Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а/1270/9941/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2013 року Справа № 2а/1270/9941/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: Нагорної Н.С. (довіреність від 06.11.2012 № 4937-10-09),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Мавр» до Рубіжнаської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 № 0000282301, № 0000013500, №0000272301, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Мавр» до Рубіжнаської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 № 0000282301, № 0000013500, №0000272301.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 13 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мавр» одержало Акт про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ ВКФ «Мавр» №402/22/21831455 від 13/07/2012 року.

Підставою складення Акту було проведення з 03.07.2012 по 07.07.2012 Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування і повноти сплати до бюджету податку на прибуток за II, ІІ-ІІІ квартали 2011 року та правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Інсатбуд» (код ЄДРПОУ 371144087) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (код ЄДРПОУ 37700543).

01 серпня 2012 року позивачем було отримано від відповідача Лист від 27.02.2012 №2879-200-110/1 з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими за результатами розгляду Акту №402/22/21831455 від 13.07.2012.

10 серпня 2012 року позивачем було подано скаргу від 04.10.2012 на податкові повідомлення-рішення №0000282301, №0000272301, №0000013500 відповідача від 27.07.2012 до Державної податкової служби у Луганській області.

25 вересня 2012 року позивач отримав від ДПС у Луганській області Рішення про результати розгляду первинної скарги №15409/10-408 від 20.09.2012.

Державна податкова служба у Луганській області залишила без змін податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 липня 2012 року №0000282301 про сплату 24418 грн. податку на додану вартість та 6105 грн. штрафної (фінансової) санкції, №0000013500 про сплату 26 228,00 грн. податку на додану вартість та 1 грн. штрафної (фінансової) санкції, №0000272301 про сплату 64828 грн. податку на прибуток, а скаргу позивача - без задоволення.

04 жовтня 2012 року позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення №0000282301, №0000272301, №0000013500 від 27.07.2012 до Державної податкової служби, про що отримано відповідь від ДПС України 06.11.2012.

Проведеною перевіркою щодо підтвердження відомостей, отриманих від позивача, яке мало договірні зносини з ТОВ «Інсатбуд» встановлено, що на формування показників підприємства, відображених у рядках 10.1, 17 Податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року мало вплив отримання будівельних робіт від ТОВ «Інсатбуд» на загальну суму 157 355,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 228,00 грн.

Проведеною перевіркою щодо підтвердження відомостей, отриманих від позивача, яке мало договірні відносини з ТОВ «Іст Реалтігруп» встановлено, що на формування показників підприємства, відображених у гілках 10.1, 17 Податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року мало вплив отримання будівельних робіт від ТОВ «Іст Реалтігруп» на загальну суму 146 509,02 грн., в т.ч. ПДВ 24 418,17 грн. При проведені перевірки позивача відповідачем встановлено порушення:

п.п. 138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року занижено суму податку на прибуток на 64 828 грн. (податкове повідомлення - рішення №0000272301 на суму 64 828,00 грн.);

п. 198.1, п.198.2, п. 1998.3, ст. 198, п.201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 50 646,00 грн. (податкові повідомлення-рішення №0000282301 на суму 30 523,00 грн., з яких - 24 418,00 грн. - сума грошового зобов'язання, 6 105,00 грн. - штрафні санкції; №0000013500 на суму 26 229,00 грн., з яких - 26 228,00 грн. - сума грошового зобов'язання, 1,00 грн. - штрафні санкції.

Позивач вважає висновки Акту перевірки №402/22/21831455 безпідставними та не обґрунтованими, тому не погоджується з нарахуванням грошових зобов'язань відповідно до податкових повідомлень-рішень Рубіжанської ОДПІ Луганської області ДПС від 27 липня 2012 року №0000282301 про сплату 24 418,00 грн. податку на додану вартість та 6 105,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, №0000013500 про сплату 26 228,00 грн. податку на додану вартість та 1 грн. штрафної (фінансової) санкції, №0000272301 про сплату 64828 грн. податку на прибуток.

