Постанова

від 05.02.2013 по справі 5015/4280/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа № 5015/4280/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я. ,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", б/н від 21.12.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2012р.

у справі №5015/4280/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстал Вент-Ком", Львівська область, м. Буськ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", Львівська область, м. Трускавець,

про: стягнення 351 357 грн. 34 коп. основної заборгованості, 14 345 грн. 99 коп. 3% річних, 31 420 грн. 87 коп. пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Лопушанський Т.В. -представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Войтович О.В. -представник (довіреність в матеріалах справи).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2012р. у справі №5015/4280/12 (суддя Козак І.Б.) позовні вимоги ТзОВ "Інстал Вент-Ком" до ТзОВ "Трускавецьінвест" про стягнення 351 357 грн. 34 коп. основної заборгованості, 14 345 грн. 99 коп. 3% річних, 31 420 грн. 87 коп. пені та стягнення судових витрат, задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 351 357 грн. 34 коп. основного боргу за договором, 7 907 грн. 95 коп. пені, 14 345 грн. 99 коп.3% річних, 4 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 7 472 грн. 23 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.ст.173,174,175, 216,218,219,232,343 ГК України, ст.ст.11,258,267,509,549,610,625,692,712 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 року № 2887-ХІІ.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення в частині стягнення 4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати, постановити нове рішення, яким стягнути з ТзОВ "Трускавецьінвест" - 351 357 грн. 34 коп. основного боргу, 7 907 грн. 95 коп. пені, 14 345 грн. 99 коп. 3% річних, та 7 472 грн. 23 коп. судового збору. В частині стягнення 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовити. Апелянт зазначає, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не було серед вимог позовної заяви від 28.09.2012р. Дана вимога була додатково заявлена позивачем шляхом подання уточнення до позовної заяви від 11.12.2012р.. Відтак, на думку скаржника, суд мав залишити дану вимогу позивача без розгляду, оскільки позивач змінив предмет позову після початку розгляду справи по суті, що є порушенням норм ч 4 ст.22 ГПК.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.771 від 05.02.13р.) спростовує доводи скаржника та зазначає, що розподіл судових витрат при вирішення спору у відповідності до ст.ст.44,49 ГПК України є обов'язком суду. Вважає, що позивачем не було допущено ні зміни підстави позову, ні зміни предмету позову, оскільки витрати на оплату послуг адвоката є судовими витратами. Таким чином, на думку позивача, апеляційна скарга є способом затягування справи і жодного правового обґрунтування не містить.

В судове засідання 05.02.2013 року сторони з'явилися та підтримали свої доводи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.03.2011 року сторонами був укладений договір поставки №10/03/2011, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язується власними силами поставити системи кондиціювання на перший корпус "Роял", а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Доставка товару проводиться транспортом постачальника (п.2.9 Договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили асортимент, кількість та ціну товару, який поставляється на умовах договору, та його загальну вартість, яка становить 2 975 840,70грн. Крім того, сторони встановили вартість транспортних витрат в сумі 9 516,00 грн.

Пунктом 2.1. договору встановлений строк поставки товару - до 26.04.2011 року, за умови виконання покупцем зобов'язань згідно з п.п.5.1,5.2,5.3 даного договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору, покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 1 300 000 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість до 31.03.2011 року.

Пунктом 5.2 договору, сторони передбачено, що покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 854 000 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість до 15.04.2011 року.

Згідно пункту 5.3. договору, остаточний розрахунок за товар в розмірі 831 356 грн. 70 коп. здійснюється з урахуванням податку на додану вартість протягом трьох календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару.

Згідно з п.6.2. договору у випадку несвоєчасного виконання покупцем положень розділу 5 договору він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми договору за кожен день прострочки.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 975 841,34грн., що підтверджується видатковими накладними від 30.03.2011 року №03/05 на суму 1 295 717 грн. 56 коп. та від 17.05.2011 року №04/05 на суму 1 680 123, 78 грн. Актом про виконання робіт до договору №ОУ0000026 від17.05.2011р. підтверджена вартість транспортних витрат на суму 9 516,00 грн. , що разом становить. 2 985 357, 34 грн.

