Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а-3767/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. справа № 2а-3767/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача : приватного сільськогосподарського виробничо-торгового підприємства фірма "Квілт" - Плекана Ю.В., Кирничука В.В.

представника відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби - Тропця В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського виробничо-торгового підприємства фірма "Квілт" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000452200 від 19.11.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське виробничо-торгове підприємства фірма "Квілт" (далі по тексту - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000452200 від 19.11.2012 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", частин 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статей 228, 662, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, необґрунтовано, за наслідками проведеної у жовтні 2012 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем у листопаді 2010 року податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 56 333,00 грн., сплаченого в ціні отриманих послуг із підрядних робіт на загальну суму 338 000,00 грн., а також висновку щодо нікчемності договору виконання підрядних робіт, укладеного позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5". У зв'язку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням протиправно визначив суму зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 56 333,00 грн., як заниженого зобов'язання та застосовано 28 166,50 грн. фінансових санкцій. Зокрема, 07.04.2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" було укладено договір №3 на виконання підрядних робіт по будівництву (добудови) складських приміщень по вул. Дружби, 20 в с. Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області. На виконання такого договору із квітня по грудень 2010 року підрядником виконано ряд будівельних робіт, серед яких у листопаді 2010 року проведено часткове улаштування бетонних фундаментів загального призначення вартістю 338 000,00 грн. На момент перевірки на підприємстві позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договір виконання підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, відомості ресурсів до таких актів, податкова накладна, платіжні документи про оплату за виконані роботи, що в свою чергу при фактичному виконанні робіт свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на оплату за підрядні роботи.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили суду, що у акті перевірки за №1677/220/25073081 від 02.11.2012 року перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість, із урахуванням висновків про нікчемність правочинів та фактичного невиконання контрагентом таких підрядних робіт. Такі обставини спростовуються наявними на підприємстві первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких сформований податковий облік позивача, а результати виконання ремонтно-будівельних об'ємів і їх вартість ніким не спростовуються та відповідачем не заперечуються. На підтвердження витрат з прийняття від контрагента-підрядника відповідних об'ємів будівельних робіт на загальну суму 338 000,00 грн. наявні документи, які свідчать про їх виконання, розрахунок у безготівковій формі за них та виконання таких робіт в межах договору підряду №3 від 07.04.2010 року. Однак, відповідач вказані документи не врахував при перевірці, безпідставно не взяв їх до уваги, вважаючи, що вони складені із недотриманням установлених вимог. Для проведення перевірки використані тільки обставини і висновки, викладені Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області у акті зустрічної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" від 29.08.2012 року з питань правових відносин останнього із його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" за листопад 2010 року. Такою зустрічною перевіркою встановлено нікчемність операцій між контрагентом позивача та товариством з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" по формуванню власного податного кредиту і податкового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. В свою чергу, Державна податкова інспекція у Косівському районі Івано-Франківської області, формуючи власні висновки, використала лише аналітичну інформацію із листа Державної податкової інспекції Ворошиловського району м. Донецька від 13.10.2011 року про товариство з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк". Спростовуючи твердження відповідача про нікчемність та фіктивність правочину по виконанню ремонтно-будівельних робіт, представники позивача зазначили, що Державною податковою інспекцією Ворошиловського району м. Донецька перевірка по первинних документах бухгалтерської звітності контрагента по ланцюгу не проводилася, а лише проведено аналіз даних, відображених платником податку у своїй податковій звітності, і облікової інформації, наявної у податкових органів. Враховуючи не проведення відповідачем належної зустрічної перевірки по ланцюгу із таким контрагентом безпосередньо у нього на підприємстві за місцем його реєстрації, перевіряючі необґрунтовано посилаються на безтоварність операції, неможливість виконання умов договорів підряду із причин відсутності у них необхідної кількості найманих працівників, техніки, обладнання і складських приміщень. Перевіряючими не взято до уваги того факту, що товариство з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" на час виконання робіт мало відповідну ліцензію на зайняття господарської (будівельної) діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Для отримання такої ліцензії необхідна наявність професійного людського ресурсу із знаннями у галузі будівництва, відповідної техніки і обладнання на праві власності або користування. Втім, такі обставини податковими органами не перевірені і не взяті до уваги, а вибірково здійснено посилання на дані особових справ контрагентів станом на листопад 2010 року. Також вказали, що в результаті укладення договору відбулося фактичне виконання будівельних робіт, які утворили реальні наслідки, об'єми і якість яких відповідач не спростовує і не заперечує. А тому, посилання відповідача на відсутність при укладенні договору мети спрямованої на настання реальних наслідків, є безпідставними. Вважають, що в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договір, позивач або ж його контрагент, в тому числі контрангент контрагента, діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на нікчемність угоди, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу і мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні угоди, що мали місце під час господарської діяльності позивача, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача належних