Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а/0570/21826/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/21826/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-00 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Поповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Уран», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 листопада 2011 року

за участю представників:

від позивача: Стасовської О.М. - директор, Волосян Л.В. - за дов.

від відповідача: Кір'язієва С.О., Ізмалкової Н.Б. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Уран» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо безпідставного та незаконного проведення перевірки з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість за квітень-вересень 2011 року та податку на прибуток за 2 квартал 2011 року при здійсненні правових відносин з ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» та ТОВ «Дината» з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2011 року та податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 листопада 2011 року № 0007591540/0 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 618892 грн., № 0005751640/0 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 523669 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, у задоволенні позову ТОВ «Фірма Уран» було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2012 року судові рішенні були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі від 3 грудня 2012 року Вищий адміністративний суд України зазначив про необхідність встановлення виду фактично проведеної відповідачем перевірки, перевірки факту крадіжки первинних документів позивача, оскільки такі обставини мають суттєве значення для вирішення справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для проведення перевірки та донарахування відповідачем податку на прибуток, податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішенням, неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів із Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногвардейская нефтебаза» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дината».

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що його дії вчинені та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногвардейская нефтебаза», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дината».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Уран» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24802905, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07738465 від 23 серпня 1997 року.

4 жовтня 2011 року керівником відповідача прийнятий наказ № 1292 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача у зв'язку із надходженням податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення податкового законодавства, ненаданням у повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит.

Як вбачається з акту перевірки від 14 жовтня 2011 року № 6171/23-3/24802905, відповідачем з 5 по 11 жовтня 2011 року була проведена документальна виїзна перевірка позивача (у вступній частині даного акту перевірки зазначено невиїзна документальна перевірка) з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість за квітень-вересень 2011 року та податку на прибуток за 2 квартал 2011 року при здійсненні правових відносин з ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» та ТОВ «Дината» з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2011 року та податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. Відповідач листом повідомив суд про те, що правильний реєстраційний номер акту перевірки є № 6171/15-2/24802905. Згідно з поясненнями представників відповідача судом встановлено, що податковим органом фактично була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, як визначено наказом від 4 жовтня 2011 року № 1292.

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 7 листопада 2011 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

№ 0007591540/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 618893 грн., в тому числі за основним платежем 618892 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.;

№ 0005751640/0, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 523670 грн., в тому числі за основним платежем 523669 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Правовою підставою визначення податку на прибуток, податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, пункту 44.6 статті 44, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем завищено валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Дината» та ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» на суму 2618345 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 833630 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 1784715 грн. та занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2011 року на суму 208407 грн., у 2 кварталі 2011 року на суму 410845 грн. Перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту встановлено його завищення та відповідно заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дината» та ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» за лютий 2011 року на суму 166726 грн., квітень 2011 року на суму 125535 грн., травень 2011 року на суму 140267 грн., червень 2011 року на суму 91141 грн., у зв'язку із придбанням товарів у даних контрагентів по нікчемним правочинам та ненаданням до перевірки документів.

Судом встановлено, що 4 лютого 2011 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дината» як постачальником був укладений договір поставки нафтопродуктів № 15. На виконання умов даного договору ТОВ «Дината» були видані позивачу рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні від 4 лютого 2011 року на загальну суму 31257 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 5209 грн. 60 коп., від 11 лютого 2011 року на загальну суму 49736 грн. 38 коп., в тому числі податок на додану вартість 8289 грн. 40 коп., від 22 лютого 2011 року на загальну суму 134505 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 22417 грн. 57 коп., від 23 лютого 2011 року на загальну суму 194055 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 32342 грн. 60 коп., від 23 лютого 2011 року на загальну суму 320768 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 53461 грн. 42 коп., від 24 лютого 2011 року на загальну суму 135016 грн., в тому числі податок на додану вартість 22502 грн. 70 коп., від 25 лютого 2011 року на загальну суму 135016 грн., в тому числі податок на додану вартість 22502 грн. 70 коп. Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, оплата за товар здійснена у безготівковій формі, що посвідчується банківськими виписками.

