Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-5424/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р.Справа № 2а-5424/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Полежака О.А.

представника позивача Баштинської Л.Л.

представника позивача Гончарова С.І.

представника позивача Старостіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. по справі № 2а-5424/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Маркет"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби треті особи Західна об'єднана Державна податкова інспекція у м. Харкові Харківської області , Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-маркет" (далі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), треті особи - Західна об'єднана Державна податкова інспекція у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби, Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000292220 від 24.04.2012 року та податкове повідомлення - рішення за №0000282220 від 24.04.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-маркет" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, треті особи - Західна об'єднана Державна податкова інспекція у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби, Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення за №0000292220 від 24.04.2012 року.

Скасовано податкове повідомлення - рішення за №0000282220 від 24.04.2012 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Велес-маркет" зареєстровано 29.07.2009 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, є платником податку на додану вартість з 18.08.2009 року, код ЄДРПОУ 36458874, та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №421630, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №128343, витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АЖ №125431, довідкою про взяття на облік платника податків від 07.09.2009 року №1252, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100240689 (а.с. 53-58 том 2).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень від 13.03.2012 року №№444-447 та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Велес-маркет", код ЄДРПОУ 36458874, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №318/2220/36458874 від 09.04.2012 року (а.с. 36-110 том 1).

Згідно висновків акту перевірки №318/2220/36458874 від 09.04.2012 року встановлені зокрема порушення позивачем п.п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 338051 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року, за 1-3 квартали 2011 року; п. 198.5, п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту на 307702 грн., у тому числі за жовтень 2010 року, за листопад 2010 року, за грудень 2010 року, за січень 2011 року, за лютий 2011 року, за березень 2011 року, за травень 2011 року, за червень 2011 року, за липень 2011 року, за серпень 2011 року, за вересень 2011 року, за листопад 2011 року.

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки позивач надав до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби свої заперечення №194 від 11.04.2012 року, на які отримав відповідь №1409/10/22-2034 від 20.04.2012 року про відхилення зазначених заперечень (а.с. 118-120 том 1).

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 24.04.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000282220, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 358616,00 грн., у тому числі за основним платежем 338051,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20565,00 грн.; №0000292220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 341693,00 грн., у тому числі за основним платежем 307702,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33991,00 грн. (а.с. 8-9 том 1).

Як вбачається з акту перевірки №318/2220/36458874 від 09.04.2012 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по операціям з придбання товару та послуг у ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Компанія Істсервіс» у 4 кварталі 2010 року, 1-3 кварталах 2011 року, а також формування позивачем у цих періодах податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Компанія Істсервіс», по яким відсутній факт реального здійснення господарських операцій за зазначений період.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, листопад 2011 року та податку на прибуток за 4 квартал 2010 року, за 1-3 квартали 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту та витрат за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат витрат за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Компанія Істсервіс», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Компанія Істсервіс» грунтувалися на висновках актів перевірок, проведених відносно ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Компанія Істсервіс» в яких зазначено про відсутність у ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Компанія Істсервіс» можливості для здійснення відповідної господарської діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Компанія Істсервіс» договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Промспец Консалтинг» (Продавець) було укладено договори купівлі-продажу від 28.09.2010 року № 11 та від 15.11.2010 року № 15/11-10 відповідно до умов яких Продавець зобов'язаний продати товар, а саме бірки радіочастотні, пакети поліетиленові, а Покупець зобов'язаний прийняти його та своєчасно сплатити за товар на умовах даних Договорів.

Відповідно до п. 2.3 Договорів доставка товару відбувається автотранспортом Покупця.

Фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, актами на списання ТМЦ.

Поставка товару за вищезазначеними договорами відбувалась Покупцем, що підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортними накладними, згідно яких пунктом навантаження товару зазначено: м. Мерефа, Залізничний тупік, 32, пунктом розвантаження зазначено: м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А.

За адресою м. Мерефа, Залізничний тупік, 32 ТОВ «Промспец Консалтинг» орендує у ПП «Бласт» частину приміщення за договором оренди складських приміщень від 01.09.2010 року, за адресою м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А позивач орендує частину приміщення відповідно до укладеного з ТОВ фірма «ТУР-ЛТД» договору оренди від 12.08.2009 року.

