Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а-1670/4497/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/69987/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Васильченко Н.В. Розваляєвої Т.С. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Приватного підприємства «Інтернешнл Хаус Полтава»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.12 року у справі № 2а-1670/4497/12 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Інтернешнл Хаус Полтава»про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ПП «Інтернешнл Хаус Полтава» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6150,00 грн. та пені у розмірі 102,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.12 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 4100,00 грн. та пеню у розмірі 68,08грн.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга ПП «Інтернешнл Хаус Полтава», в якій ставиться питання про їх скасування, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги виходили з того, що ПП «Інтернешнл Хаус Полтава»в 2011 році не виконало норматив для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця призначеного для працевлаштування і не зайнятого інвалідом, а також у 2011 році відповідач не подавав звітів за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»із заповненням графи 15.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за N 1534/11814, підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з відомостями штатного розпису ПП «Інтернешнл Хаус Полтава», з початку 2011 року на підприємстві працювало від 6 до 7 осіб (у січні та лютому 2011 року -7 осіб, з березня по серпень 2011 року -6 осіб відповідно), тоді як у вересні 2011 року кількість штатних працівників облікового складу складала 12 осіб, а з жовтня по грудень 2011 року -13 осіб (середньооблікова кількість штатних працівників за 2011 рік -9 осіб) що, зокрема, підтверджується і даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на підставі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні») для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, складає 1 особу.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Інтернешнл Хаус Полтава»з вересня 2011 року працевлаштовано інваліда - ОСОБА_5, який відпрацював повних 4 місяці. Про кількість відпрацьованих ОСОБА_5 місяців (вересень -грудень 2011р.) свідчать, зокрема, звіти позивача щодо нарахування заробітної плати (доходу) працівникам та сплати ЄСВ, які надавалися органам Пенсійного фонду протягом 2011 року, в яких визначено окремим рядком особу працівника-інваліда.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про створення позивачем кількості місць для інвалідів, значено меншої за передбачену законом, оскільки виходячи з положень Закону №875-ХІІ підприємство не повинне відводити норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо кількість працівників на ньому становить менше 8 осіб, тому з січня по серпень 2011 року включно ПП «Інтернешнл Хаус Полтава»не повинне було працевлаштовувати інваліда, а отже і не могло порушити вимоги законодавства, що регулює питання соціального захисту інвалідів.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до ст. 18 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. ПП «Інтернешнл Хаус Полтава»було подано такий звіт за 2011 рік (форма №10-ПІ) до Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Інтернешнл Хаус Полтава»задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.12 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Інтернешнл Хаус Полтава»про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: