Постанова

від 04.02.2013 по справі 1/84/5022-879/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.13 Справа № 1/84/5022-879/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - Криницький А.П.

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фенікс ЛМ», б/н та б/д

на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.11.2012 року (підписане 26.11.2012 року), суддя Чопко Ю.О.

у справі № 1/84/5022-879/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верест», м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства «Фенікс ЛМ», с. Гадинківці, Тернопільська область

про стягнення 33869,83 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.11.2012 року по справі №1/84/5022-879/2012 задоволено позов ТзОВ «Верест», стягнено з ПП «Фенікс ЛМ» на користь позивача: 30722,23 грн. - основного боргу, 3147,60 грн. - пені.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст.11, 509, 525, 526, 629, 638, 639, 655, 712 ЦК України. Поряд з цим, посилаючись на норми ст.530 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, умови п.4.2 договору поставки товару №01-02/09 від 01.02.2009 року, суд вважає правомірною заявлену до стягнення пеню в розмірі 3147,60 грн., нараховану за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Фенікс ЛМ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 23.11.2012 року по справі №1/84/5022-879/2012. Зокрема, апелянт вказує на неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи у суді першої інстанції. Поряд з цим, звертає увагу суду на те, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено 100 % попередня оплата за товар, проте, товар відвантажено без передоплати, позивач з вимогою оплати товару до відповідача не звертався, а відтак відсутні підстави для стягнення пені.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився.

Судом направлявся запит до Головного управління статистики у Тернопільській області з метою з'ясування, чи перебуває ПП «Фенікс ЛМ» в ЄДРПОУ та його місцезнаходження, так як у позовній заяві по даній справі та договорі поставки №01-02/09 від 01.02.2009 року адресою відповідача вказано - Тернопільська область, Гусятинський район, с.Гадинківці, вул.Залізнична,7, а подаючи апеляційну скаргу відповідач вказує - с.Гадинці, Гусятинського району Тернопільської області.

28.01.2013 року від Головного управління статистики у Тернопільській області на адресу суду надійшов витяг з ЄДРПОУ, в якому зазначено, що Приватне підприємство «Фенікс ЛМ» значиться у ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 33486911 місцезнаходження - Тернопільська область, Гусятинський район, с.Гадинківці , вул.Залізнична,7.

Слід зазначити, що ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року та 21.01.2013 року направлялись ПП «Фенікс ЛМ» за вказаною вище адресою, проте адресат відмовлявся від одержання кореспонденції, про що зазначено у довідках пошти.

Зважаючи на наведене та те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2009 року між ТзОВ «Верест»(в тексті договору - постачальник) та ПП «Фенікс ЛМ» (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки № 01-02/09, відповідно до умов якого, а саме п.1.1 постачальник (позивач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупцю (відповідачу) товар в асортименті та кількості, зазначених у видаткових накладних, що є невід"ємною частиною договору, а покупець прийняти цей товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах , передбачених в даному договорі.

Пунктом 1.2 договору передбачили, що перехід права власності на товар здійснюється з моменту його поставки, тобто з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Ціна товару визначається відповідно до Специфікації, яка надається Постачальником Покупцю в момент узгодження його письмового замовлення на поставку Товару та зазначається у відповідних видаткових накладних (п. 3.1 договору).

Згідно із п.3.4 договору, сплата покупцем постачальнику вартості товару здійснюється на умовах попередньої передоплати, 100% - оплата по факту завантаження.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки №01-02/09 від 01.02.2009 року, відповідачем отримано від позивача товар, згідно видаткових накладних № Вс-0001346 від 01.09.2009 року на суму 84636,43 грн. та № ВС-0001400 від 21.10.2009 року на суму 25275,74 грн. (арк. справи 11,9 )

Поряд з цим, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні №1346 на суму 84636,43 грн. та №1400 від 21.10.2009 року на суму 25275,74 грн.

Проте, вартість отриманого товару відповідач повністю не сплатив, з огляду на що, у останнього наявна перед позивачем заборгованість в розмірі - 30722 грн.23 коп.

Факт отримання вказаного товару 01.09.2009 року та 21.10.2009 року відповідач не заперечує, доказів, які б свідчили про оплату отриманого товару не подано.

З огляду на наведене, судом правомірно стягнено з відповідача на користь позивача - 30722 грн.23 коп. основного боргу.

Щодо стягнення господарським судом з відповідача на користь позивача 3147,60 грн. - пені, колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду відзначено наступне:

Як уже зазначено вище, у пункті 3.4 договору поставки №01-02/09 від 01.02.2009 року встановлено, що сплата покупцем постачальнику вартості товару здійснюється на умовах попередньої передоплати, 100% - оплата по факту завантаження.

Пунктом 4.2 договору поставки №01-02/09 від 01.02.2009 року передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем п.3.4 договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Пунктом 3.4 договору поставки №01-02/09 від 01.02.2009 року встановлено, що сплата покупцем постачальнику вартості товару здійснюється на умовах попередньої передоплати, 100% - оплата по факту завантаження.

Проте, передоплата відповідачем здійснена не була, що не заперечується сторонами. Крім того, у договорі поставки не конкретизовано строк (термін) виконнання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару, а позивачем не подано суду доказів надсилання відповідачу вимоги, з огляду на що, нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені в розмірі 3147,60 грн. за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року є необґрунтованим.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду Тернопільської області від 23.11.2012 року по справі №1/84/5022-879/2012 слід скасувати в частині стягнення пені в сумі 3147,60 грн., в решті рішення суду слід залишити без змін.

Не приймається до уваги посилання скаржника на неналежне повідомлення ПП «Фенікс ЛТД» про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, судом направлялись ухвали від 26.10.2012 року, 09.11.2012 року на юридичну адресу останнього та отримані ним - 31.10.2012 року та не пізніше 19.11.2012 року (відмітка пошти, оскільки графа із зазначенням дати вручення ухвали від 09.11.2012 року не заповнена), про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення на яких наявні підписи уповноваженого представника (арк. справи 3,19).

В зв'язку із скасуванням рішення господарського суду частково, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, суд проводить новий розподіл судових витрат, а саме із відповідача на користь позивача слід стягнути - 1459,93 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Поряд з цим, в зв'язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача слід стягнути - 74,79 грн. в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фенікс ЛМ» задоволити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.11.2012 року по справі №1/84/5022-879/2012 скасувати в частині стягнення - 3147,60 грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В частині стягнення 30722,23 грн. - основного боргу рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верест", м. Тернопіль, вул. Поліська,2 (ідентифікаційний код 30588455) на користь Приватного підприємства "Фенікс ЛМ", с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області, вул. Залізнична,7 (ідентифікаційний код 33486911) - 74,79 грн. в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Хабіб М.І.