Судом також встановлено, що 1 січня 2011 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногвардейская нефтебаза» був укладений договір поставки нафтопродуктів. На виконання умов даного договору ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» були видані позивачу видаткові та податкові накладні від 14 квітня 2011 року на загальну суму 79143 грн. 75 коп., в тому числі податок на додану вартість 13190 грн. 63 коп., від 15 квітня 2011 року на загальну суму 116299 грн. 25 коп., в тому числі податок на додану вартість 19383 грн. 21 коп., від 18 квітня 2011 року на загальну суму 62271 грн. 35 коп., в тому числі податок на додану вартість 10378 грн. 56 коп., від 20 квітня 2011 року на загальну суму 146772 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 24462 грн. 08 коп., від 21 квітня 2011 року на загальну суму 62991 грн. 25 коп., в тому числі податок на додану вартість 10498 грн. 54 коп., від 28 квітня 2011 року на загальну суму 200096 грн. 20 коп., 33349 грн. 37 коп., від 29 квітня 2011 року на загальну суму 85634 грн. 10 коп., в тому числі податок на додану вартість 14272 грн. 35 коп., від 4 травня 2011 року на загальну суму 36922 грн. 80 коп., в тому числі податок на додану вартість 6153 грн. 80 коп., від 5 травня 2011 року на загальну суму 137407 грн., в тому числі податок на додану вартість 22901 грн. 30 коп., від 6 травня 2011 року на загальну суму 136144 грн. 28 коп., в тому числі податок на додану вартість 22690 грн. 71 коп., від 10 травня 2011 року на загальну суму 145598 грн. 32 коп., в тому числі податок на додану вартість 24266 грн. 39 коп., від 13 травня 2011 року на загальну суму 135828 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 22638 грн. 07 коп., від 16 травня 2011 року на загальну суму 103612 грн. 80 коп., в тому числі податок на додану вартість 17268 грн. 80 коп., від 19 травня 2011 року на загальну суму 16362 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 2727 грн. 08 коп., від 20 травня 2011 року на загальну суму 16362 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 2727 грн. 08 коп., від 30 травня 2011 року на загальну суму 40753 грн., в тому числі податок на додану вартість 6792 грн. 17 коп., від 31 травня 2011 року на загальну суму 72608 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 12101 грн. 40 коп., від 3 червня 2011 року на загальну суму 169239 грн. 80 коп., від 6 червня 2011 року на загальну суму 33781 грн., в тому числі податок на додану вартість 5630 грн. 17 коп., від 7 червня 2011 року на загальну суму 109618 грн. 10 коп., в тому числі податок на додану вартість 18269 грн. 68 коп., від 8 червня 2011 року на загальну суму 93503 грн. 30 коп., в тому числі податок на додану вартість 15583 грн. 88 коп., від 10 червня 2011 року на загальну суму 41244 грн., в тому числі податок на додану вартість 6874 грн., від 16 червня 2011 року на загальну суму 20457 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 3409 грн. 58 коп., від 17 червня 2011 року на загальну суму 36531 грн. 25 коп., в тому числі податок на додану вартість 6088 грн. 54 коп., від 29 червня 2011 року на загальну суму 42471 грн. 50 коп. Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, договорами про надання транспортних послуг, актами приймання-передачі транспортних послуг. Оплата здійснена у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Долучені до матеріалів справи рахунки-фактури, видаткові, податкові накладні, банківські виписки підтверджують право позивача на формування ним валових витрат та податкового кредиту за спірні податкові періоди відповідно до норм Закону № 334 та Податкового кодексу України. Суд зазначає, що норми Закону № 334 та Податкового кодексу України не передбачають такої підстави для виключення сум витрат з валових витрат та сум податку на додану вартість з податкового кредиту як висновок податкового органу про нікчемність правочинів.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача під час судового розгляду справи, підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Дината», ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» стали акт Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 9 червня 2011 року № 482/23-311/37133727 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Дината» по взаємовідносинам з ПП «ЛФ Чиж-2010», а також довідки Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 23 червня 2011 року № 1880/15-312/32091827, від 30 серпня 2011 року № 3019/15-312/32091827, № 3026/15-312/32091827 про результати камеральної перевірки податкової звітності ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем за квітень, травень, червень 2011 року. Суд зазначає, що вищезазначені акт та довідки податкових органів фактично не є перевірками господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Висновки про нікчемність правочинів здійснені у зв'язку із висновком податкових органів про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, недостатністю персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагентів позивача, що не може бути підставою для визнання нікчемними укладених договорів на підставі частини 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності. Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій - лютий, квітень, травень, червень 2011 року - контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Закон № 334 та Податковий кодекс України не ставлять в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту, валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Позивачем суду також надані письмові докази (договори, рахунки, видаткові, податкові накладні, банківські виписки), які посвідчують використання у власній господарській діяльності товару, який отриманий позивачем від ТОВ «Дината» та ТОВ «Красногвардейская нефтебаза», а саме подальшу реалізацію товару. Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагентів. Суд також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагентів, відповідачем не надано. Суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Таких доказів відповідачем не надано. Відповідачем не було доведено, що господарські зобов'язання, що виникли між позивачем ТОВ «Дината», ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Суд також зазначає, що діючим законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, викладеній відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на орушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного Кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє реальне виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, здійснюючи відповідні висновки. Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. У тому випадку, якщо податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані. З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Стосовно підстав для проведення перевірки відповідачем суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З пояснень представників відповідача судом встановлено, що за результатами аналізу податкової інформації, а саме виявленням розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагентів позивача, а також інформації отриманої від ДПІ у Київському та Будьонівському районах м. Донецька (акт перевірки ТОВ «Дината» від 09.06.2011 року № 482/23-311/37133727 та довідки про результати камеральних перевірок ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» від 13.07.2011 року № 18292/7/15-312, від 30.08.2011 року № 3019/15-312/32091827, від 30.08.2011 року № 3026/15-312/32091827) встановлені факти, які могли б свідчити про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки позивач мав господарські взаємовідносини з даними підприємствами, та відповідачем були надіслані запити до позивача в порядку пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України від 25 травня 2011 року, 2 червня 2011 року, 14 вересня 2011 року, 5 жовтня 2011 року.

