% процентів за товарним кредитом, 1 407 865, 51 грн. курсової різниці вартості товару, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/10196-2012, розгляд справи призначено на 21.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року розгляд справи відкладено на 11.09.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали суду щодо надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

11.09.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року розгляд справи відкладено на 27.09.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали суду, необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці, справу № 5011-9/10196-2012 передано для подальшого розгляду судді Балацу С. В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року справу прийнято до провадження судді Балаца С.В., а розгляд справи призначено на 30.10.2012 року.

Відповідно до Розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року справа передана для подальшого розгляду судді Бондаренко Г. П., у зв'язку з її виходом з відпустки. З огляду на наведене, справа підлягає прийняттю до провадження суддею Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року розгляд справи відкладено на 15.11.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали суду, необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.12.2012 року, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.

В судовому засіданні 04.12.2012 року представником позивача подано письмові пояснення по справі та заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 8 994 435,65 грн., з яких 3 578 621,67 грн. основного боргу; 420 323,79 грн. інфляційних втрат; 315 265,25 грн. 3% річних за порушення грошового зобов'язання; 2 879 168,74 грн. 25% за користування товарним кредитом; 393 190,69 грн. пені та 1 407 865,51 грн. договірної штрафної санкції. Вказана заява прийнята судом до розгляду, а отже позовні вимоги у справі розглядаються з урахуванням заяви від 04.12.12 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року розгляд справи відкладено, в зв'язку з призначенням колегіального складу розгляду справи.

07.12.2012 року суддя Бондаренко Г.П. звернулася до Голови Господарського суду міста Києва з заявою для визначення складу колегії для розгляду справи №5011-9/10196-2012.

Розпорядженням від 07.12.2012 року Голови Господарського суду міста Києва було призначено здійснення розгляду справи №5011-9/10196-2012 колегіально у складі: головуючий суддя - Бондаренко Г.П.; суддя Ковтун С. А.; суддя Мандриченко О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року справу №5011-9/10196-2012 прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 15.01.2013 року.

07.12.2012 року судом направлено повідомлення в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (Відділ податкової міліції) з метою вирішення питання щодо наявності і діях посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" ознак злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.01.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

В судове засідання 31.01.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримано.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2009 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено Договір поставки вантажних шин № ТТ 050 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується передавати (поставляти) у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати в порядку, встановленому цим договором, шини для вантажних автомобілів та автобусів.

Відповідно до п. 1.4. договору конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура Товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначаються специфікаціями у вигляді додатків до цього договору, що підписуються сторонами, скріплюються їх печатками та становлять невід'ємну частину цього договору.

Згідно п. 2.6. договору зобов'язання постачальника щодо поставки (передачі) товару за цим договором вважаються виконаними після передачі товару покупцю та підписання ним товарно-транспортних накладних. Датою поставки (передачі) товару є дата підписання покупцем товарно-транспортних накладних.

Підписана сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю партії за цим договором (п. 2.10. договору).

Статтею 4 договору визначені умови оплати товару, так відповідно до п. 4.1. договору оплата покупцем партії здійснюється на підставі відповідної специфікації за рахунком, який постачальник виписує на кожну партію та передає покупцю у день підписання сторонами специфікації на відповідну партію. Згідно п. 4.2. договору партії підлягають оплаті у 90 денний термін.

Відповідно до п. 4.4. договору у разі перевищення заборгованості, що вказана у п. 4.3., або порушення строків, що вказані у п. 4.2. цього договору, на ціну поставленого товару підлягають нарахуванню проценти у розмірі 25 % річних, починаючи з дня передачі товару до моменту його фактичної оплати. Нарахування процентів в цьому випадку відбувається на день виставлення рахунку постачальником щодо оплати процентів за товарний кредит.

Відповідно до п. 8.1. договору за прострочення строку оплати партії відносно строків, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що буде діяти в період прострочення, від суми, несплаченої вчасно, за кожний день прострочення оплати.

Згідно п. 8.3. договору за прострочення строків оплати товару, визначених п. 4.2. цього договору, та збільшення курсу євро до гривні на момент прострочення по відношенню до курсу встановленого домовленістю сторін в цьому договорі, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику договірну штрафну санкцію, яка розраховується за формулою наведеною в договорі.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару в період з жовтня по грудень 2009 року на загальну суму 4 114 070, 34 грн. Відповідач провів частковий розрахунок за поставлений товар на загальну суму 535 448, 67 грн. (зазначене підтверджується матеріалами справи).

Враховуючи викладене, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором складає 3 578 621, 67 грн. (4 114 070, 34 - 535 448, 67).

За твердженням позивача відповідач свій борг за договором визнав, що підтверджується копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2011 року, доданою в матеріали справи.

