Постанова

від 04.02.2013 по справі 5023/4811/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» січня 2013 р. Справа №5023/4811/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Білоусова Я.О., суддя Кравець Т.В.,

ри секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Костенко Ю.С., за довіреністю №01-62юр/9391 від 06.12.2012 року; Солдатенко А.М., за довіреністю №01-62юр/7131 від 17.09.2012 року; Шевчук І.В., за довіреністю №01-62юр/9389 від 06.12.2012 року;

першого відповідача за первісним позовом - Бєлкін А.Д., за довіреністю №2Д від 06.12.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличне господарство», м.Первомайський (вх.№56Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4811/12,

за первісним позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличне господарство», м.Первомайський,

про стягнення 103765,33 грн.,-

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличне господарство», м.Первомайський,

до Акціонерної компанії «Харківобленерго», м.Харків,

про стягнення 156957,93 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4811/12 (суддя Ковальчук Л.В.) первісний позов задоволено в повній сумі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличне господарство» на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»:

- п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823 - перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 90373,84 грн. (де 75311,53 грн. - тарифна складова та 15062,31 грн. - ПДВ 20%);

- п/р 26003010050912 в АТ «Банк Золоті ворота», МФО 351931 - 958,75 грн. пені, 191,11 грн. - 3% річних та 2075,30 грн. судових витрат.

В частині стягнення вартості реактивної енергії в розмірі 5369,52 грн. (де 4474,60 грн. - тарифна складова та 894,92грн. - ПДВ 20%) - провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4811/12 в частині відмови в задоволені зустрічних позовних вимог і прийняти в цій частині нове судове рішення, яким зустрічний позов ТОВ «Тепличне господарство» до АК «Харківобленерго» про стягнення 156957,93 грн. - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що АК «Харківобленерго» протиправно користувалося технологічними електричними мережами ТОВ «Тепличне господарство» у період з 01.04.2012 року по 24.09.2012 року, що є порушенням п.5.15 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996 року. Так, Правилами встановлено, що у разі використання особою технологічних електричних мереж відповідного власника електричних мереж, виникають витрати на утримання мереж, частину яких особа повинна відшкодувати власнику. Якщо така частина витрат власнику не відшкодована, власнику мереж завдається шкода у вигляді збитків. Отже, у зв'язку з безоплатним використанням АК «Харківобленерго» мереж ТОВ «Тепличне господарство» у останнього виникли збитки у вигляді невідшкодованої частини витрат на утримання мереж, чим ТОВ «Тепличне господарство» завдано шкоду.

Щодо недоведеності розміру шкоди апелянт зазначає, що такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки п. 1.1 «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», затверджених постановою НКРЕ України №691 від 12.06.2008 року свідчити про те, що у разі укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж сторони обов'язково повинні застосовувати для розрахунку розміру плати тільки Методику і не ніяким чином не застосовувати інший порядок розрахунку. Але це не лишає права застосовувати Методику у інших випадках, у тому числі, коли договір не укладено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличне господарство» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

25.01.2013 року від АК «Харківобленерго» до канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№656), в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року без змін, як таке, що прийнято при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, а апеляційну скаргу ТОВ «Тепличне господарство» залишити без задоволення у зв'язку із її фактичною необґрунтованістю.

В судовому засіданні 30.01.2013 року представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представники позивача за первісним позовом проти позиції апелянта заперечували з підстав викладених у відзиві.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01.11.2011 року між АК «Харківобленерго» та ТОВ «Тепличне господарство» укладено договір №74074 про постачання електричної енергії.

Пунктом 1 договору (предмет договору) визначено, що постачальник (АК «Харківобленерго») продає електричну енергію споживачу (ТОВ «Тепличне господарство») для забезпечення потреб електроустановок споживача дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку тарифів», що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію до цього Договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.3.3 передбачено, що споживач повинен своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 «Порядок розрахунків».

При цьому пункт 3.1.1 договору №74074 встановлює права сторін, зокрема, постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Сторони також погодили у договорі, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електроенергії та потужності (пункт 4.2.2 договору).

