Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а-12533/11/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 р. Справа №2а-12533/11/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря Павленко Н.О., представників сторін:

представник прокуратури - Іслямова М. В., посвідчення № 10158;

представник позивача (Державна інспекція сільського господарства в АР Крим) - Зигар Т.В., довіреність № 10-19/23 від 01.02.13р.;

представник відповідача (Ялтинська міська рада) не з'явився;

третя особа - ОСОБА_3, паспорт ЕС НОМЕР_1;

представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_5, довіреність Б/Н від 07.09.11р.;

представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7, довіреність Б/Н від 07.06.11р.;

експерт Клименко І.В., посвідчення № 1212;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Заступника прокурора м.Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим

до Ялтинської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, ОСОБА_6

про визнання протиправним та скасування рішення.

Обставини справи: Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Ялтинської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.10.2009р. № 347 «Про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 на землях Ялтинської міської ради».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю вказаного рішення Ялтинської міської ради, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку (кадастровий номер 0111900000:01:024:0498), оскільки цій проект землеустрою розроблений з порушенням вимог земельного законодавства, межі земельної ділянки ОСОБА_3 не погоджені з суміжним землевласником ОСОБА_6, що призвело до накладення меж земельної ділянки, наданої ОСОБА_3, на межі земельної ділянки, що знаходиться у власності гр. ОСОБА_6 Площа накладення, яка виявлена у результаті перевірки додержання вимог земельного законодавства Держземінспекцією в АР Крим, про що складений акт від 10.05.2011р., складає 0,0365 га.

Ухвалами суду від 13.10.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду. Також у якості третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучені громадяни ОСОБА_6 і ОСОБА_3

Ухвалами суду від 26.01.2012 року у справі призначено проведення судової інженерно - технічної експертизи, провадження по справі зупинено до отримання висновків експертизи.

27.12.2012р. до суду надійшов висновок судової будівельно-техничної експертизи № 54/12 від 26.12.2012р., у зв'язку з чим, ухвалою суду від 08.01.2013р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою суду від 24.01.2013р. проведено заміну позивача - Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим його правонаступником - Державною інспекцією сільського господарства в АР Крим (далі - позивач).

Також у судове засідання, яке відбулося 07.03.2013р., викликана для надання пояснень по висновку експертизи експерт Клименко І.В.,

У судовому засіданні представники прокуратури, позивача та третьої особи ОСОБА_6 на позовних вимогах наполягали, підтримуючи підстави, визначені у позовної заяві прокурора.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 07.02.2013р надав до суду заперечення до позову де зазначив, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв з підстав та в межах визначених повноважень, будь-яких відомостей про накладення земельних ділянок ОСОБА_6 і ОСОБА_3 в матеріалах землеустрою ОСОБА_3 не було. У зазначених запереченнях відповідач заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували, з висновком експерта не погодилися, вважаючи, що при вирішенні питання про накладення земельних ділянок експерт повинен був керуватися Генеральним планом забудови м. Ялти а не будь-якими іншими даними, зокрема, результатами кадастрових зйомок

Враховуючи клопотання відповідача, з урахуванням думки прокурора, представників позивача та третіх осіб, які не заперечували проти розгляду справи у відсутність представника відповідача - суб'єкта владних повноважень, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів у відповідності до ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 35 сесії 4 скликання Ялтинської міської ради АР Крим № 346 від 15.10.2005 року громадянці ОСОБА_9 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0797 га за адресою: АДРЕСА_3 (сто вісім), кадастровий номер 0111900000:01:024:0128.

18.11.2005р. ОСОБА_9 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 665606.

01.12.2006р. вказана земельна ділянка площею 0,0797 га за адресою: АДРЕСА_3 (сто вісім), кадастровий номер 0111900000:01:024:0128 була придбана у ОСОБА_9 громадянином ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_10 (реєстр. № 5741).

