Постанова

від 05.02.2013 по справі 5010/780/2012-28/49

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа № 5010/780/2012-28/49

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання А. Филистин

за участю представників сторін:

від позивача - Білоус С. В. - представник

від відповідача (апелянта) - не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Інтернешнл констракшн системс», м. Івано-Франківськ № 29/11 від 29.11.2012 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2012 р. (головуюча суддя Кавлак І. П.

у справі № 5010/780/2012-28/49

за позовом ТОВ «Надвірнянський кар'єр-Карпати», м. Надвірна, Івано-Франківська область

до відповідача ТОВ «Інтернешнл констракшн системс», м. Івано-Франківськ

про стягнення 261 582, 03 грн. (враховуючи клопотання про зменшення позовних вимог № 108/10 від 02.10.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2012 р. у справі № 5010/780/2012-28/49 задоволено позов ТОВ «Надвірнянський кар'єр-Карпати», м. Надвірна, Івано-Франківська область, з ТОВ «Інтернешнл констракшн системс», м. Івано-Франківськ на користь позивача стягнуто 261 582, 03 грн. заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки та 6 031, 64 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача товар, оплатив його частково, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач був позбавлений можливості подати свої пояснення щодо фактичних обставин справи, оскільки суд не задоволив його клопотання про відкладення розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що на виконання умов договірних відносин постачальник (позивач) передав у власність покупцю (відповідачу) товар (щебінь) на загальну суму 301 582, 03 грн., що підтверджується податковими накладними, деклараціями та довіреностями. Після прийняття позовної заяви до розгляду відповідач погасив борг частково, в сумі 40 000 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги, і, відповідно борг становить 261 582, 03 грн.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.06.2011 р. між ТОВ «Надвірнянський кар'єр-Карпати», м. Надвірна, Івано-Франківська область (постачальник) та ТОВ «Інтернешнл констракшн ситемс», м. Івано-Франківськ (покупець) укладено договір поставки № 52/06-11, відповідно до п. 1.1 якого протягом терміну дії даного договору, постачальник передає, а покупець приймає та оплачує нерудні будівельні матеріали (товар), зазначений у видаткових накладних.

Згідно п. 9.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2011 р., а в частині оплати за відвантажений товар - до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На виконання умов договору, відповідачеві відвантажено продукцію (щебінь) на загальну суму 301 582, 03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема видатковими накладними № РН-0000488 від 25.06.2011 р. на суму 37 545, 44 грн.; видатковою накладною № РН-0000501 від 20 липня 2011 року на суму 146955 грн. 60 коп. (а.с. 17); № РН-0000582 від 21.07.2011 р. на суму 7 477, 80 грн.; № РН-0000572 від 21.07.2011 р. на суму 19 012, 50 грн.; № РН-0000580 від 21.07.2011 р. на суму 19 984, 80 грн.; № РН-0000598 від 20.07.2011 р. на суму 2 484, 30 грн.; № РН-0000584 від 22.07.2011 р. на суму 12 474 грн.; № РН-0000587 від 23.07.2011 р. на суму 12 850, 20 грн.; № РН-0000588 від 22.07.2011 р. на суму 5 876, 99 грн.; № РН-0000594 від 25.07.2011 р. на суму 36 920, 40 грн. (а. с. 16 - 25). Дані видаткові накладні підписані уповноваженими особами. Товар отриманий уповноваженою особою - Шевченко О. В., на підставі виданих відповідачем довіреностей (а. с. 26 - 31).

Відповідно до п. 3.4 договору, покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 1 місяця з дати поставки товару постачальником.

Проте, в порушення умов договору покупець свої договірні зобов'язання не виконав, суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 301 582, 03 грн.

З метою досудового врегулювання спору 03.04.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу № 71/12 від 02.04.2012 р. про сплату заборгованості в розмірі 301 582, 03 грн. (а. с. 32 - 33), що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа (а. с. 34 - 35). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та належного реагування.

Підставою виникнення господарських зобов'язань є договір (ст. 174 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з судом першої інстанції щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором, укладеним між сторонами даного спору, оскільки ні суду першої, ні апеляційної інстанцій доказів оплати не подано.

Разом з тим, після звернення ТОВ «Надвірнянський кар'єр-Карпати» до господарського суду Івано-Франківської області відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 40 000 грн., у зв'язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог (а. с. 77). Факт сплати відповідачем зазначеної вище суми підтверджується банківською випискою від 19.09.2012 р. (а. с. 78).

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі (абз. 3 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману відповідачем на підставі видаткових накладних продукцію на час прийняття рішення становить 261 582, 03 грн. Будь-які докази, які б свідчили про оплату одержаного товару у встановлений договором строк суду не подані, у матеріалах справи такі відсутні. Тому, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 261 582, 03 грн.

Згідно п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, зменшення розміру позовних вимог згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису ч. 2 ст. 49 ГПК покладаються на відповідача.

Оскільки відповідачем вчинені дії, що свідчать про визнання ним боргу, а саме ним частково оплачена заборгованість за відвантажену продукцію в сумі 40 000 грн. після подання позовної заяви до суду, тому в даному випадку зменшення розміру позовних вимог пов'язане із частковим визнанням суми позову, а відтак, судовий збір згідно ст. 49 ГПК України правомірно покладено на відповідача.

Щодо тверджень апелянта, що він був позбавлений можливості дати свої пояснення, апеляційна інстанція не бере їх до уваги з огляду на те, що суд першої інстанції розгляд даної справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача (ухвали від 17.07, 09.08, 13.09 та 02.10.2012 р.) і ухвали були надіслані на адресу відповідача, зокрема ухвали на а. с. 61 та 67. Крім цього, суд першої інстанції відкладав розгляд справи згідно положень ст.ст. 69, 77 ГПК України, в межах строку, передбаченого чинним законодавством.

Крім цього, про апеляційне провадження апелянт був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, а також розгляд апеляційної скарги відкладався за клопотанням апелянта. При цьому, жодних додаткових пояснень, які спростували б доводи позивача, відповідачем (апелянтом) апеляційному суду подано не було.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2012 р. у справі № 5010/780/2012-28/49 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Інтернешнл констракшн системс», м. Івано-Франківськ - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 08.02.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.