Як вбачається із матеріалів справи позивач за первісним позовом свої зобов'язання за договором виконував повністю та належним чином, електричну енергію відповідачеві (ТОВ «Тепличне господарство») постачав в повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконує не належним чином, за отриману електроенергію своєчасно не розрахувався.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем за первісним позовом неналежно виконані зобов'язання за договором №74074 від 01.11.2011 року, в зв'язку з чим вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми боргу у розмірі за електричну енергію у розмірі 90373,84 грн. та перевищення договірних величин обсягу спожитої електричної енергії у розмірі 6872,11 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з позовною заявою АК «Харківобленерго» просило суд стягнути з ТОВ «Тепличне господарство» 5369,52 грн. вартості реактивної енергії.

Однак, АК «Харківобленерго» 17.12.2012 року до розгляду справи по суті звернулася до суду з заявою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просила в частині заборгованості суми 5369,52 грн. - вартість реактивної енергії провадження по справі припинити, у зв'язку із здійсненим перерахунком та встановленням того, що у відповідача за первісним позовом таким борг відсутній.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку щодо припинення провадження в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 5369,52 грн. - вартості реактивної енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони пунктом 4.2.1 договору №74074 від 01.11.2011 року передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 «Порядок розрахунків», до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку пені, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сума пені за несвоєчасне виконання договору №74074 від 01.11.2011 року, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом становить 958,75 грн. та є обґрунтованою у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив вказані позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, пунктом 4.2.2 договору №74074 від 01.11.2011 року також передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Позивач за первісним позовом нарахував відповідачеві за первісним позовом три відсотки річних в сумі 191,11 грн. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, умовам договору та воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Тепличне господарство» до АК «Харківобленерго» про стягнення 156957,93 грн. - завданої шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення у особи права на відшкодування їй шкоди є завдання такої шкоди винною особою. Мета застосування такого способу захисту цивільних прав, як відшкодування шкоди, полягає у відновленні майнової сфери потерпілої особи, тобто у компенсації спричинених правопорушенням негативних наслідків.

Предметом доказування при розгляді даної категорії спорів є наявність у поведінці відповідача складу цивільно-правової відповідальності. Зокрема, умовами цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина.

Тобто, для відшкодування майнової шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України, необхідна наявність правопорушення, що включає такі складові.

Суд першої інстанції вірно встановив, що в діях АК «Харківобленерго» відсутні ознаки будь-якого правопорушення, а позивачем за зустрічним позовом не наведено доказів спричинених негативних наслідків.

Пунктом 5.15 Правил користування електричною енергією встановлено, що відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Таким чином, обов`язок щодо укладання договору на спільне використання технологічних мереж, який передбачений п.5.15 Правил користування електричною енергією, виконаний компанією після врегулювання розбіжностей між сторонами, про що свідчить лист позивача за зустрічним позовом №310-7 від 03.10.2012 року, в якому позивач за зустрічним позовом просить вважати датою укладання договору дату підписання протоколу розбіжностей.

При цьому, розбіжності виникли з вини позивача за зустрічним позовом, який для укладання договору на спільне використання надав невідповідний дійсності перелік обладнання, яке задіяне у передачі електричної енергії споживачам, чим порушив вимоги Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ №691 від 12.06.2008 року із змінами і доповненнями.

Листом №02/6369 від 17.08.2012 року позивач за зустрічним позовом повідомлений про необхідність виключення з переліку обладнання диспетчерського щита. Листом №53-9 від 17.10.2012 року позивач за зустрічним позовом визнав наявність зауважень, які ним були усунені та просив направити на його адресу всі екземпляри додатків до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, в яких були допущені помилки.

Вищенаведене підтверджує відсутність протиправності в діях АК «Харківобленерго» та пояснює затримку в укладенні договору (підготовка документів).

Позивачем за зустрічним позовом не доведено самого факту заподіяння шкоди та її розмір.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на Методику, але відповідно до п. 1.1. Методики вона обов'язкова для застосування всіма юридичними та фізичними особами, які мають договірні відносини щодо спільного використання технологічних електричних мереж.

Однак, позивач за зустрічним позовом просить застосувати вказану Методику до відносин, які не були врегульовані договором. Договір було укладено між ТОВ «Тепличне господарство» та АК «Харківобленерго» тільки 24.09.2012 року, тобто після періоду, за який просить стягнути шкоду позивач за зустрічним позовом.