5 липня 2011 року керівником відповідача прийнятий наказ № 906 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Дината» за лютий 2011 року. Позивач повідомив відповідача про крадіжку первинних документів позивача з автомобіля, на підтвердження чого надана копія постанови Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 3 липня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи. 11 липня 2011 року керівником відповідача прийнятий наказ № 962 про перенесення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки до дати відновлення та надання первинних документів, а у разі ненадання до 4 жовтня 2011 року. Представники відповідача під час судового розгляду наполягали на тому, що перевірка у жовтні 2011 року є продовження перевірки липня 2011 року, однак жодного посилання на таку обставину в наказі від 4 жовтня 2011 року № 1292 не має, а зазначено про ненадання позивачем пояснень та документального підтвердження на запит податкового органу по взаємовідносинам з ТОВ «Дината» за лютий 2011 року, 1 квартал 2011 року, ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» за квітень, травень, червень 2011 року, 2 квартал 2011 року. Під час судового розгляду справи представники відповідача не змогли чітко визначити, на який саме запит відповідача позивач не надав пояснень та їх документальне підтвердження, що стало підставою для проведення позапланової перевірки відповідачем, за наслідками якої складений акт перевірки від 14 жовтня 2011 року. Судом досліджений зміст всіх запитів відповідача та встановлено, що запитом від 25 травня 2011 року відповідач витребовував у позивача пояснення та документальне підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» та ТОВ «Донтранском» за січень 2011 року, запитом від 2 червня 2011 року витребовувалися пояснення та документальне підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Дината» за лютий 2011 року, запитом від 14 вересня 2011 року витребовувалися пояснення та документальне підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ ««Красногвардейская нефтебаза» за квітень 2011 року, запитом від 5 жовтня 2011 року витребовувалися пояснення та документальне підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Дината» за березень 2011 року. Таким чином, як вбачається з періоду перевірки позивача, за наслідками якої складений акт документальної позапланової перевірки від 14 жовтня 2011 року, запити відповідача від 25 травня 2011 року та від 5 жовтня 2011 року до спірних правовідносин не мають відношення, а запити від 2 червня та від 14 вересня 2011 року мають тільки часткове відношення, оскільки витребовувалися пояснення та документальне підтвердження по ТОВ «Дината» та ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» за лютий та квітень 2011 року. Отже, позивач не міг відмовитися надавати пояснення та документи, по періодах, по яким вони відповідачем і не витребовувалися. Суд також не приймає посилання відповідача на те, що перевірка у жовтні 2011 року була продовженням перевірки у липні 2011 року, яка не відбулася у зв'язку із крадіжкою первинних документів позивача, з огляду на те, що у липні 2011 року мала бути проведена перевірка з питання взаємовідносин позивача тільки з ТОВ «Дината» і тільки за лютий 2011 року. Таким чином, відповідачем не доведені суду підстави для проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, за наслідками якої складений акт від 14 жовтня 2011 року.

Позивачем в порядку статті 44 Податкового кодексу України були поновлені втрачені документи, про що зазначає й відповідач в акті перевірки, однак 5 жовтня 2011 року відбулася повторна крадіжка, про що свідчить копія постанови Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 5 жовтня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку із крадіжкою первинних документів позивача з офісу підприємства. На час судового розгляду справи всі первинні документи позивачем повторно поновлені, долучені до матеріалів справи та досліджені в ході судового розгляду справи. Враховуючи наявність у позивача всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Дината» та ТОВ «Красногвардейская нефтебаза», висновки податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 та пункту 138.2 статті 138, статті 198 Податкового кодексу України не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого в цій частині позовні вимоги задовольняються та податкові повідомлення-рішення від 7 листопада 2011 року визнаються судом недійсними.

Одночасно, у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо безпідставного та незаконного проведення перевірки з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість за квітень-вересень 2011 року та податку на прибуток за 2 квартал 2011 року при здійсненні правових відносин з ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» та ТОВ «Дината» з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2011 року та податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, суд відмовляє з огляду на наступне. Наслідком оспорюваних позивачем дій в межах даної адміністративної справи було прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 7 листопада 2011 року, які були оскаржені позивачем. Офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, є саме податкові повідомлення-рішення відповідача. Враховуючи, що судом, як зазначено вище, визнаються недійсними спірні податкові повідомлення-рішення відповідача, порушені права позивача вже поновлені судом, що є достатнім в сфері податкових правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Уран» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо безпідставного та незаконного проведення перевірки, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 листопада 2011 року № 0007591540/0, № 0005751640/0, задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 7 листопада 2011 року № 0007591540/0 та № 0005751640/0.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Уран» витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 грн. 11 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 4 лютого 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 7 лютого 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.