Рішення

від 31.01.2013 по справі 911/30/25/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2013 р. Справа № 911/30/25/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ",

09641, Київська область, Рокитнянський район, с. Луб'янка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "РОСА",

09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 327

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Рокитнянська районна державна адміністрація,

09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Леніна, 2

про стягнення 14 955,81 грн. та розірвання договору.

за участю представників:

позивача - Литвин А.В. (довіреність від 19.11.2012);

відповідача - Пастушенко Р.Г. (протокол від 17.03.2011 № 1);

Слуцький О.М. (довіреність від 30.01.2013);

третьої особи - не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "РОСА" (далі - відповідач) про стягнення 14 955,81 грн. та розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди землі від 30.05.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.01.2013.

22.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1163 від 12.07.2012) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 13 695,82 грн., з доказами часткової сплати - випискою з банку від 16.01.2013 у додатку.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, розмір майнових вимог позивача складає 1 467,66 грн. боргу.

У судовому засіданні 22.01.2013 оголошено перерву на 31.01.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Рокитнянську районну державну адміністрацію (далі - третя особа).

30.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1805 від 30.01.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог шляхом відмови від майнової вимоги про стягнення заборгованості у сумі 14 955,81 грн., у зв'язку з повною сплатою відповідачем заборгованості, з доказами сплати - платіжним дорученням від 21.01.2013 №21 та випискою з банку від 16.01.2013 у додатку.

За своїм змістом вказане клопотання є клопотанням про часткову відмову від позову, оскільки позивач відмовився від заявленої ним майнової вимоги у повному обсязі.

Враховуючи обставини справи, а також те, що вказане клопотання не суперечить чинному законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, клопотання підписано уповноваженим на те представником - Литвин А.В. (довіреність від 19.11.2012), господарський суд вважає за можливе прийняти часткову відмову позивача від позову, а провадження у справі в цій частині припинити на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття часткової відмови позивача від позову у судовому засіданні 31.01.2013 господарським судом роз'яснено наслідки цієї процесуальної дії, передбачені пунктом 4 частини 1, частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з прийняттям відмови позивача від майнової вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 14 955,81 грн., у даному провадженні розглядається немайнова позовна вимога про розірвання договору суборенди землі від 30.05.2011.

У судовому засіданні 31.01.2013 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовна вимога про розірвання договору суборенди землі від 30.05.2011 заперечується. Відзив взято судом до уваги.

У судовому засіданні 31.01.2013 представник позивача позов підтримав, з урахуванням зменшень розміру позовних вимог, з підстав, що викладені у позовній заяві, представники відповідача заперечили проти розірвання договору суборенди землі від 30.05.2011, з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.01.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 20.07.2007 №279 між Рокитнянською районною державною адміністрацією Рокитнянського району Київської області (далі - орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ" (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 10.09.2007 (далі - Договір оренди), який зареєстровано в Рокитнянському відділенні №21 Київської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" від 06.11.2007 № 040734700225.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

На підставі Договору оренди та письмового погодження укладання договору суборенди Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 26.05.2011 № 6-35-1207, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ" (далі - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "РОСА" (далі - суборендар) укладено договір суборенди землі від 30.05.2011 (далі - Договір суборенди), який зареєстровано в управлінні Деркомзему у Рокитнянському районі 31.05.2011 № 322370004000055, за умовами якого, суборендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 107.9421 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.1. Договору суборенди, розмір суборендної плати складає 12 450,59 грн. за один рік.

Згідно пункту 3.2. Договору суборенди, плата сплачується суборендарем на користь орендаря щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця в рівних частинах.

Пунктом 2.1. Договору суборенди встановлено, що термін дії договору становить 16 років.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, що підтверджується двосторонньо підписаним актом здачі-приймання земельної ділянки, копія якого залучена до матеріалів справи.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію претензії від 14.11.2012 № 32 та на підтвердження надіслання її відповідачу - копії фіскального чеку від 15.11.2012 № 0194 та опису вкладення до цінного листа.