Судом встановлено, що наявний в матеріалах акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2011 року, не є доказом визнання заборгованості відповідачем перед позивачем за договором поставки вантажних шин № ТТ 050 від 01.02.2009 року, оскільки містить посилання на зовсім інші договори.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки вантажних шин № ТТ 050 від 01.02.2009 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 4 114 070, 34 грн., згідно видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплені печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні. Поставлений товар був оплачений відповідачем частково на суму 535 448, 67 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 578 621, 67 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 3578621,67 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 3578621,67 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 578 621, 67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 393 190, 69 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 8.1. договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 393 190, 69 грн. у відповідності до п. 8.1. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи містять розрахунок суми пені згідно п. 8.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 315 265, 25 грн. трьох відсотків річних та 420 323, 79 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення станом на 28.11.2012 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного позивачем розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 25 % річних за користування товарним кредитом, відповідно до п. 4.4. договору, яким передбачено зобов'язання відповідача сплатити позивачу в разі несвоєчасної оплати товару проценти за товарний кредит, в розмірі 2 879 168, 74 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до п. 2 Листа Верховного суду України від 01.04.2012 року «Висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 роки» відповідно до змісту ст. 199, ч. 1 ст. 216, ч. 3 ст. 231 Господарського кодексу, ст. 549, ст. 627, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» сторони договору мають право передбачати обов'язок покупця щодо сплати процентів на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару покупцю (постанова Верховного суду України від 30.05.2011 року у справі № 3-44гс11).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 25 % річних за товарним кредитом в розмірі 2879168, 74 грн. у відповідності до п. 4.4. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи містять розрахунок суми 25 % річних за товарним кредитом згідно п. 4.4. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Позовні вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача договірної штрафної санкції, в силу п. 8.3. договору за прострочення строків оплати товару задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.3. договору за прострочення строків оплати товару, визначених п. 4.2. цього договору, та збільшення курсу євро до гривні на момент прострочення по відношенню до курсу встановленого домовленістю сторін в цьому договорі, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику договірну штрафну санкцію, яка розраховується за наступною формулою:

Ш = Ц * (К-1), де

«Ш» - сума штрафної санкції, що підлягає сплаті,

«Ц» - ціна поставленого товару,

«К» - коефіцієнт, який розраховується за формулою:

К = Кс/Кд, де

«Кс» - середній курс купівлі євро за українську гривню на Українській міжбанківській валютній біржі станом на 11:00 на день, наступний за датою, визначеною в п. 4.2. цього договору. Зазначений курс розміщений на офіційній Інтернет - сторінці Української міжбанківської валютної біржі (на момент підписання цього договору адреса згаданої у цьому абзаці Інтернет - сторінки - http://www.uice.ua ).

«Кд» - курс обміну євро на українську гривню, який згідно домовленості сторін дорівнює 8 грн. за 1, 00 євро.

«*» - знак множення, «/» - знак ділення, «-» - знак віднімання.

При цьому суд зазначає, що поставка товару здійснюється за договором за цінами встановленими в гривні, сторони договору - резиденти.

У відповідності до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені та підлягають оплаті в гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті тільки у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки між собою в іноземній валюті у відповідності до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється у відповідності до закону.

Оскільки укладений сторонами договір не містить іноземної складової, у суду не має підстав для застосування до правовідносин сторін п. 8.3. договору.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 зазначеної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, за порушення грошових зобов'язань, відповідно до чинного законодавства, нараховується пеня.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Відповідно до зазначеного закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначений розмір штрафних санкцій - пеня, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Пункти 8.1. та 8.3. договору встановлюють відповідальність відповідача за прострочення строку оплати по договору, отже передбачають подвійну відповідальність відповідача за порушення грошового зобов'язання.

Враховуючи все вище викладене, та те що судом було задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання, відповідно до п. 8.1. договору, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача штрафної санкції передбаченої п. 8.3. договору в розмірі 1407865,51 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терекс» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62-А; код ЄДРПОУ 32855500; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75-А; код ЄДРПОУ 34453885) 3 578 621 (три мільйони п'ятсот сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять одну) грн. 67 коп. основної заборгованості за договором, 393 190 (триста дев'яносто три тисячі сто дев'яносто) грн. 69 коп. пені, 315 265 (триста п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 25 коп. 3 % річних від простроченої суми боргу, 420 323 (чотириста двадцять тисяч триста двадцять три) грн. 79 коп. інфляційних нарахувань, 2 879 168 (два мільйони вісімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 74 коп. 25 % річних за користування товарним кредитом та 54 302 (п'ятдесят чотири тисячі триста дві) грн. 84 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.2013р.

Головуючий суддя Г.П. Бондаренко

Суддя С. А. Ковтун

Суддя О. В. Мандриченко