За замовленням ОСОБА_6 Товариством з обмеженою відповідальністю «Земельні ресурси і кадастр» у лютому 2007р. було розроблено Технічну документацію з землеустрою у зв'язку з переоформленням права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3.

При цьому, як свідчить відмитка на титульному аркуші Технічної документації від 14.03.2007р. вх. № 1499, документація пройшла перевірку та реєстратором проведено реєстрацію обмінного файлу в автоматизованій системі державного земельного кадастру.

23.04.2007 р. гр.-м ОСОБА_6 отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0797 га за адресою: АДРЕСА_3 (сто вісім), кадастровий номер 0111900000:01:024:0128 серії ЯД № 570165.

При видачі Державного акту ОСОБА_6 було складено Акт дослідження між земельної ділянки та встановлено, що межі земельної ділянки збережені, відповідають кадастровому плану земельної ділянки.

Рішенням 27 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради від 02.10.2009р. № 347 «Про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 на землях Ялтинської міської ради» було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0600 га з земель Ялтинської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 0111900000:01:024:0498).

27.02.2010р. гр. ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯИ № 351345.

10.05.2010р. посадовими особами Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим за участю працівників ВДСБЕЗ ЯМУ ГУ МВС України в АР Крим та ТОВ «Екоземпроект», проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Ялтинської міської ради, за результатами якої складено Акт перевірки б/н від 10.05.2011р.

Відповідно до Акту перевірки встановлено накладення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 і земельної ділянки площею 0,0797 га, що належить гр.. ОСОБА_6, на підставі державного акту серії ЯД № 570165 від 23.04.2007р. Площа накладення складає орієнтовано 0,0365 га.

Дізнавшись про результати вказаної перевірки, прокурор звернувся з цім позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На органи прокуратури відповідно до ст.121 Конституції України покладено функцію здійснення представництва інтересів держави в судах у випадках, передбачених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах громадянина та держави передбачено статями 60-61 КАС України та ст.ст.20,21, 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.199 р., № 1789-XII (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до ч.2 ст. 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, органи прокуратури, у тому числі Заступник прокурора м.Ялта, реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає у якості суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" (в діючої редакції) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);

2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Предметом адміністративного позову є визнання протиправним та скасування рішення 27 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради від 02.10.2009р. № 347 «Про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 на землях Ялтинської міської ради».

Позов подано прокурором в інтересах Держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим.

Судом встановлено, що 19.06.2003р. з метою недопущення зловживання повноваженнями земельного контролю та з метою створення незалежного органу контролю, на виконання частини 2 ст. 188 Земельного кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, запобігання правопорушень земельного законодавства та вживання відповідних заходів щодо їх усунення прийнято Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», в якому об'єктом державного контролю визнано усі землі в межах території України (ст.4), а завданням такого контролю є перевірка додержання земельного законодавства, у тому числі органом місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2011р. № 1300 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства, у тому числі Державну інспекцію сільського господарства в АР Крим. Пунктом 2 вказаної постанови утворені територіальні органи є правонаступниками територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів у частині виконання такими територіальними органами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Враховуючи суб'єктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок оскарження рішення органу місцевого самоврядування для позивача чинним законодавством не передбачений, суд вважає, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При вирішенні цього спору суд керується законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Земельні правовідносини в України регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачено ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

У відповідності до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України)

В силу ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції від 05.03.2009р., що діяла на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється виключно на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України. Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. (ч.ч. 7,8)

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. (ч.10)

Однієї з складових процесу надання земельної ділянки у власність є проведення процедур з землеустрою.

У відповідності зі ст. 22 Закону Україні "Про землеустрій" від 22.05.2003р. № 858-IV зі змінами та доповненнями (у відповідної редакції), землеустрій здійснюється на підставі:

-рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

-укладених договорів між юридичними і фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

-судових рішень.