та допустимих доказів нікчемності угоди, укладеної позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", представники позивача вважають, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Пояснення і доводи відповідача про відсутність реальних фінансово-господарських операцій по субпідряду між товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" і товариством з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" у листопаді 2010 року, що в свою чергу свідчить про не можливість їх виконання для позивача у тому ж періоді в обсязі 338 000,00 грн., представники позивача додатково спростовують тим, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому обставини у таких відносинах контрагента із його контрагентом по ланцюгу мають значення виключно для формування правових висновків у господарській діяльності між ними особисто. Такі господарські операції із можливими висновками про порушення податкового законодавства, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Можливе не виконання контрагентом позивача своїх зобов'язань із сплати податків, неправильне оформлення ним податкової звітності чи первинних документів по своїх зобов'язаннях із іншими суб'єктами господарювання, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні послуг, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними. Доводи про те, що у акті приймання виконаних будівельних робіт №5 за листопад 2010 року, які виписані товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" напроти підпису не зазначено прізвища і ініціалів відповідальної за операцію посадової особи, не може свідчити про нечинність такого акта в цілому, а також про відсутність права на формування податкового кредиту, при умові реальності отриманих послуг і виконання робіт. До того ж, перевіряючі зняли податковий кредит по відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" лише за листопад 2010 року незважаючи на те, що останній проводив будівельні роботи для позивача з квітня по грудень 2010 року, податковий кредит по яких відповідач не зняв.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у жовтні 2012 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснив, що перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість в розмірі 56 333,00 грн., сплаченого в ціні прийнятих підрядних будівельних робіт на загальну суму 338 000,00 грн., які виконані у листопаді 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5". Зустрічною перевіркою по ланцюгу підприємства, яке виконувало для позивача підрядні роботи, встановлено, що такі роботи поряд із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" виконувалися субпідрядником товариством з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк". За даними Державної податкової інспекції Ворошиловського району м. Донецька вказаний субпідрядник не міг самостійно виконати умови договору субпідряду по будівництву, в тому числі із причин відсутності у нього необхідної кількості найманих працівників, техніки, обладнання і складських приміщень, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності такого підприємства. При проведенні зустрічної перевірки по ланцюгу постачальника позивача, відповідач отримав від Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області акт невиїзних перевірки від 29.08.2012 року, яким, з урахуванням даних Державної податкової інспекції Ворошиловського району м. Донецька, встановлено відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність характеру угод. У акті приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідці про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) за листопад 2010 року не вказано товариство з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" як залученого до будівництва субпідрядника. Крім того, у вказаному акті і довідці в порушення статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" проставлені підписи підрядника без вказання прізвища та ініціалів особи, яка їх підписала, що не дає можливість ідентифікувати відповідальну за здійснення господарської операції особу. Представник відповідача зазначив, що на час проведення перевірки товариство з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" за юридичною адресою не знаходилося. Інформація про наявність основних виробничих фондів відсутня, кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа, яка враховуючи загальний розмір операцій з реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг робіт. Посадовою особою на підприємстві є ОСОБА_4, який згідно із певними опитуваннями не має відношення до товариства з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" та тривалий час знаходиться за межами України. У зв'язку із чим, задекларовані валові доходи і податкові зобов'язання із податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" за листопад 2010 року зменшено на 281 665,00 грн. і на 56 333,00 грн. по контрагенту-покупцю приватному сільськогосподарському виробничо-торговому підприємству фірма "Квілт", а задекларовані валові витрати і податковий кредит з податку на додану вартість зменшено на 281 250,00 грн. і 56 250,00 грн. по контрагенту-постачальнику товариству з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" відповідно. У зв'язку із цим, в ході перевірки не встановлено факту передачі робіт і матеріалів на їх виконання від підрядника до замовника (позивача) в розумінні вимог статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. А тому, зроблено висновок про порушення позивачем статей 203, 215, 216 коментованого Кодексу, що вказує на нікчемність і фіктивність правочину із вказаним контрагентом, в тому числі без мети настання реальних наслідків. За таких умов у спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування, який підпадає під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Враховуючи, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено факт перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, то такі дії підприємства, на думку відповідача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. За таких обставин підприємством порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. В сукупності зібраних доказів Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби винесла оскаржуване рішення. Вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість по операціях із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення за №0000452200 від 19.11.2012 року правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що приватне сільськогосподарське виробничо-торгове підприємства фірма "Квілт" 05.02.1998 року зареєстровано як юридичну особу Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області (а.с. 35, 37), взяте на податковий облік в органах державної податкової служби та 28.02.1998 року зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с. 36).

