Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а-9157/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 р. о 17:18 Справа №2а-9157/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі

представника позивача - Болібкова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування наказу,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з урахуванням його уточнення про визнання протиправними дій відповідача щодо оформлення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача актом перевірки №4188/22-2/33131378 від 27.07.2012 року; щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу №1342 від 11.07.2012 року; визнання нечинним та скасування наказу №1342 від 11.07.2012 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача"; визнання протиправними та скасування висновків, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки позивача №4188/22-2/33131378 від 27.07.2012 року стосовно порушень: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 1877921 грн.; порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1592798 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівного контрагенту, що мають ознаки "нікчемності" та безтоварність зазначених господарських операцій, порушенням порядку проведення перевірок та складання за його результатами відповідних висновків.

Ухвалами суду від 22.08.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 06.09.2012 року по справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.01.2013 року провадження у справі поновлено з 07.02.2013 року.

Ухвалою суду від 07.02.2013 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" в частині п.п.3,4,5 позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо оформлення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОК-ТАН" актом перевірки №4188/22-2/33131378 від 27.07.2012 року; щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОК-ТАН" на підставі наказу №1342 від 11.07.2012 року; визнання нечинним та скасування наказу №1342 від 11.07.2012 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОК-ТАН""; визнання протиправними та скасування висновків, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ОК-ТАН" №4188/22-2/33131378 від 27.07.2012 року стосовно порушень: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 1877921 грн.; порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1592798 грн. залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо оформлення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача актом перевірки №4188/22-2/33131378 від 27.07.2012 року, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 06.09.2012 року проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, зауважив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на прибуток, та податку на додану вартість, завищення податкового кредиту по правовідносинах з сумнівними контрагентами, усі операції з постачання товарів (надання послуг) з якими не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

В судове засідання, призначене на 07.02.2013 року, представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду заяви сторін повідомлений належним чином, жодних клопотань не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 33131378, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (а.с.25-28 т.1).

Предметом діяльності позивача за КВЕД та відповідно до Статуту є оптова та роздрібна торгівля паливом (пальним).

Посадовими особами податкового органу на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №1342 від 11.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ОК-ТАН"» та у відповідності до постанови від 22.05.2012 року "Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки" старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України майора податкової міліції Соловьева В.О. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивпча з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платниками податків ТОВ "Кеол-Крим"(ЄДРПО 34372183), підприємством "Агроприбор" (ЄДРПОУ20681769), ТОВ "Металлайн-Д"(ЄДРПОУ 35228479), ТОВ "Луна 09"(ЄДРПОУ 36583185) за період з 01.01.2010 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт №4188/22-8/33131378 від 27.07.2012 року (далі-Акт), (а.с.11-22 т.1).

За висновками даного Акту встановлено порушення:

- п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94. №334/94-ВР та пп.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі -ПК України), в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 1877921 грн., у тому числі півріччя 2010 року у сумі 10712 грн., 3 квартали 2010 року у сумі 560335 грн., 2010 рік у сумі 1089631 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 434349 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 353941 грн.

- пп.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі - Закон №168/97-ВР), та п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.5 п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті на загальну суму 1592798 грн., у тому числі червень 2010 року у сумі 2348 грн., липень 2010 року у сумі 130125 грн., серпень 2010 року у сумі 139302 грн., вересень 2010 року у сумі 106233 грн., жовтень 2010 року у сумі 126661 грн., листопад 2010 року у сумі 147509 грн., грудень 2010 року у сумі 146827 грн., січень 2011 троку у сумі 152601 грн., лютий 2011 року у сумі 45481 грн., березень 2011 року у сумі 222096 грн., квітень 2011 року у сумі 109335 грн., травень 2011 року у сумі 80403 грн., червень 2011 року у сумі 118036 грн., липень 2011 року у сумі 65841 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком додану вартість за період 2010 рік - липень 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій по придбанню бензину та дизельного пального з ТОВ "Кеол-Крим", ТОВ "Луна 09", зокрема: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні реєстр платежів (а.с.82-97, 159-250 т.1; 1-51 т.2). Право позивача на отримання податкового кредиту по вказаним господарським операціям підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, складеними зазначеними вище контрагентами (а.с.50-61 т.1).

Крім того, у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій по придбанню у інших контрагентів бензину та дизельного пального, що в подальшому був проданий ТОВ "Кеол-Крим", ТОВ "Луна 09".

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість заснований на тому, що правочини, укладеній між позивачем та ТОВ "Кеол-Крим" ТОВ "Луна 09" має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочів, укладених між позивачем та ТОВ "Кеол-Крим", ТОВ "Луна 09", зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

Крім того, суд також зазначає, що у відповідності до положень ст. 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В той час, як відповідачем при проведенні перевірки були використані тільки відомості комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем.

В акті перевірки відсутні посилання, а також аналіз первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, які мали бути досліджені під час проведення перевірки та саме на них мали бути засновані висновки документальної перевірки в силу положень ст. 75 ПК України.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Кеол-Крим" , ТОВ "Луна 09".

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо оформлення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача актом перевірки №4188/22-2/33131378 від 27.07.2012 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.86.1 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Аналогічне правило визначене п.1.17. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 N355, затверджених наказом Державної податкової служби України N 213 від 14.04.2011 року.

Виходячи з викладеного суд зазначає, що результати перевірки оформлюються лише одним з двох документів, у випадку встановлення під час перевірки будь-якого порушення податковими органами має бути складений Акт перевірки, у випадку ж відсутності таких порушень - Довідка.

Оскільки під час розгляду справи доведено відсутність з боку позивача порушення вимог податкового законодавства, результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" мали бути оформлені у формі Довідки.

Враховуючи викладене, адміністративний позов, з урахуванням його уточнення, підлягає задоволенню у повному обсязі, а дії відповідача щодо оформлення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача актом перевірки №4188/22-2/33131378 від 27.07.2012 року є протиправними.

В судовому засіданні 06.02.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.02.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби по оформленню результатів документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" актом перевірки №4188/22-2/33131378 від 27.07.2012 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова