Ухвала

від 27.03.2013 по справі 2а/1270/9941/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року справа №2а/1270/9941/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі № 2а/1270/9941/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Мавр» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року № 0000282301, № 0000013500, № 0000272301,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.12.2012 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 03.07.2012 року по 07.07.2012 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Мавр» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування і повноти сплати до бюджету податку на прибуток за II, ІІ-ІІІ квартали 2011 року та правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Іст Реалтігруп». За результатами перевірки був складений акт № 402/22/21831455 від 13.07.2012 року, яким вказано на порушення: п.п. 138.1.1 п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого за ІІ-ІІІ квартал 2011 року занижено суму податку на прибуток на 64 828,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 50 646,00 грн., в т.ч. у червні 2011 року на суму 26 228,00 грн., у серпні 2011 року на суму 24 418,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки 27.07.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000282301, № 0000272301, № 0000013500. Позивач стверджує, що висновки, викладені в акті перевірки, та прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству. Просив суд визнати протиправними та скасувати зазначені повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Рубіжнаської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 27.07.2012 року № 0000282301, № 0000013500, №0000272301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Мавр» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 250,00 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 коп.), з яких: 34,00 грн. сплачено згідно квитанції № 10026/0162-1 від 06.12.2012 року, 1 216,00 грн. сплачено згідно квитанції № 707.421.3 від 28.12.2012 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з постановою суду, оскільки вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та зазначає, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Інсатбул», ТОВ Іст Реалтігруп» не мали реального товарного характеру, господарські операції між позивачем та зазначеними підприємствами фактично не здійснювались, з огляду на що висновки акту є обгрунтованими, а оскаржувані податкові повідомленн-рішення - правомірними.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 03.07.2012 року по 07.07.2012 року на підставі направлень № 61-22-2350 та № 62-22-2351 від 03.07.2012, виданих Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідно до наказу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 27.06.2012 року № 322 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «Мавр» (код ЄДРПОУ 21831455) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування і повноти сплати до бюджету податку на прибуток за ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2011 року та правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Інсатбуд» (код ЄДРПОУ 37144087) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (код ЄДРПОУ 37700543) (т. 1 а.с.241-242)

За результатами перевірки складено акт № 402/22/21831455 від 13.07.2012, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ ВКФ «Мавр»: 1. п.п. 138.1.1 п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого за ІІ-ІІІ квартал 2011 року занижено суму податку на прибуток на 64 828,00 грн.; 2. п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 50 646,00 грн., в т.ч. у червні 2011 року на суму 26 228,00 грн., у серпні 2011 року на суму 24 418,00 грн. (т. 1 а.с.111-138).

27.07.2012 року Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 13.07.2012 року № 402/22/21831455 винесено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000282301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 30 523,00 грн., з яких: 24 418,00 грн. - за основним платежем, 6 105,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000272301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на 64 828,00 грн., з яких: 64 828,00 грн. - за основним платежем; № 0000013500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 26 229,00 грн., з яких: 26 228,00 грн. - за основним платежем (т. 1 а.с. 140-144).

Позивачем було оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби як Луганської області так і України. Рішеннями Державної податкової служби Луганської області та Державної податкової служби України відмовлено в задоволенні скарги, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін (т. 1 а. с. 150-158).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ ВКФ «Мавр» та ТОВ «Інсатбуд» укладено договори: № 0206/11 від 02.06.2011 року та № 1006/11 від 10.06.2011 року на виконання будівельних робіт, між ТОВ «Іст Реалтігруп» та ТОВ ВКФ «Мавр» укладено договори: № 0208/11 від 02.08.2011 року, № 0408/11 від 04.08.2011 року та № 2608/11 від 26.08.2011 року на виконання послуг прочищення каналізаційних трубопроводів та каналізаційних резервуарів.

Фактичне виконання зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, виписками банку про сплату послуг за прочищення каналізації та резервуарів (т. 1 а.с. 62-109, 159-204).

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не надана належна оцінка первинної документації позивача. Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для

визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими: накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України визначено, що за своїм змістом наведені норми, як підставу для невключення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, досліджених судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період та вірно визначено його розмір.

Щодо висновку податкового органу про фіктивність договірних відносин, які вчинено з ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Іст Реалтігруп», колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які (встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених з ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Іст Реалтігруп». Також вказані правочини не визнавався недійсним у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність контрагента за місцем реєстрації, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених договорів саме з позивачем на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів підприємства та їх постачальників.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку про правову безпідставність доводів податкового органу, викладених як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби у справі № 2а/1270/9941/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі № 2а/1270/9941/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Мавр» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року № 0000282301, № 0000013500, № 0000272301 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І. В .