ТОВ «Інсатбуд» виконувалися роботи позивачеві у червні 2011 року на підставі Договору №0206/11 від 02.06.2011 та Договору №10/06/11 від 10.06.2011. На підтвердження виконання робіт сторонами було складено Акти приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2011 та позивачем було здійснено перерахунок грошових коштів в сумі 76 383,00 грн. та 80 983,00 грн. відповідно до банківських виписок на розрахунковий рахунок ТОВ «Інсатбуд» та відобразило кошти в податковій звітності.

Договори №0206/11 від 02.06.2011, №10/06/11 від 10.06.2011 не було визнано недійсними, тобто відносини за цими Договорами є реальними, а отже були спрямовані на настання прав та обов'язків.

Станом на червень 2011 року ТОВ «Інсатбуд» було зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва платника ПДВ №100288888, з основним видом діяльності - 45.21.1 - Будівництво будівель. (ТОВ Інсатбуд» виконувало саме будівельні роботи позивачеві за договорами підряду). Тобто, роботи надавалися з метою здійснення господарської діяльності позивачем.

Як підтвердження того, що договірні відносини мали реальний характер, ТОВ «Інсатбуд» було надано податкові накладні №273 від 14.06.2011, №648 від 30.06.2011 року, які було відображено позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та надано відповідачеві 20.07.2011, про що є відмітка про отримання Рубіжанскої ОДПІ за вх. №14351. Заперечень щодо правильності, або повноти складання реєстру від відповідача не надходило.

Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, отримання податкових накладних від ТОВ «Інсатбуд» засвідчує той факт, що зазначені господарські операції мали реальний характер та були виконані сторонами належним чином, що дає цілком законне право на отримання податкового кредиту позивачем.

Крім того, позивач зазначив, що перевірка податковою інспекцією ТОВ «Інсатбуд» відбулася 06.02.2012, а роботи ТОВ «Інсатбуд» виконувалися у червні 2011 року, тобто за сім місяців до перевірки, доказів відсутності господарської діяльності у ТОВ «Інсатбуд» у червні 2011 року податковою інспекцією не надано. Тобто, не можливо стверджувати, що станом на червень 2011 року, коли відбулися спірні правовідносини, ТОВ «Інсатбуд» не здійснювало діяльність.

В Акті зазначено, що остання податкова декларація з ПДВ ТОВ «Інсатбуд» була надана за липень 2011 року, тобто господарські відносини за червень 2011 року з позивачем було відображено у декларації.

Що стосується неподання ТОВ «Інсатбуд» разом з декларацією з ПДВ реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2011 року, то позивачеві, по-перше, не був відомий цей факт, по-друге, всі обов'язки щодо витребування необхідних документів та відображення їх у податковій звітності, зі своєї сторони позивачем було виконано.

Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, Податковим кодексом України встановлюються зобов'язання щодо подання податкової звітності суб'єктами господарської діяльності. Зобов'язань щодо подання податкової звітності за контрагентів, або підтвердження ведення ними господарської діяльності, ніякими нормативними актами не встановлено.

Крім того, ТОВ «Іст Реалтігруп» виконувало роботи позивачу у серпні 2011 року відповідно до Договору №0208/11 від 02.08.2011. На підтвердження виконання робіт сторонами було складено Акти приймання виконаних будівельних робіт всього на суму 180 867,00 грн. та позивачем було перераховано відповідні грошові кошти згідно з банківськими виписками від 09.08.2012 на суму 74 004,00 грн.; від 30.08.2011 на суму 76 863,00 грн. та від 31.08.2011 на суму 30 000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Іст Реалтігруп» та відображено ці кошти в податковій звітності.

Договір №0208/11 від 02.08.2011 не було визнано недійсним, таким чином це свідчить, що договірні відносини були спрямовані на здійснення господарської діяльності належним чином.

Станом на серпень 2011 року ТОВ «Іст Реалтігруп» було зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва платника ПДВ №100345044, з основним видом діяльності - 45.21.1 - Будівництво будівель. (ТОВ «Іст Реалтігруп» виконувало саме будівельні роботи позивачеві за договором підряду).

Крім того, ТОВ «Іст Реалтігруп» було надано податкові накладні №201 від 09.08.2011, №202 від 09.08.2011, №720 від 31.08.2011, №659 від 30.08.2011, №750 від 30.08.2011, які було відображено позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та надано відповідачеві за звітний період. Заперечень щодо правильності, або повноти складання реєстру від відповідача не надходило.