Згідно п.1.2. Правил договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими(локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж за спірний період взагалі відсутній, а предметом позовних вимог є стягнення шкоди за період з квітня по вересень 2012 року.

Відповідно до п. 6.30 Правил, відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж.

Отже, єдиною та необхідною підставою для відшкодування таких витрат є договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який в спірному періоді з квітня по вересень 2012 року не існував.

В зв'язку з відсутністю договору, протягом спірного періоду на позивача за зустрічним позовом не була покладена відповідальність за підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання, що в подальшому було передбачено укладеним договором.

Крім того, позивач за зустрічним позовом своїм листом №46-3 від 28.08.2012 року повідомив АК «Харківобленерго», що до укладання відповідного договору він не несе будь-якої відповідальності в разі припинення транзиту електроенергії через його електричні мережі.

Дані обставини також підтверджують відсутність будь-яких підстав для оплати спільного використання електричних мереж ТОВ «Тепличне господарство», якого в спірному періоді в розумінні п. 1.2 Правил не існувало. Відповідно до зазначеного пункту, спільне використання технологічних електричних мереж - виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технічному стані технологічних електричних мереж, які використовуються для забезпечення електропостачання інших суб'єктів господарювання, крім їх власника. Саме комплексу заходів, який може ґрунтуватися тільки на укладеному договору, в спірному періоді не було.

Місцевий господарський суд також дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову має підтверджуватися обґрунтованим розрахунком.

Із наведених у позові обставин та доданих до нього документів сума позовних вимог залишається необґрунтованою, оскільки відсутній її обґрунтований та належний розрахунок.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, та вина особи, що завдала шкоди є обов'язковими умовами відповідальності, шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому досліджуватися мають наявність у діях відповідача за зустрічним позовом склад цивільно-правової відповідальності, зокрема протиправність поведінки заподіювача шкоди, вина, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою у сукупності. Та мають бути наявні всі елементи цивільно-правової відповідальності. Однак, позивачем за зустрічним позовом відповідного не доведено. Відсутності протиправних дій з боку АК «Харківобленерго» та завданої шкоди, виключають дослідження питання щодо причинного зв'язку та вини.

Крім того, господарський суд Харківської області вірно встановив та матеріалами справи підтверджується, що про безпідставність позовних вимог та проведеного розрахунку завданої шкоди свідчить врахування позивачем за зустрічним позовом обсягів електричної енергії, самостійно придбаних на оптовому ринку електричної енергії ДП «Південна залізниця» та спожитих даним суб'єктом господарювання.

Так відповідно до постанови НКРЕ від 03.05.2012 року №556 «Про переоформлення ліцензій з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, виданих Південній залізниці», ДП «Південна залізниця» є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, яка купує електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачами або з метою її експорту (ст. 1 Закону України «Про електроенергетику»).

24.06.2011 року СТГО «Південна залізниця» звернулась до АК «Харківобленерго» з листом №ЕЕ/05-786 про підписання договору купівлі-продажу електричної енергії між СТГО «Південна залізниця» та ДП «Енергоринок», в зв'язку з чим СТГО «Південна залізниця» повідомило АК «Харківобленерго» про втрату чинності договору про постачання електричної енергії між СТГО «Південна залізниця» та АК «Харківобленерго» від 22.09.2004 року.

Отже, оскільки ДП «Південна залізниця» є енергопостачальником за регульованим тарифом та самостійно купує електричну енергію у ДП «Енергоринок», АК «Харківобленерго» не є постачальником електричної енергії ДП «Південна залізниця» та відповідно не транспортує електричну енергію, яку споживає ДП «Південна залізниця», електричними мережами ТОВ «Тепличне господарство».

Згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки місцевий господарський суд з урахуванням системного аналізу обставин справи, приписів чинного законодавства України а також доказів, які містяться в матеріалах справи дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення первісних позовних вимог та відмови у зустрічному позові.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Тепличне господарство» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4811/12 має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличне господарство» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4811/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Кравець Т.В.