В період з 22.10.2012 року по 26.10.2012 року Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт за №1677/220/25073081 від 02.11.2012 року, в якому відповідачем серед іншого зроблено висновок про порушення вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 56 333,00 грн. Крім того, встановлено порушення пунктів 1, 5 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненого позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" в листопаді 2010 року на загальну суму 338 000,00 грн. (а.с. 14-33).

19.11.2012 року, виходячи із наслідків перевірки, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0000452200 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56 333,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 28 166,5 грн. (а.с. 34).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на підставі встановлених відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2010 року та додатку до неї, встановлено, що у листопаді 2010 року позивач здійснив господарську операцію по прийняттю від товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" частини підрядних робіт по улаштування бетонних фундаментів загального призначення з добудови складських приміщень по вул. Дружби, 20 в с. Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області. Отриману від зазначеного суб'єкта господарювання податкову накладну №07 від 30.11.2010 року на суму податку на додану вартість 56 333,00 грн. перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реальності і фактичності операцій із виконання підрядних робіт, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Згідно акта перевірки такі обставини зумовлені висновками зустрічної перевірки із підрядником, викладених Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області в акті від 29.08.2012 року (а.с. 73-81), висновки якого у свою чергу ґрунтувалися на листі-інформації Державної податкової інспекції Ворошиловського району м. Донецька від 13.10.2011 року (а.с. 76). Зустрічною перевіркою по ланцюгу підприємства, яке виконували для позивача підрядні роботи, встановлено, що такі роботи поряд із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" виконувалися субпідрядником товариством з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк", яке за юридичною особою фактично не знаходиться. Вказаними податковими органами зафіксовано, що за результатами досліджень та аналізу документів, які є в обліковій справі платників податку, даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено, що у підрядної організації (підприємства) та субпідрядника відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і достатня кількість працівників, а тому операції даних підприємств не є їх господарською діяльністю. Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі робіт від підрядника до позивача. Актом зустрічної перевірки підрядника від 29.08.2012 року задекларовані валові доходи і податкові зобов'язання із податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" за листопад 2010 року зменшено на 281 665,00 грн. і на 56 333,00 грн. по контрагенту-покупцю приватному сільськогосподарському виробничо-торговому підприємству фірма "Квілт", а задекларовані валові витрати і податковий кредит з податку на додану вартість зменшено на 281 250,00 грн. і 56 250,00 грн. по контрагенту-постачальнику (субпідряднику) товариству з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" відповідно (а.с. 81). Такою перевіркою встановлено відсутність об'єкта оподаткування, який попадає під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", від так позивач здійснив невірне формування податкового кредиту із податку на додану вартість та використав фінансові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Як висновок в акті перевірки Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби, зазначено, що договір підряду, укладений позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначений договір відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарської операції з прийняття у зазначеного вище суб'єкта господарювання підрядних робіт, в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 56 333,00 грн. в ціні сплаченої вартості будівельних робіт згідно податкової накладної №07 від 30.11.2010 року.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за №0000452200 від 19.11.2012 року, суд дійшов висновку про протиправність даного рішення, оскільки прийняте необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу правильності формування податкового кредиту по податку на додану вартість за спірними господарськими операціями підлягають застосуванню норми Законів України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції чинній на час їх дії, та Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Рішенням Нижньовербівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області №2007-30/2010 від 13.07.2010 року затверджено містобудівне обґрунтування приватному сільськогосподарському виробничо-торговому підприємству фірма "Квілт" по розташуванню земельної ділянки та надано дозвілу на добудову складських приміщень до існуючих споруд товариства (а.с. 191).

07.04.2010 року приватне сільськогосподарське виробничо-торгове підприємства фірма "Квілт" (замовник) уклало із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" (підрядник) договір №3 на виконання підрядних робіт по будівництву (добудови) складських приміщень по вул. Дружби, 20 в с. Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 158-159).

