Постанова

від 30.11.2006 по справі 5/99-1491(4/183-2435)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/99-1491(4/183-2435)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 листопада 2006 р.                                                                                   № 5/99-1491(4/183-2435)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Борденюк Є.М.Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу Спільного малого підприємства "Олена і К"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року

у справі за позовомСпільного підприємства по агропромисловому будівництву "Зборівський агропромбуд"

доСпільного малого підприємства "Олена і К"

простягнення коштів

   В С Т А Н О В И В:

у липні 2005 року, спільне підприємство по агропромисловому будівництву "Зборівський агропромбуд" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення зі спільного малого підприємства "Олена і К" 29 050 грн. на відшкодування збитків, які позивач зазнав із-за неналежного виконання відповідачем умов договору оренди майнового комплексу цегельного заводу від 01.05.2005 року.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.06.2006 року позов задоволено частково. Постановлено про стягнення з відповідача 18 593,05 грн. та 261,45 грн. на відшкодування судових витрат.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на помилковість висновків щодо наявності у нього заборгованості по договору оренди заводу, неправильну правову оцінку обставин справи і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини другої ст. 1115 ГПК України та частин першої, другої статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом першої інстанції, і це знайшло своє підтвердження при перегляді справи в апеляційному порядку, відповідач орендував майновий комплекс цегельного заводу на підставі договору оренди від 01.05.2001 року до розірвання цього договору постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2004 року.

Умовами договору оренди від 01.05.2001 року, розірваного із-за невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, передбачалось право позивача на отримання від відповідача по 25 000 шт. цегли щорічно, починаючи з другого року дії договору оренди, у рахунок орендної плати.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач передав, у порядку розрахунків за оренду майна, лише 4 000 шт. цегли і можливості погасити залишок боргу продукцією на теперішній час не має,  а тому, з урахуванням часу, який пройшов після припинення договору оренди і права орендодавця на відшкодування неотриманого ним доходу та недоведеності відповідачем своїх затрат на відбудову заводу, які погоджені орендодавцем, господарський суд першої інстанції обгрунтовано постановив про стягнення спірної суми, а апеляційний господарський суд правильно залишив це рішення без змін і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

   П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року –без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк

                                                                                          В.М. Харченко