Постанова

від 30.01.2013 по справі 5011-68/11796-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа№ 5011-68/11796-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

від позивача: Бойко Н.Л. - пред. за дов. від 19.07.2012 б/н;

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрспецналадка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2012р.

у справі № 5011-68/11796-2012 (суддя - Ониськів О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрабуд"

до Державного підприємства "Укрспецналадка"

про стягнення 38 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2012р. у справі № 5011-68/11796-2012 позов задоволено повністю.

Підлягає стягненню з Державного підприємства "Укрспецналадка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрабуд" 38 000 грн. - заборгованості, 1609,50 грн. - витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилається на Акт звіряння взаєморозрахунків як на доказ, що підтверджує заборгованість відповідача

перед позивачем, проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення позивачем Акта звіряння взаєморозрахунків відповідачу, також судом не враховано те, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.11.2011 № 682 прийнято рішення про припинення діяльності відповідача та призначено комісію з припинення діяльності відповідача, що, виходячи з опублікованого комісією з припинення діяльності відповідача у випуску офіційного друкованого видання "Урядовий кур'єр" від 22.11.2011 № 217 (4615) оголошення про припинення діяльності відповідача, вимоги кредиторів приймаються комісією протягом двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи, проте, позивач не звертався з грошовими вимогами до відповідача, а отже, строк для звернення ним до відповідача з вимогами сплив, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Також, скаржник зазначив про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення безпідставно не враховано клопотання відповідача про застосування позовної давності.

В судове засідання 30.01.2013р. представник позивача з'явився, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, однак, як вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення зі штампом відділення зв'язку від 27.12.2012р., ухвала Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р., була вручена уповноваженому представнику відповідача « Крижанівська».

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників судового процесу про місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державного підприємства «Укрспецналадка» про стягнення залишку заборгованості за Договором субпідряду №1-суб. від 08.10.2007 в сумі 38 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно Договору субпідряду №1-суб. від 08.10.2007 щодо оплати виконаних позивачем робіт у червні 2009р. та у серпні 2009р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити у позові, посилаючись на те, що перерахував позивачу в якості оплати всіх виконаних робіт за Договором та Додатковою угодою 658 908,18 грн., тобто, більшу суму коштів, ніж підтверджується наданими позивачем до позову актами приймання виконаних підрядних робіт за спірний період на загальну суму 293 974,13 грн.

Позивач в порядку ст..22 ГПК України звернувся до суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог, в якій також просить стягнути з відповідача залишок боргу в сумі 38 000,00 грн., надавши при цьому розрахунок залишку боргу, виходячи з факту виконання усіх підрядних робіт за договором субпідряду та у період його дії за двохсторонніми Актами приймання виконаних підрядних робіт та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 2 504 693,02 грн. та сплатою відповідачем грошових коштів на загальну суму 2 464 040,13 грн.

Враховуючи наведене вище, позивач зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за Договором субпідряду на загальну суму 40 652,89 грн. із розрахунку: 2 504 693,02 грн.-2 464 040,13 грн.= 40 652.89 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що 01.01.2012р. між позивачем та відповідачем було підписано Акт звіряння взаєморозрахунків до Договору субпідряду, в якому відповідач визнає існування залишку заборгованості перед позивачем за Договором субпідряду в сумі 38 000.00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечень проти позову, з огляду на наступне:

08.10.2007 позивач (субпідрядник) та відповідач (генпідрядник) уклали Договір субпідряду № 1-суб. від 08.10.2007 (далі Договір), згідно з п. 1.1 якого генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався своїми силами та засобами, із забезпеченням належної якості за договірною ціною та у терміни згідно п. 4.1 цього Договору виконати передбачені договором роботи з капітального ремонту військової будівлі спеціального призначення інв. № 31\3, у місті Києві шифр (07-2039).

Відповідно до п. 2.1 Договору його вартість становить 2 610 631,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 435 105, 20 грн. Вартість робіт по Договору на 2007 рік становить 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 50 000,00 грн. за загальним фондом.

Як зазначено в п. 2.2 Договору, договірна ціна може уточнюватися протягом всього терміну капітального ремонту в залежності від рівня інфляції та економічних важелів регулювання вартісних показників (ДБН Д.1.1-1-2000 п.3.3.3.3).

08.10.2007 відповідач передав позивачу разом із обліковою і технічною документацією частину будівлі інвентарний №31/3, площею 678 м2, розташованої по вул. Дегтярівська у м. Києві для проведення капітального ремонту, про що свідчить Акт приймання-передачі будинків, споруд і територій військового містечка, який підписаний повноваженими представниками позивача та відповідача і скріплений печатками.