Згідно зі ст. 184 ЗК України, землеустрій передбачає, в тому числі, складання проектів відведення земельних ділянок, (п. "д" ч. 1 ст. 184 ЗК України). Землевпорядкування здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 185 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з видів документації по землевпорядкуванню, що визначено пунктом "д" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій".

Також відповідно до пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2001 р. № 677 "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" визначено, що проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення, зокрема, міської ради, до повноважень якого належить надання в користування або передача у власність земельних ділянок.

При цьому пунктом 6 вказаного Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" передбачено обов'язок замовника надавати розробнику вихідну документацію, необхідну для розроблення проекту землеустрою.

Пунктом 8 зазначеного Порядку встановлено, що вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.

Відповідно до ст. 55 Закону Україні "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Статтею 56 Закону Україні "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди;д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Статтею 193 ЗК України визначено, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Відповідно, до ст.. 196 ЗК України державний земельний кадастр включає, зокрема: б) кадастрові зйомки; д) державну реєстрацію земельних ділянок;

Відповідно до ст.198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Таким чином, зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що кадастрові зйомки є складовою частиною проекту землеустрою та визначають межі земельної ділянки, що надається рішенням органу місцевого самоврядування у власність зацікавленої особі.

Крім того, відповідно до п. 2.1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України, від 02.07.2003, № 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", який був діючим на час виникнення спірних правовідносин (зокрема, реєстрації технічної документації ОСОБА_3 та ОСОБА_6.) надалі - Тимчасовий порядок - виконавець робіт формує та надає реєстратору обмінний файл разом з технічною документацією.

Тимчасовим порядком визначено, що Обмінний файл - файл обміну даними результатів землевпорядних робіт в електронному вигляді.

Пунктом 2.2 Тимчасового порядку було передбачено, що реєстратор здійснює процедуру перевірки та приймання обмінного файла, у тому числі порівняння з технічною документацією. У разі відповідності обмінного файла відомостям, які наведено в технічній документації, та вимогам до структури, змісту та формату обміну даними, за результатами перевірки та приймання реєстратором робиться відмітка на титульному аркуші технічної документації про приймання обмінного файла, після чого заповнюється реєстраційна картка.

У разі негативного висновку щодо результатів перевірки та приймання обмінного файла виконавцю робіт для доопрацювання надається список конкретних вимог та зауважень у вигляді протоколу перевірки, відповідно до якого необхідно внести зміни і доповнення.

Реєстратор перевіряє структуру, формат, об'єм та склад земельно-кадастрових даних, що містить обмінний файл за такими критеріями: - відповідність вимогам, установленим до структури, змісту та формату обмінного файла; - належність земельних ділянок кадастровому кварталу згідно з індексними кадастровими планами; - відсутність перетинів та розривів між суміжними земельними ділянками, суміжними земельними ділянками суміжних кварталів, тотожність даних балансу земель; - відсутність перетинів та розривів меж угідь земельних ділянок; - контроль відповідності атрибутивних даних земельних угідь чинній нормативній базі класифікаторів та кодифікаторів.

При розгляді справи судом встановлено, що при складенні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2, межі цій ділянки не було погоджено з суміжним землевласником ОСОБА_6, внаслідок чого відбулося накладення меж земельної ділянки ОСОБА_3 на межи земельної ділянки ОСОБА_6

Вказані висновки ґрунтуються на доказах, які містяться у матеріалах адміністративної справи.