Отримання податкових накладних від ТОВ «Іст Реалтігруп» також засвідчує факт виконання робіт, що дає законне право на отримання податкового кредиту позивачем.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем зі свого боку в повному обсязі виконано всі договірні та податкові зобов'язання щодо договірних відносин з ТОВ «Іст Реалтігруп».

Окрім того, перевірка податковою інспекцією ТОВ «Іст Реалтігруп» відбулася 06.02.2012 року, а роботи ТОВ «Іст Реалтігруп» виконувалися у серпні 2011 року, тобто причинно-наслідковий зв'язок і відсутністю за господарською адресою ТОВ «Іст Реалтігруп» 06.02.2012 року та здійснення ним господарської діяльності у серпні 2011 року - відсутній.

В акті перевірки «Іст Реалтігруп» зроблено висновки, що ТОВ «Іст Реалтігруп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, ці висновки зроблені з того факту, що в серпні та вересні 2011 року ТОВ «Іст Реалтігруп» було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Інсатбуд», які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за серпень, вересень 2011 року.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рубіжнаської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 27.07.2012 № 0000282301, №0000013500, №0000272301.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримав доводи, викладені у раніше наданих письмових запереченнях позов, в яких зазначив, що за результатами перевірки ТОВ ВКФ «Мавр» складено акт від 13.07.2012 № 402/22/21831455, який було особисто отримано головним бухгалтером Товариства В.І. Котелевською, що засвідчено особистим написом на екземплярі акту перевірки.

25.07.2012 (вхідний номер Рубіжанської ОДПІ 1338/10 від 25.07.2012) від підприємства отримано заперечення на акт перевірки.

Заперечення розглядались без участі платника, відповідь на заперечення було направлено платнику 26.07.2012р. поштою з повідомленням про вручення.

За результатами перевірки та розгляду заперечень до акту Рубіжанською ОДПІ були прийняті та надіслані платнику 27.07.2012 поштою з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- з податку на додану вартість № 0000282301 від 27.07.2012 на суму 30 523,00 грн., у тому числі основний платіж - 24 418,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 6 105,00 грн.;

- з податку на прибуток приватних підприємств № 0000272301 від 27.07.2012 на суму 64 828,00 грн.;

- з податку на додану вартість № 0000013500 від 27.07.2012 на суму 26 229,00 грн., у т.ч. основний платіж - 26 228,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1,00 грн.

Перевірку було проведено згідно з пп. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №275 5-VI, із змінами та доповненнями.

Запит про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Іст Реалтігруп» було надано платнику 20.06.2012.

Відповідь на зазначений запит та відповідні документи були надані до Рубіжанської ОДПІ 27.06.2012, при цьому були надані тільки первинні документи, регістри синтетичного та аналітичного обліку надані не були.

Проведеною перевіркою ТОВ ВКФ «Мавр» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування і повноти сплати до бюджету податку на прибуток за II, II-III квартали 2011 року та правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Інсатбуд» (код ЄДРПОУ 37144087) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (код ЄДРПОУ 37700543) встановлено порушення:

1. пп. 138.1.1 п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) в результаті чого, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року занижено суму податку на прибуток на 64 828,00 грн.;

2. пп. 198.1, п. 198.2, п.198.3, ст. 198, п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) в результаті чого, завищено суму податкового кредиту на суму 50 646 грн., в т.ч. в червні 2011 року на суму 26 228,00 грн., в серпні 2011 року на суму 24 418,00 грн.

Крім того, під час перевірки використано акти Печерської районної Державної адміністрації у м. Києві від 06.02.2012 № 484723-4/37144087 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інсатбуд» (код ЄДРПОУ 37144087) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень, серпень 2011 року та від 06.02.2012 №483/23-7/37700543 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІСТ Реалтігруп» (код ЄДРПОУ 37700543) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Інсатбуд» (код ЄДРПОУ 37144087) за період з 01.08.2011 по 30.09.2011.