На виконання зазначеного договору підрядником в період з квітня по грудень 2010 року виконані будівельні роботи по розробці ґрунту в траншеях та котлованах екскаватором з навантаженням на самоскиди, улаштуванню залізобетонного моноліту, готуванню важкого бетону на гравії і щебені, улаштуванню монолітних стрічкових залізобетонних фундаментів, муруванню внутрішніх стін з цегли та перегородок армованих з цегли, установленню арматурних стикових накладок, муруванню зовнішніх середніх складських стін з цегли, на загальну суму 992 152,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 165 358,67 грн. (а.с. 86).

Серед вказаного між приватним сільськогосподарським виробничо-торговим підприємством фірма "Квілт" і товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" складено, підписано і скріплено печатками акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2010 року №5 на суму 338 000,00 грн., а також відповідну довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 до зазначеного акта (а.с. 160-162).

За кожним об'єм робіт товариство з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" видано податкові накладні, в тому числі №07 від 30.11.2010 року на суму 338 000,00 грн., податок на додану вартість якої склав 56 333,00 грн. (а.с. 163).

За прийняті роботи позивач здійснив оплату у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями і виписками із банківських рахунків (а.с. 164-168).

Як у акті перевірки від 02.11.2012 року, так як і у судовому засіданні перевіряючий та представник відповідача не заперечують про реальний факт будівництва, наявність відповідного об'єму і вартості робіт по добудові складських приміщень по вул. Дружби, 20 в с. Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області на земельній ділянці площею 0,4400 га, яка належить позивачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 15.11.2006 року (а.с. 90).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор товариство з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" ОСОБА_5 показав, що його підприємство по договору із позивачем дійсно у впродовж квітня - грудня 2010 року виконувало ряд будівельних робіт по добудові складських приміщень до існуючих господарських будівель господарства. Майже всі роботи виконувалися самостійно оскільки підприємство має відповідні виробничі і робочі можливості та потужності, про що отримано ліцензію на право зайняття господарською діяльністю із створення об'єктів архітектури від 29.08.2007 року. Для окремих робіт залучалися субпідрядні організації, серед яких було і товариство з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк". Всі будівельні роботи виконані в повному обсязі, про що складені акти про прийняття виконаних робіт і видані відповідні податкові накладні.

Зазначені вище обставини вказують на те, що позивачем прийнято підрядні роботи та сформувало податковий кредит, який сплачений у сумі прийнятих робіт, у межах здійснення власної господарської діяльності.

Досліджуючи доводи відповідача про безтоварність господарських операцій по вказаних у договорі підряду від 07.04.2010 року загальнобудівельних робіт судом встановлено, що згідно пунктів 5.1.1. згаданого договору роботи виконуються власними силами і засобами підрядника. У договорі відсутні умови про обов'язок позивача вирішувати питання придбання, транспортування і зберігання будь-яких будівельних матеріалів, а отже такий обов'язок наявний у товаристві з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5".

У зв'язку із цим, суд відхиляє твердження представника відповідача про необхідність обов'язкової наявність у позивача документів, які б засвідчували транспортування і зберігання будівельних матеріалів, влаштованих при добудові складських приміщень по вул. Дружби, 20 в с. Нижній Вербіж.

На спростування пояснень представника позивача, Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області - суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується в суді, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що субпідрядник товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" - товариство з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" не укладало і не могло укладати із іншими суб'єктами господарювання договори підряду, субпідряду, оренди обладнання і транспортних засобів, а також поставки товарів, матеріалів з метою виконання господарських зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" для приватного сільськогосподарського виробничо-торгового підприємства фірма "Квілт".

На пропозицію суду, в судовому засіданні представник відповідача не надав будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських і фінансових документів, про те, що позивач весь обсяг будівельно-ремонтних робіт в межах договору підряду від 07.04.2010 року у листопаді 2010 року, придбання і влаштування матеріалів по добудові складських приміщень, здійснено виключно за рахунок робочої сили працівників приватного сільськогосподарського виробничо-торгового підприємства фірма "Квілт". Не надано доказів відсутності можливості у товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" у період часу з квітня по грудень 2010 року самостійно виконати для позивача здійснений об'єм будівельних робіт, що виключає і спростовує доводи позивача про виконанням таких робіт саме товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", які є предметом дослідження у судовому розгляді даної адміністративної справи.