Відповідач частково оплатив товар в сумі 2 634 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 29.03.2011 р., від 07.04.2011 р., від 10.05.2011 р., від 14.07.2011 р., від 15.07.2011 р., від 19.08.2011 р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 351 357,34 грн., яка не заперечується відповідачем..

Позивачем та ТзОВ «Юридична компанія ЛДФ Груп» 01.04.2011р. був укладений договір про надання юридичних послуг. Крім того, 17.07.2012 року позивачем та адвокатом Лопушанським Тарасом Васильовичем (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 12.05.2012 року №927) укладено договір про надання правової допомоги , за умовами якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу позивачу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних його прав чи законних інтересів, пов'язаних із стягненням заборгованості з ТзОВ "Трускавецьінвест". Послуги оплачуються адвокату або ТзОВ «Юридична компанія ЛДФ Груп»( п.3.1).

Актами виконаних робіт від 01.10.2012р. №5 та від 29.11.2012р. №6 підтверджено надання юридичних послуг на суму 5000,00грн.( 2000 +3000).

Позивач сплатив ТзОВ «Юридична компанія ЛДФ Груп» за юридичні послуги 5 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.10.2012 року №619 на суму 2 000 грн. 00 коп. та від 27.11.2012 року №733 на суму 3 000 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач подав клопотання (вх.27112/12 від 29.11.12р. та вх. №28208/12 від 11.12.2012 року) про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий суд стягнув з відповідача 4 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката з огляду на часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар, який відповідач оплатив частково. Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості, правомірності та документальної підтвердженості доводів позивача в частині стягнення 351 357,34 грн. основної заборгованості за договором та в частині стягнення на підставі ст..625 ЦК 3% річних в сумі 14 345 грн. 99 коп. Крім того, враховуючи заявлене відповідачем у доповненні до відзиву (вх.№28207/12 від 11.12.2012 року) клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, яка нарахована позивачем за період з 20.05.2011р. по 20.11.2011р. в сумі 31 420,87грн., місцевим господарським судом підставно задоволено вимоги про стягнення пені в сумі 7 907 грн. 95 коп., а в стягненні решти пені відмовлено.

Матеріалами справи підтверджено надання позивачу адвокатом послуг у цій справі на підставі договору та їх оплату позивачем в сумі 5000,00грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються також витрати, пов'язані із оплатою послуг адвоката.

Згідно з п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В силу ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати , пов'язані з оплатою послуг адвоката належать до судових витрат, яких сторона зазнала у зв'язку з розглядом справи у суді, вони не можуть впливати на зміст предмету спору та розмір позовних вимог, тому посилання скаржника на порушення місцевим судом нормч.4 ст.22 ГПК є безпідставне.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, місцевим господарським судом правомірно присуджено до стягнення з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, належно оцінені докази, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відтак, відсутні підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Як зазначено вище, відповідач оскаржив рішення місцевого суду лише в частині стягнення 4 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

При поданні апеляційної скарги скаржник сплатив платіжним дорученням № 4327 від 21.12.2012р. судовий збір в сумі 3 971,24 грн., в той час, як згідно із ЗУ «Про судовий збір» станом на момент подання апеляційної скарги ( 21.12.2012р.) підлягав сплаті судовий збір в сумі 804,75 грн. (0,75 розміру мінімальної заробітної плати.). Отже, сплачена в більшому розмірі сума судового збору 3 166,49 грн.(3 971,24 - 804,75) підлягає поверненню скаржнику на підставі п.1 ч.1 ст.7 названого Закону.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, ЗУ «Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2012р. у справі № 5015/4280/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", ідент. код 30439207, місцезнаходження: 82200, Львівська область, м.Трускавець, вул. Суховоля, буд. 61, з Державного бюджету зайво сплачений платіжним дорученням № 4327 від 21.12.2012р. судовий збір в сумі 3 166,49 грн.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуюча-суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.