Відповідно до п.4.1. Договору роботи, передбачені даним Договором на 2007 рік, мали бути розпочаті після підписання цього Договору, та закінчені до 20 грудня. Термін дії договору -до повного виконання робіт згідно цього Договору.

Вартість робіт, що планується до виконання та оплати на відповідний рік, визначається додатковою угодою, підписаною уповноваженими представниками сторін.

20.03.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 від 20.03.2008 до Договору (далі -Додаткова угода), відповідно до п.1 якої вартість договору становить 2.358.804,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 393.134,03грн. Вартість Договору на 2007 рік становить 1.100.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 183.333,33 грн., з них:

300 000,00 грн.- за загальним фондом, в т.ч. ПДВ 20% - 50.000,00 грн.

800 000,00 грн.- за спеціальним фондом, в т.ч. ПДВ 20% - 133.333,33 грн.

Вартість договору на 2008 рік становить 648.173,00 грн. за загальним фондом, в т.ч. ПДВ 20% - 108.028,83 грн.

Згідно з п.4.3. Договору виконані роботи приймаються за актом приймання виконаних підрядних робіт.

Як зазначено в п. 3.5 Договору, генпідрядник проводить проміжні платежі субпідряднику за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3), яка підписується уповноваженими представниками генпідрядника і субпідрядника. Разом з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) субпідрядником надається уповноваженому представнику генпідрядника акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2) не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяця. Уповноважений представник генпідрядника протягом трьох днів перевіряє реальність довідки та акту і підписує їх в частині реально виконаних робіт. Остаточна оплата здійснюється генпідрядником на 2-й банківський день після підписання генпідрядником та субпідрядником Акта приймання виконаних підрядних робіт.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання Договору в період з грудня 2007 року по серпень 2009 року, позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 2 504 693,02 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями підписаних сторонами Довідок про вартість виконаних підрядних робіт ( форма № КБ-3) та Актів приймання виконаних будівельних робіт ( форма № КБ-2в). Зазначені документи підписані сторонами без зауважень щодо обсягів робіт та їх якості .

Відповідачем було здійснено часткову плату за виконані роботи за Договором на загальну суму 2 464 040,13 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача.

27.07.2012 року позивач направив відповідачу претензію від 19.07.2012 року з вимогою щодо проведення повної оплати заборгованості за Договором субпідряду за виконані роботи та погашення залишку існуючої заборгованості у сумі 38 000,00 грн. Відповідач відповіді на вищезгадану претензію не надав.

Крім того, позивачем надано до суду Акт звіряння взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами станом на 01.01.2012 на підтвердження наявної заборгованості у відповідача перед позивачем на день пред'явлення позову.

07.11.2011 наказом Міністра оборони України № 682 № "Про реорганізацію державного підприємства "Укрспецналадка" та державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металоробний завод" (далі Наказ № 682) ( т.1, а.с.66-68) припинено юридичну особу відповідача, шляхом його реорганізації приєднанням до Державного підприємства Міністерства оборони України " 703 металообробний завод котельного обладнання", якого визначено правонаступником усіх майнових прав та обов'язків відповідача та призначено комісію з припинення діяльності останнього.

У випуску "Урядовий кур'єр" від 22.11.2011 № 217 (4615) надруковано оголошення про припинення діяльності відповідача та встановлено, що вимоги кредиторів до комісії з припинення діяльності відповідача приймаються протягом двох місяців з дня публікації зазначеного повідомлення.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що позивач у встановлений строк з відповідною вимогою до комісії з припинення діяльності відповідача не звернувся, що відповідач вважає однією з підстав для відмови позивачу у його майнових вимогах.

Суд першої інстанції не прийняв зазначені обставини як підставу для відмови у позові, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (тут і далі по тексту в редакції, чинній на дату Наказу № 682 - 07.11.2011), юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За правилами ч.3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 105 ЦК України визначено обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи:

1. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;

2. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;

3. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Аналогічні положення містяться у частинах 3, 4 ст. 60 Господарського кодексу України в редакції, чинній на дату Наказу № 682 - 07.11.2011, за змістом якої ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

У даному випадку позивач з вимогами до відповідача на суму 38000,00 грн., є явним кредитором відповідача (у розумінні ст. 60 ГК України), проте відповідачем не надано доказів того, що комісія з припинення діяльності відповідача повідомляла позивача про припинення юридичної особи відповідача, а отже, припинення юридичної особи відповідача на стадії виявлення та письмового повідомлення кредиторів відповідача проведено з грубим порушенням процедури, встановленої законом, внаслідок чого були порушені законні права та інтереси позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (в даному випадку відповідач мав письмово повідомити позивача про припинення юридичної особи відповідача), до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (в даному випадку, позивач мав звернутися до комітету з припинення діяльності відповідача з майновими вимогами на суму 38000,00 грн.), кредитор вважається таким, що його прострочив.