Окрім того, зважаючи на специфіку діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" (господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури), яка була предметом правочину та не визнається відповідачем, вищезазначене товариство мало відповідну ліцензії на здійснення даного виду діяльності серії АВ №332779 від 29.08.2007 року (а.с. 156). Доказів про протиправність отримання підприємством-контрагентом зазначеної ліцензії, чи порушення ліцензійних умов в частині недостатності професійної робочої сили, відсутності техніки, устаткування або обладнання, відповідачем у судовому засіданні не надано.

Надаючи правову оцінку одним з основних доводів позивача, що стали підставою для прийняття рішення від 19.11.2012 року, судом також встановлено наступне.

В акті перевірки позивача від 02.11.2012 року перевіряючими як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" і їх реальної товарності, зроблено посилання на висновки, викладені Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області у акті невиїзної документальної перевірки №683/22-0/33527311 від 29.08.2012 року (а.с. 73-81).

Як вбачається із вказаного акта невиїзної документальної перевірки задекларовані валові доходи і податкові зобов'язання із податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" за листопад 2010 року зменшено на 281 665,00 грн. і на 56 333,00 грн. по контрагенту-покупцю приватному сільськогосподарському виробничо-торговому підприємству фірма "Квілт", а задекларовані валові витрати і податковий кредит з податку на додану вартість зменшено на 281 250,00 грн. і 56 250,00 грн. по контрагенту-постачальнику товариству з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" відповідно.

Такі висновки Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області сформовані виходячи із змісту інформаційного листа Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 13.10.2011 року №43756/7/15-3 лише із факту не знаходження підприємства за юридичною адресою і відповідним не отриманням документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій товариства з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк", а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах податкових органів.

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №984 від 22.12.2010 року (надалі - Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області і Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька, в порушення вимог Порядку, складено акт від 29.08.2012 року та відповідно не проведено належну перевірку по місцю знаходження постачальника робіт і послуг. Сформовано при цьому відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" і товариством з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк", в втому числі і з позивачем. А тому, суд вважає, що акт невиїзної перевірки контрагента позивача від 29.08.2012 року і лист від 13.10.2011 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 56 333,00 грн., безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що інформаційний лист Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 13.10.2011 року №43756/7/15-3, який процитований Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області у акті зустрічної перевірки підрядника від 29.08.2012 року, не містить будь-яких встановлених обставин по господарських операціях із товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", в тому числі і по операціях із позивачем (а.с. 76).

Від так, відповідач протиправно не врахував господарські операції із виконання підрядних робіт у бухгалтерському і податковому обліку позивача, як такі, що мали місце в реальній дійсності для розрахунку податку на прибуток.

Як з'ясовано судом із згаданого вище акта зустрічної перевірки товариство з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" та його контрагент товариство з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк", на час здійснення господарських операцій з позивачем, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.10.2008 року №100145542 та від 02.11.2005 року за №07305549.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, являлися належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах, вчинених у визначеній законом формі, а відповідні акти приймання виконаних робіт відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак, з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договору підряду представництво інтересів контрагента-підрядника здійснював представник (Пляхтяк В.В.), який діяв від імені товариства, а також надав всі документи, підписані керівником такого підприємства, позивачем же здійснювалась робота по контроль за прийманням робіт і перевірки їх якості, повноти.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обґрунтовуючи свої припущення, посилаючись на факт відсутності субпідрядної організації за своїм місцезнаходженням, відповідач не звертає увагу на те, що така обставина є нічим іншим, як порушення відповідною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

У Законі України "Про податок на додану вартість", Податковому кодексі України платника податку визначено як особу, яка згідно із цими Законами зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо прийняття підрядних робіт у контрагента-постачальника є в наявності у позивача.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом прийняттям позивачем робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо прийняття позивачем підрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність і фіктивність угод, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 коментованого Кодексу встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договір підряду між позивачем і контрагентом, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України його слід вважати нікчемними, а визнання таких угод недійсними не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 28.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

Аналогічна правова позиція відображена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

В акті перевірки позивача від 02.11.2012 року перевіряючими по своїй суті робляться висновки про фіктивність правочину, укладення якого на думку відповідача здійснено з метою ухилення від сплати податків.

В даному випадку суд зазначає, що згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Такого рішення суду в судовому засіданні відповідачем не надано.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі ухиленням від сплати податків.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту кримінальної відповідальності конкретних посадових осіб позивачем і його контрагента, в тому числі і субпідрядника, та відповідальності таких суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, фіктивного підприємництва, суду не надано.