Так, відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи № 54/12 від 26.12.2012р., встановлено, що частина земельної ділянки (0,0365 га) з кадастровим номером 0111900000:01:024:0128 площею 0,0797 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, та належить на праві власності громадянину ОСОБА_6, входить до меж земельної ділянки з кадастровим номером 0111900000:01:024:0498 площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та передана у власність ОСОБА_3 згідно рішенню Ялтинської міської ради 27 сесії 5 скликання від 02.10.2009р. № 347. Накладання відбулося у зв'язку з тим, що межі земельної ділянки ОСОБА_3 не погоджено із суміжним землевласником ОСОБА_6

Також на титульному аркуші Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 відсутня відмітка реєстратора про реєстрацію обмінного файлу в автоматизованій системі державного земельного кадастру, що свідчить про те, що Технічна документація не пройшла перевірку на визначення відсутності перетинів та розривів між суміжними земельними ділянками, що не відповідає вимогам п. 1.21 Інструкції про порядок складання, реєстрації, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі та п. 2.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель. На підставі цього експертом зроблено висновок, що Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не відповідає нормам діючого земельного законодавства України.

У судовому засіданні висновки експерта третьою особою ОСОБА_3 та його представником не спростовані, докази проведення реєстрації обмінного файлу в автоматизованій системі державного земельного кадастру, суду не надані.

В той же час, експертом в висновці експертизі зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 0111900000:01:024:0128 площею 0,0797 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, та Технічна документація щодо переоформлення права власності на вказану земельну ділянку на гр.. ОСОБА_6 (за виключенням відсутності Акту приймання - передачі довгострокових межових знаків, що не має суттєвого значення для розгляду цій справи), відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері землеустрою.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.02.2013р., експерт Клименко І.В. висновки експертизи підтвердила, та пояснила, що накладення меж земельних ділянок відбулося у зв'язку з помилкою виконавця (геодезиста) при проведенні кадастрових зйомок земельної ділянки, яка надавалася ОСОБА_3 При цьому при виготовленні Кадастрового плану спеціалістом Геослужби управління головного архітектора Ялтинського міськвиконкому (кадастрової зйомки), який є складовою частиною проекту землеустрою (а.с.150, т.1) допущено зміщення координат земельної ділянки, що надавалася ОСОБА_3, від первинно зазначених у ситуаційному плані та інших документах (а.с. 136,145, т.1). Вказана помилка могла бути виявлена при реєстрації обмінного файлу щодо земельної ділянки ОСОБА_3 в автоматизованій системі державного земельного кадастру, але, оскільки така реєстрація не проводилася, також, як і узгодження з суміжним землевласником ОСОБА_6, відбулося накладення земельних ділянок вказаних землекористувачів.

Також експерт пояснила, що при проведенні експертизи керувалася саме даними кадастрових зйомок, які входять до проектів землеустрою та технічної документації третіх осіб по справі, у зв'язку з чим незгоду третьої особи ОСОБА_3 з висновками експертизи з підстав, що дані ситуаційного плану не можуть бути враховані при визначенні меж земельної ділянки, а також, що межі земельних ділянок повинні визначатися виключно на підставі Генерального плану забудови, де зазначені загальні межі житлової забудівлі, суд оцінює критично.

Факт накладення земельних ділянок ОСОБА_6 і ОСОБА_3 також підтверджується поясненнями прокурора, представника третьої особи ОСОБА_6, листом ТОВ «Земельний кадастр» ГК «Екоземрпроект» вих.. № 201 від 28.02.2011р. та Актом перевірки від 10.05.2010р. Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсів АР Крим дотримання вимог земельного законодавства на території Ялтинської міської ради.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої приймається рішення; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Ялтинської міської ради від 02.10.2009р. № 347, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, тобто райдержадміністрації.

Відповідно до ст. 59 Закону України від 21.05.1997р., № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (зі змінами та доповненнями) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (п.1)

Таким чином, діючим законодавством передбачено право органів місцевого самоврядування на видання рішень щодо розпорядження, у тому числі передачу у власність фізичним особам земель у межах населених пунктів.

В той же час, відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України від 21.05.1997р., № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (зі змінами та доповненнями) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Судом встановлено, що при прийнятті Рішення 27 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради від 02.10.2009р. № 347 «Про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 на землях Ялтинської міської ради», яким було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0600 га з земель Ялтинської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 0111900000:01:024:0498), відповідач діяв упереджено, без дотримання норм діючого законодавства, враховуючи що затверджений цім рішенням проект землеустрою не відповідав нормам діючого земельного законодавства України.