Згідно з ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до вищенаведеного, посилання відповідача на те, що строк звернення позивача до відповідача з вимогами на суму 38000,00 грн. сплив, оскільки позивач не звернувся в обумовлені у друкованому оголошенні строки із відповідними вимогами, колегією суддів визнаються безпідставними і до уваги не приймаються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 38000,00 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір будівельного субпідряду.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором субпідряду робіт на суму 38000,00 грн.

Посилання скаржника на те, що Акт звіряння взаєморозрахунків підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою є необґрунтованим, з огляду на наступне:

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 105 ЦК України виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно п. 6.2 Статуту відповідача управління підприємством відповідача здійснює його керівник, який призначається Органом управління майном.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 03.10.2012 керівником відповідача є Моржецький О.Е., головою комісії з припинення юридичної особи відповідача зазначено Левочко О.П. При цьому будь-яких обмежень щодо повноважень Моржецького О.Е. як керівника відповідача не встановлено.

Відповідно до ст. 105 ЦК України виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на органи управління юридичної особи (в даному випадку керівника відповідача Моржецького О. Е.).

Будь-які докази того, що керівнику відповідача Моржецькому О.Е. не доручалося виконання функцій з припинення юридичної особи відповідача повністю або в частині, в тому числі, у взаємовідносинах із явними кредиторами, до яких відноситься позивач, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів визнає недоведеним посилання відповідача на те, що Акт звіряння розрахунків станом на 01.01.2012 підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

З наданої позивачем копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 013453 ( т.2,

а.с.7-8) станом на 03.10.2012 відповідач перебуває у стані припинення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції, 06.11.2012, юридичну особу відповідача припинено, а відтак, відповідач має відповідати по своїх зобов'язаннях.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 38 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Посилання скаржника на пропуск позивачем позовної давності не заслуговує на увагу, з огляду на таке:

Згідно з ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у здійснених відповідачем часткових оплатах за прийняті роботи за спірним Договором міститься посилання загалом на Договір № 1- суб. від 08.10.2007 без зазначення конкретного акта виконаних робіт (що вбачається із наявних в матеріалах справи виписок банку з рахунку відповідача), то позивач правомірно зараховував часткові оплати за виконані роботи в рахунок погашення заборгованості відповідача по оплаті прийнятих робіт за попередні періоди, відтак, залишок боргу в сумі 38 000,00 грн., який заявлений позивачем до стягнення існує за виконані роботи згідно акту за серпень 2009р. на суму 97 998,43 грн., який підписаний сторонами 31.08.2009р. Тобто, роботи згідно даного акту на умовах п.3.5 Договору мали бути оплачені до 02.09.2009р. включно.

Доказів того, що заборгованість у розмірі 38 000,00 грн. виникла згідно іншого акта виконаних робіт, тобто, не за актом за серпень 2009 року, відповідачем до суду не подано.

Відтак, трьохрічний строк позовної давності для пред'явлення вимоги про сплату заборгованості за виконані роботи згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року від 31.08.2009р. спливає 03.09.2012.

З даним позовом до суду позивач звернувся 28.08.2012, про що свідчить відбиток штампу Господарського суду міста Києва на позовній заяві, тобто, в межах встановленого трьохрічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2012р. у справі №5011-68/11796-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Державне підприємство "Укрспецналадка".

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна суму заявлених та задоволених судом майнових вимог становить 38 000,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем рішення суду оскаржене в повному обсязі, з урахуванням приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір", відповідач за звернення з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в сумі 804,75 грн.

З доданого до апеляційної скарги платіжного доручення № 660 від 28.11.2012 на суму 838,50 грн. вбачається, що відповідачем судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

За таких обставин, судовий збір в сумі 33,75 грн. (838,5-804,75) підлягає поверненню відповідачу.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрспецналадка" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2012р. у справі №5011-68/11796-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2012р. у справі №5011-68/11796-2012 залишити без змін.

3. Повернути з Державного бюджету України Державному підприємству "Укрспецналадка" (03113, м. Київ, Артилерійський провулок, 5-В, ідентифікаційний код 33348977) зайво сплачений судовий збір в сумі 33 (тридцять три) грн. 75 коп., перехований платіжним дорученням № 660 від 28.11.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №5011-68/11796-2012.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.