Фактично у періоді, що підлягав перевірці, виявлено факти оформлення ТОВ «Інсатбуд» (код ЄДРПОУ 37144087) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (код ЄДРПОУ 37700543) операцій з виконання будівельних робіт, що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Господарські операції між ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Іст Реалтігруп» та ТОВ ВКФ «Мавр» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій по наданню будівельних робіт ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Іст Реалтігруп» в адресу ТОВ ВКФ «Мавр», є отримання підприємством податкової вигоди.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Мавр» (далі - ТОВ ВКФ «Мавр») є юридичною особою, код ЄДРПОУ 21831455.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 03.07.2012 по 07.07.2012 на підставі направлень № 61-22-2350 та № 62-22-2351 від 03.07.2012, виданих Рубіжансбкою ОДПІ Луганської області ДПС, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу Рубіжанської ОДПІ Луганської області ДПС від 27.06.2012 № 322 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «Мавр» (код ЄДРПОУ 21831455) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування і повноти сплати до бюджету податку на прибуток за ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2011 року та правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Інсатбуд» (код ЄДРПОУ 37144087) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (код ЄДРПОУ 37700543).

За результатами перевірки складено акт № 402/22/21831455 від 13.07.2012, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ ВКФ «Мавр»:

1. п.п. 138.1.1 п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого за ІІ-ІІІ квартал 2011 року занижено суму податку на прибуток на 64 828,00 грн.;

2. п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 50 646,00 грн., в т.ч. у червні 2011 року на суму 26 228,00 грн., у серпні 2011 року на суму 24 418,00 грн.

27.07.2012 Рубіжанською ОДПІ Луганської області ДПС на підставі акту перевірки від 13.07.2012 № 402/22/21831455 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000282301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ ВКФ «Мавр» за платежем «Податок на додану вартість» на 30 523,00 грн., з яких: 24 418,00 грн. - за основним платежем, 6 105,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000272301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ ВКФ «Мавр» за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на 64 828,00 грн., з яких: 64 828,00 грн. - за основним платежем;

- № 0000013500, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ ВКФ «Мавр» за платежем «Податок на додану вартість» на 26 229,00 грн., з яких: 26 228,00 грн. - за основним платежем.

Позивачем було оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби Луганської області.

ДПС у Луганській області рішенням про результати розгляду первинної скарги (рішення від 20.09.2012 № 15409/10-408) відмовила у задоволенні скарги директора ТОВ ВКФ «Мавр», оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

Державна податкова служба України своїм рішенням від 26.10.2012 № 13973/6/10-2115 відмовила у задоволенні скарги директора ТОВ ВКФ «Мавр», оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Правомірність проведення перевірки сторонами не заперечується.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.08.2011 між ТОВ «Іст Реалтігруп» (Підрядник) та ТОВ ВКФ «Мавр» (Замовник) укладено договір №0208/11, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню послуг - прочищення каналізаційних трубопроводів та каналізаційних резервуарів.

Як вбачається з акту перевірки від 13.07.2012 № 402/22/21831455, 02.06.2011 між ТОВ ВКФ «Мавр» та ТОВ «Інсатбуд» укладено договір № 0206/11. 26.08.2011 між ТОВ «Іст Реалтігруп» та ТОВ ВКФ «Мавр» укладено договір № 2608/11.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, актів приймання виконаних будівлельних робіт, виписками банку про сплату послуг за прочищення каналізації та резервуарів.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що податковим органом не надана належна оцінка первинної документації позивача.

Відповідно до п.п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Іст Реалтігруп», а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Іст Реалтігруп» податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується доводів відповідача стосовно того, що господарські операції між ТОВ ВКФ «Мавр» та ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Іст Реалтігруп» не носять реального характеру, суд приходить до наступного.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Рубіжнаської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 27.07.2012 № 0000282301, № 0000013500, №0000272301 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 250,00 грн., що підтверджується квитанцією № 10026/0162-1 від 06.12.2012 на суму 34,00 грн., квитанцією № 707.421.3 від 28.12.2012 на суму 1 216,00 грн..

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 11.02.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Мавр» до Рубіжнаської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 № 0000282301, № 0000013500, №0000272301 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рубіжнаської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 27.07.2012 № 0000282301, № 0000013500, №0000272301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Мавр» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 250,00 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 коп.), з яких: 34,00 грн. сплачено згідно квитанції № 10026/0162-1 від 06.12.2012, 1 216,00 грн. сплачено згідно квитанції № 707.421.3 від 28.12.2012.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.02.2013.

Суддя Т.С. Ушаков