Так, відповідач при прийнятті рішення не врахував, що частина земельної ділянки, яка надавалася у власність гр.ОСОБА_3 на той час вже належала на праві власності іншої особі - ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2006р. та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №570165.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України N 435-IV від 16.01.2003р (далі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 318 ЦК України встановлює, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується,розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у статті 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Судом встановлено, що на час судового розгляду справи відсутні будь-яки підстави для визнання відсутность права власності у ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0797 га, до якої увійшла частина земельної ділянки, що пізніш була надана у власність ОСОБА_3

Тому, зазначене рішення 27 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради від 02.10.2009р. № 347, яке є актом індивідуальної дії, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що рішення від 02.10.2009р. № 347 підлягає скасуванню у повному обсязі, тому що усі його пункти є взаємопов'язаними меж собою та обумовлені затвердженням проекту землеустрою ОСОБА_3 та наданням змеленої ділянки у власність, про що зазначено у п.п.1, 2 спірного рішення.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що Ялтинським міським судом АР Крим 05.11.2012р. прийнято заочне рішення по справі № 2/0124/1163/2012р. 0124/2781/2012р. за позовом ОСОБА_6 до Ялтинської міської ради, третя особа ОСОБА_3, яким позов задоволено та визнано частково незаконним та скасовано рішення Ялтинської міської ради № 347 від 02.10.2009р. про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 на землях Ялтинської міської ради в частині накладання площі земельної ділянки розміром 0,0383 га на земельну ділянку громадянина ОСОБА_6 (кадастровий номер 0111900000:01:024:0128 за адресою: АДРЕСА_3. Але, враховуючі інший суб'єктний склад сторін, застосування наслідків, передбачених п.4 ч.1 ст. 157 КАС України при вирішенні цього спору, який розглядається в порядку адміністративного судочинства, є неможливим.

Також суд звертає увагу відповідача та третьої особи ОСОБА_3 на відсутність суперечливості обґрунтування позиції судів за вищевказаною та цією справами.

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Будь-яке обмеження в частині компенсації судових витрат відносно інших осіб, які беруть участь у справі, права та обов'язки яких визначені КАС України, у адміністративно-процесуальному законодавстві відсутнє, що, на думку суду, свідчить про те, що дане положення розповсюджується і на інших учасників розгляду справи, зокрема, третіх осіб

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 30.01.2012 року №172/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за N 153/20466 встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції України відповідно до ступеня важкості експертизи. З урахуванням індексу споживчих цін за 2011 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2012 році становить: експертиза середньої складності -61,30 грн.

Згідно із наданої судовим експертом калькуляції вартості робот по проведенню економічної експертизи експертом проведено середньої складності експертиза за нормативної вартості експертогодини 61,27 грн. і витрачено на її проведення 48 годин дослідження, що складає 3000,00 грн. з урахуванням витрат на матеріально-технічне забезпечення судової експертизи у сумі 59,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи третьою особою ОСОБА_6 вартість експертизи у сумі 3000,00 грн. фактично сплачено, що підтверджено також експертом у судовому засіданні.

При цьому, сума витрат на матеріально-технічне забезпечення судової експертизи, сплачена позивачем у ціні вартості вказаної експертизи, стягненню на користь позивача не підлягає, оскільки це не передбачено діючим законодавством.

Отже, відповідно до ст. 94 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-бухгалтерської експертизи у сумі 2940,96 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь третьої особи - ОСОБА_6.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 07.02.2013р., у повному обсязі постанову складено та підписано 11.02.2013р.

Керуючись ст.ст, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати Рішення 27 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради від 02.10.2009р. № 347 «Про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 на землях Ялтинської міської ради».

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, 99004) витрати з проведення судової експертизи у сумі 2940,96 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.