Перевезення вантажу здійснювалось водієм-експедитором ОСОБА_5, що знаходиться у трудових відносинах з позивачем відповідно до трудового договору від 02.11.2009 року та наказу про прийняття на роботу №02/11-1 від 02.11.2009 року. В подальшому отриманий за вказаними договорами товар позивачем було використано при здійсненні торгівлі товарами у роздріб кінцевому споживачу, що підтверджується контрольними стрічками РРО, наявними у матеріалах справи.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Промспец Консалтинг» (Виконувач) було укладено договір про надання послуг від 01.12.2010 року № 30/11-10, згідно умов якого Виконувач приймає на себе зобов'язання надати послуги з прикрашення до новорічних свят торгівельного залу магазину «Благо» за адресою м. Харків, вул.. Велозаводська, 38-А, а також Виконавець надає Замовнику послуги мерчендайзинга по оздобленню спеціальної викладки товару у торговельному залі магазину «Благо», а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Наявність у позивача торгівельного залу магазину «Благо» за адресою м. Харків, вул.. Велозаводська, 38-А підтверджується договором найму частини приміщення від 12.08.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ фірма «ТУР-ЛТД».

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується протоколом погодження істотних умов договору, актом приймання-передачі виконаних робіт, податковою накладною.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З акту виконаних робіт (а.с.197 т.1) вбачається, що він складений за формою та змістом, що передбачені для первинних документів для надання їм юридичної сили і доказовості.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вказаних договорів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та (Покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 10.05.2011 року № 10-М відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупця холодильне та морозильне обладнання, а також стелажі, а Покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити ТМЦ на умовах Договору.

Згідно п. 3.1 Договору умовою доставки ТМЦ є самовивіз.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актами передачі-прийому обладнання, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку.

З метою перевезення зазначеного товару позивачем було укладено договір про надання разової послуги перевезення вантажу з фізичною особою ОСОБА_6 від 30.05.2011 року, виконання перевезення вантажу підтверджується актами приймання наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді здійснював свою господарську діяльність у місті Харкові за адресами: пр-т П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, 57-А (договір оренди 10.09.2009 року), вул. Велозаводська, 38-А (договір оренди від 12.08.2009 року), вул. Блюхера 29-Б (договір оренди № Б 1/7 від 06.07.2011 року).

Використання позивачем отриманого обладнання відбувалось за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 29-Б, у приміщеннях, які знаходились у користуванні позивача згідно договору оренди №Б1/7 від 06.07.2011 року, укладеного з ТОВ «ТАЛІСМАН».

Крім того, відповідно до укладеного договору постачання від 31.12.2010 року № 12 ТОВ «Промтехноопт» (Постачальник) передає ТОВ «ВЕЛЕС МАРКЕТ» (Покупець) продукти харчування, а Покупець приймає їх та оплачує на умовах Договору.

Згідно з п. 2.3 доставка товару відбувається автотранспортом Покупця.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, подорожні листи, товарно-транспортні накладні.

Перевезення вантажу здійснювалось водієм-експедитором ОСОБА_5, що знаходиться у трудових відносинах з позивачем відповідно до трудового договору від 02.11.2009 року та наказу про прийняття на роботу №02/11-1 від 02.11.2009 року.

Як вбачається з зазначених подорожних листів та товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження товару зазначено: м. Мерефа, Залізничний тупік, 32, пунктом розвантаження зазначено: м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А.

Відповідно до договору оренди складських приміщень від 01.12.2010 року ТОВ «Промтехноопт» орендує частину складських приміщень у ПП «Бласт», які знаходяться за адресою: м. Мерефа, Залізничний тупік, 32.

Відповідно до договору найму частини приміщення від 12.08.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ фірма «ТУР-ЛТД», позивачу відповідно до акту приймання - передачі від 01.10.2009 року, передана в користування частина магазину з обладнанням за адресою м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А.

В подальшому отриманий за вказаним договором товар позивачем було використано у власній господарській діяльності при здійсненні торгівлі у роздріб кінцевому споживачу, що підтверджується контрольними стрічками РРО.

Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне виконання сторонами умов вказаних вище договорів.

Крім того, відповідно до укладеного між ТОВ «ВЕЛЕС-МАРКЕТ» (Покупець) та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (Постачальник) договору купівлі-продажу від 27.09.2010 року № РМ 27/09-10 Постачальник передає товар, а саме: бірки радіочастотні, пакети поліетиленові, а Покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити ТМЦ на умовах Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору доставка товару відбувається автотранспортом Покупця.