У вказаній претензії заявлено вимогу позивача про сплату відповідачем заборгованості за Договором суборенди у сумі 10 375,49 грн. за період з січня по жовтень 2012 року. Претензія залишена відповідачем без реагування та задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач не оплатив орендні платежі за Договором суборенди на суму 10 375,50 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем сплачено заборгованість з суборендних платежів, а також пеню та 3% річних, що нараховані позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 21.01.2013 №21 та від 16.01.2013 №20 на загальну суму 14 955,81 грн.

Віднесення перерахованих коштів у рахунок оплати заборгованості відповідача, що заявлена до стягнення у позові, не заперечувалось представниками відповідача в судових засіданнях та підтверджується призначенням платежу, що вказаний відповідачем у платіжному дорученні від 16.01.2013 №20 «орендна плата за земельну ділянку за 12.2011-12.2012 р. згідно договору суборенди землі від 30.05.2011 реєстр. № 322370004000055». Доказів протилежного в матеріали справи не надано.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 96 Земельного Кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Орендодавець має право вимагати від орендаря (поміж-іншим) своєчасного внесення орендної плати (пункт 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі").

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку про порушення відповідачем строку оплати суборендних платежів за Договором на суму 10 375,50 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором суборенди, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість зі сплати суборендної плати за землю, яка наявна більш як три місяці, є систематичною, з огляду на те, що умовами Договору суборенди визначено, що платежі здійснюються щомісячно та вказане наносить значної шкоди орендодавцеві, у зв'язку з чим, позивачем заявлено вимогу про дострокове розірвання Договору суборенди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно статті 792 Цивільного кодексу України та статті 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про плату за землю" платежі за землю у вигляді земельного податку чи орендної плати зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до статей 14, 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 3.2. Договору суборенди, плата сплачується суборендарем на користь орендаря щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця в рівних частинах.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; розірвання договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до пункту 2.3. Договору суборенди на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірваний лише за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених Договором.

Згідно пункту 3.5. Договору суборенди сторони встановили, що за систематичну несплату суборендної плати суборендар несе відповідальність передбачену статтею 141 Земельного кодексу України.

Пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставі статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, відповідальність сторін та інше.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідач не сплачував плату за користування землею за Договором суборенди протягом десяти місяців.

Можливість дострокового розірвання договору оренди землі внаслідок несплати орендних платежів передбачена вищевказаними нормами чинного законодавства та умовами Договору суборенди.

Твердження відзиву на позовну заяву про те, що ні законодавством, ні Договором суборенди не передбачено підстав для розірвання Договору суборенди, що вказані у позові, а також про те, що позов задоволенню не підлягає, оскільки на момент розгляду справи заборгованість оплачена - не відповідають чинному законодавству і умовам Договору суборенди та не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, на підставі встановленого судом факту систематичної несплати суборендної плати, позовна вимога про розірвання Договору суборенди є правомірною та підлягає задоволенню.

При розгляді питання розподілу судового збору, судом враховане наступне.

Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог у частині розміру заявленої до стягнення заборгованості, що прийнято судом.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011 № 01-061175/2011 сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, у частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зменшення позивачем розміру позовних вимог).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Крім того, позивач відмовився від майнової вимоги повністю і цю відмову прийнято господарським судом, а, відтак, провадження у справі в частині стягнення заборгованості підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження. У пункті 4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 зазначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору.

Відповідно до пункту 11. Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011 № 01-061175/2011 сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, у частині 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (припинення провадження у справі). Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору.

У зв'язку з вищевикладеним, судовий збір, що сплачений позивачем згідно платіжного доручення від 28.11.2012 №106 у розмірі 1 609,50 грн. за майнову вимогу підлягає поверненню позивачу - Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ" з Державного бюджету України, а решта судового збору у розмірі 1 073,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 14 955,81 грн.

2. Решту позову задовольнити повністю.

3. Розірвати договір суборенди землі від 30 травня 2011 року, що укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ" (09641, Київська область, Рокитнянський район, с. Луб'янка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20599134) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "РОСА" ( 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 327 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37623532).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "РОСА" ( 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 327 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37623532) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ" (09641, Київська область, Рокитнянський район, с. Луб'янка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20599134) 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ" (09641, Київська область, Рокитнянський район, с. Луб'янка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20599134) з Державного бюджету України 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 28.11.2012 №106.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.02.2013.

Суддя С.О. Саванчук