Суд вважає недостатнім посилання представника відповідача на дані інформаційного листа Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 13.10.2011 року №43756/7/15-3, про проведені відділом податкової міліції певних опитувань, згідно яких ОСОБА_4 не має відношення до товариства з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" та тривалий час знаходиться за межами України. В даному листі не містяться даних чи відібране таке пояснення безпосередньо у директора товариства ОСОБА_4, чи до таких висновків податкова міліція дійшла з інших джерел. Інформація не містяться ні запитань, а ні відповідей ОСОБА_4 щодо господарських операцій із підприємством позивача. В той же час, залишається незрозумілим яким чином опитувана особа могла давати пояснення чи покази, якщо згідно тієї ж інформації ОСОБА_4 вже тривалий час знаходиться за межами України.

Наслідки врахування таких пояснень для прийняття рішення у порядку ведення кримінального провадження чи при розгляді кримінальної справи судом, відповідач не надав.

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінально-процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від слати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь з яких відповідальних посадових осіб або засновників коментованих товариств та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили. Від так, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами товариств з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" і "Компютерцентр-Донецьк" фіктивного підприємництва.

Відповідно до пункту 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України №01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів підряду (субпідряду), укладених між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання таких робіт або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені вище правові позиції висловлені в постанові і ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року, №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року відповідно.

Необґрунтованим, на переконання суду, є доводи представника відповідача про те, що факт фіктивності господарської операції між товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" і товариством з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк" у листопаді 2010 року, є безумовною підставою для зняття податкового кредиту позивача на суму 56 333,00 грн.

З даного приводу суд зазначає, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому обставини у господарських відносинах підрядника і його постачальника робіт чи субпідрядника, мають значення виключно для формування правових висновків у правовідносинах товариства з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" із товариством з обмеженою відповідальністю "Компютерцентр-Донецьк". Господарські операції про порушення податкового законодавства, що досліджувалися Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька та Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають.

Відповідач, у силу вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду судових рішень, що набрали законної сили, про обставини фіктивності здійснення товариствами з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" і "Компютерцентр-Донецьк" правочинів у правовідносинах із приватним сільськогосподарським виробничо-торговим підприємством фірма "Квілт".

Можливе не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків по інших господарських операціях, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні послуг, робіт, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал такої накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.1. пункту 7.2, підпункт 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлює обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявність у платника податку (позивача по справі) податкової накладної, виданої йому підприємством-контрагентом й оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, а також сплата продавцю вартості послуг, робіт і товару з податком на додану вартість, із встановленням судом реальності та товарності господарської операції, на переконання суду є достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першою з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та поданих позивачем копії податкової накладної товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5" №07 від 30.11.2010 року на суму 338 000,00 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2010 року №5 та довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 підписані та скріплені печатками сторін, містять всі інші необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону.

Суд вважає невірними доводи відповідача про недійсність спірних податкової накладної і акта прийняття виконаних підрядних робіт з підстав відсутності у них прізвища і ініціалів посадової особи підприємства із наявним проставленим лише підписом. У судовому засіданні відповідач сам безпосередньо подав завірені печаткою податкового органу копії податкової накладної №07 від 30.11.2010 року, акта приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2010 року №5 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 підписані, які містять прізвища і ініціали відповідальних посадових осіб напроти підписів (а.с. 160-163).

Інші ж неточності не виключають і не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка виконала роботи і замовника, вид робіт, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а отже й не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (договір виконання підрядних робіт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, відомості ресурсів до таких актів, податкова накладна, платіжні документи про оплату за виконані роботи), які підтверджують факт реальності господарських операцій та правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що приватним сільськогосподарським виробничо-торговим підприємством фірма "Квілт" правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість 56 333,00 грн. у листопаді 2010 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договору з товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБД-5", так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість та правомірно віднесено у листопаді 2010 року до податкового кредиту відповідну суму коштів, що підтверджується встановленими у суді обставинами, первинними документами таких господарських операцій та належним чином оформленою податковою накладною, які видані позивачу за результатами виконаних робіт згідно договору підряду.

В зв'язку з цим оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0000452200 від 19.11.2012 року підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття таких рішень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби №0000452200 від 19.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного сільськогосподарського виробничо-торгового підприємства фірма "Квілт" (ідентифікаційний номер 25073081) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 844 (вісімсот сорок чотири) гривні 10 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 25.01.2013 року.