В підтвердження фактичного виконання сторонами вказаного договору позивачем надано специфікацію, видаткову накладну, податкову накладну, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, акти на списання ТМЦ.

Перевезення вантажу здійснювалось водієм-експедитором ОСОБА_5, що знаходиться у трудових відносинах з позивачем відповідно до трудового договору від 02.11.2009 року та наказу про прийняття на роботу №02/11-1 від 02.11.2009 року.

Як вбачається з зазначених подорожних листів та товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження товару зазначено: м. Мерефа, Залізничний тупік, 32, пунктом розвантаження зазначено: м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А.

Відповідно до договору оренди складських приміщень від 01.12.2010 року ТОВ «Тех-Агроремпоставка» орендує частину складських приміщень у ПП «Бласт», які знаходяться за адресою: м. Мерефа, Залізничний тупік, 32.

Відповідно до договору найму частини приміщення від 12.08.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ фірма «ТУР-ЛТД», позивачу відповідно до акту приймання - передачі від 01.10.2009 року, передана в користування частина магазину з обладнанням за адресою м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А.

В подальшому отриманий за вказаними договорами товар позивачем було використано при здійсненні торгівлі товарами у роздріб кінцевому споживачу, що підтверджується контрольними стрічками РРО.

Також, між ТОВ «ВЕЛЕС-МАРКЕТ» (Покупець) та ТОВ «»Тех-Агроремпоставка» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 15.09.2010 року № 35, згідно умов якого Постачальник продає товар, а саме: офісне обладнання, видаткові матеріали, формений одяг, а Покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити його на умовах Договору.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується специфікацією, видатковою накладною, податковою накладною, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними.

Перевезення вантажу здійснювалось водієм-експедитором ОСОБА_5, що знаходиться у трудових відносинах з позивачем відповідно до трудового договору від 02.11.2009 року та наказу про прийняття на роботу №02/11-1 від 02.11.2009 року.

Як вбачається з зазначених подорожних листів та товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження товару зазначено: м. Мерефа, Залізничний тупік, 32, пунктом розвантаження зазначено: м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А.

Відповідно до договору оренди складських приміщень від 01.12.2010 року ТОВ «Тех-Агроремпоставка» орендує частину складських приміщень у ПП «Бласт», які знаходяться за адресою: м. Мерефа, Залізничний тупік, 32.

Відповідно до договору найму частини приміщення від 12.08.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ фірма «ТУР-ЛТД», позивачу відповідно до акту приймання - передачі від 01.10.2009 року, передана в користування частина магазину з обладнанням за адресою м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вказаних вище договорів.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс» було укладено договір поставки № 1705/1 від 23.04.2010 року (а.с. 214-216 том 1), відповідно до умов якого позивач отримав товар (канцтовари та пакувальні товари), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами на списання ТМЦ.

Доставка товару відбувалась автотранспортом постачальника та за його рахунок відповідно до п. 2.3 зазначеного договору.

В подальшому товар було реалізовано у роздріб кінцевому споживачу та використано в господарській діяльності підприємства, що підтверджується контрольними стрічками РРО . Реалізація і використання вказаного товару відбувалась за адресою м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А. в приміщеннях, якими користується позивач відповідно до умов договору найму частини приміщення від 12.08.2009 року.

Отже, документально підтверджено фактичне отримання позивачем за вказаним договором товару.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність вище вказаних договорів, укладених з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Компанія Істсервіс» слугували висновки проведених відносно вказаних контрагентів перевірок відповідно до яких відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії судових рішень, що набрали законної сили, про визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальних планових (позапланових) невиїзних перевірок, по ТОВ "Промспец консалтинг", ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», результати яких оформлені актами від 10.03.2011 за №349/23-03-05/37091549, від 07.04.2011 року за № 546/18-011/37091549, від 01.06.11 за № 1253/15-05-14/37091549, від 01.06.2011 року №1251/23-03-05/37092055, від 30.06.2011 року №1459/23-03-05/36457279 та на висновках яких ґрунтуються висновки відповідача, викладені в акті перевірки №318/2220/36458874 від 09.04.2012 року.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність укладених договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, листопад 2011 року та податку на прибуток за 4 квартал 2010 року, за 1-3 квартали 2011 року за операціями, проведеними на підставі вище вказаних договорів, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган не заперечував той факт, що позивачем податковий кредит за спірний період сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами за спірними договорами підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. по справі № 2а-5424/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 05.02.2013 р.