Ухвала

від 21.10.2015 по справі 2а-3767/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Львів № 876/3784/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Костіва М.В.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представник апелянта: Лаврука В.В.

представника позивача: Кирничука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського виробничо-торгового підприємства фірми «Квілт» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06.12.2012 року позивач Приватне сільськогосподарське виробничо-торгове підприємство «Квілт» (надалі ПСВТП «Квілт») звернувся в суд із позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2012 року № 0000452200.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 19.11.2012 року № 0000452200.

Не погодившись із даною постановою, апелянт Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року скасувати, та прийняти нову якою відмовити в позові.

Представник апелянта Лаврук В.В. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник позивача Кирничук В.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку ПСВТП «Квілт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТзОВ «Косівське РБД-5», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, та з ТзОВ «Оріон Стар» за період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 1677/220/25073081 від 02.11.2012 р. яким встановлено порушення:

- ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.228 ЦК України в частині недоодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПСВТП «Квілт» з ТзОВ «Оріон Стар», документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у вересні 2009 році на суму 111100,00 грн., та з ТзОВ «Косівське РБД-5» в листопаді 2010 року на загальну суму 338000,00 грн.;

- пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 58183,00 грн. в т.ч. за вересень 2009 року в сумі 1850,00 грн. та за листопада 2010 року в сумі 56333,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000452200 від 19.11.2012 р. форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на суму 84499,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 56333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28166,5 грн.

07.04.2010 року позивач Приватне сільськогосподарське виробничо-торгове підприємства фірма «Квілт» (замовник) уклав із ТзОВ «Косівське РБД-5» (підрядник) договір №3 на виконання підрядних робіт по будівництву (добудови) складських приміщень по вул. Дружби, 20 в с. Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області. (а.с.39)

На виконання зазначеного договору підрядником в період з квітня по грудень 2010 року виконані будівельні роботи по розробці ґрунту в траншеях та котлованах екскаватором з навантаженням на самоскиди, улаштуванню залізобетонного моноліту, готування важкого бетону на гравії і щебені, улаштуванню монолітних стрічкових залізобетонних фундаментів, муруванню внутрішніх стін з цегли та перегородок армованих з цегли, встановлення арматурних стикових накладок, мурування зовнішніх середніх складських стін з цегли, на загальну суму 992 152,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 165 358,67 грн. (а.с. 86).

Для підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2010 року №5 на суму 338 000,00 грн., а також довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 до зазначеного акта, податкову накладну №07 від 30.11.2010 року на суму 338 000,00 грн., податок на додану вартість якої склав 56 333,00 грн., платіжні доручення і виписками із банківських рахунків. (а.с.41-55).

В період з 01.09.2009 рок по 30.09.2009 року між ПСВТП «Квілт» та ТзОВ «Оріон Стар» проведено фінансово-господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження реальності їх здійснення позивач надав видаткову накладну № 000009/013 від 01.09.2009 року, податкову накладну № 009013 від 01.09.2009 року, касовий ордер № 254 від 01.09.2009 року на суму 7000 грн. та касовий ордер № 256 від 02.09.2009 року на суму 4100 грн. (а.с.171-173)

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) у зв'язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що надані відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами по наданню послуг, отримання товару та використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг ) колегія суддів не приймає до уваги оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість ( покупець товару ) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу протиправну діяльність будь-кого з контрагентів.

Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватись до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року у справі за № 2а-3767/12/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

М.В. Костів