Рішення

від 29.01.2013 по справі 5006/11/202/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.13 р. Справа № 5006/11/202/2012

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.

при секретарі судового засідання Кротіновій О.В.,

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс», м.Донецьк, ЄДРПОУ 24470549,

до відповідача, Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк, ЄДРПОУ 05478812,

про стягнення 21 582,69 грн.

за участю представників:

від позивача: Фінк О.Е. - за довіреністю,

від відповідача: Бурцев О.В. - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріс», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк, про стягнення 21 582,69 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на припинення дії укладеного між сторонами договору на спільне користування будинком і прибудинковою територією №709 від 01.10.2006р., відсутність будь-яких правочинів із Відповідачем у період з 30.09.2007р. по сьогоднішній день, а отже, за цих обставин, на помилкове, без достатньої правової підстави, перерахування протягом 2007 - 2012р.р. на користь останнього коштів у означеній спірній сумі на виконання зобов'язання з оплати послуг за договором, який припинив свою дію.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору на спільне користування будинком та прибудинковою територією №709 від 01.10.2006р. із протоколом розбіжностей та протоколом врегулювання розбіжностей до нього, листа №08/6-595 від 24.05.2012р., листа №08/6-773 від 24.07.2012р., листа №08/6-981 від 25.09.2012р., платіжних доручень №208 від 14.12.2007р., №9 від 22.01.2008р., №34 від 13.02.2008р., №71 від 14.04.2008р., №84 від 13.05.2008р., №111 від 17.06.2008р., банківських виписок з особового рахунку за 14.07.2008р., за 29.08.2008р., за 15.09.2008р., за 14.10.2008р., за 17.11.2008р., за 16.12.2008р., за 14.01.2009р., за 17.02.2009р., за 27.02.2009р., за 16.03.2009р., за 21.04.2009р., за 18.05.2009р., за 16.06.2009р., за 14.07.2009р., за 18.08.2009р., за 07.09.2009р., за 19.10.2009р., за 09.11.2009р., за 16.11.2009р., за 09.12.2009р., за 22.12.2009р., за 25.01.2010р., за 29.01.2010р., за 12.02.2010р., за 10.03.2010р., за 13.04.2010р., за 12.05.2010р., за 15.06.2010р., за 15.07.2010р., за 17.08.2010р., за 10.09.2010р., за 13.09.2010р., за 14.10.2010р., за 16.11.2010р., за 20.12.2010р., за 20.01.2011р., за 08.02.2011р., за 14.02.2011р., за 14.03.2011р., за 30.05.2011р., за 01.07.2011р., за 05.07.2011р., за 06.07.2011р., за 10.08.2011р., за 12.08.2011р., за 02.09.2011р., за 07.09.2011р., за 05.10.2011р., за 07.10.2011р., за 14.10.2011р., за 01.12.2011р., за 06.12.2011р., за 09.12.2011р., за 06.01.2012р., за 11.01.2012р. та за 13.02.2012р., а також лист без номеру та дати «Про повернення коштів набутих без достатньої правової підстави. Про укладення договору» на адресу Відповідача, лист-відповідь на лист вх.№08/6-595 від 24.05.2012р. та лист №б/н від 04.09.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч.2 ст.11, ч.1 ст.251, ст.ст.252, 638, 1212 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 12, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та Законом України «про житлово-комунальні послуги», а також приписами постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій» №529 від 20.05.2009р.

10.01.2013р. представником Позивача наданий лист без номеру та дати, за змістом якого останнім повідомлено, що рахунки, посилання на які містять платіжні доручення та банківські виписки, які містяться у матеріалах справи, представити не має можливості за їх відсутності, також повідомлено про те, що з пропозицією про розірвання договору у порядку, встановленому в п.8.2 договору ТОВ «Марис» до Відповідача не зверталось. Одночасно, надано інформацію про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог та копії витягу із статуту підприємства, довідки про взяття на облік платників податків.

29.01.2013р. від Відповідача надійшли заперечення на позовну заяву від 29.01.2013р., відповідно до яких КП «СЄЗ Ворошиловського району м.Донецька» заперечує проти задоволення вимог Позивача, оскільки Позивач є власником нежитлового приміщення у будівлі, обслуговування якої здійснюється Відповідачем, Відповідачем надавались послуги за спірним правочином та виставленні і направленні Позивачу з цього приводу відповідні акти виконаних робіт, Позивачем проводилась оплата на підставі цих актів, а також, зважаючи на таке, відсутній факт припинення дії договору №709 від 01.10.2006р., у тому числі на підставі його п.8.2 та він є чинним по теперішній час.

На підтвердження викладеного надано копії: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2009р., серпень 2009р., грудень 2009р., січень 2010р., червень 2010р., січень 2011р., квітень 2011р., травень 2011р., липень 2011р., серпень 2011р., вересень 2011р., листопад 2011р., грудень 2011р., за листопад 2012р. та за січень 2012р., договір на спільне користування будинком та прибудинковою територією №709 від 01.10.2006р. із додатками до нього, листів №08/6-981 від 25.09.2012р., №б/н від 04.09.2012р., №08/6-773 від 24.07.2012р., №б/н від 21.06.2012р., №08/6-595 від 24.05.2012р. та «Про повернення коштів набутих без достатньої правової підстави. Про укладення договору».

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, при цьому підтвердив надання послуг за договором №709 від 01.10.2006р. та відсутність факту визнання спірного договору у судовому порядку розірваним, неукладеним або недійсним.

Представник Відповідача у судових засіданням проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених вище, а також підтвердив надання послуг за спірним договором та відсутність його розірвання, визнання неукладеним або недійсним у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.Як вказує Позивач, підставою звернення з даною позовною заявою є набуття Відповідачем грошових коштів у сумі 21 582,69 грн. без достатньої правової підстави, з огляду на припинення 30.09.2007р. дії договору №709 від 01.10.2006р., та не повернення її Відповідачем, не зважаючи на виставлення Позивачем вимоги про повернення коштів набутих без достатньої правової підстави..

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріс», м.Донецьк, посилається на ст.1212 Цивільного кодексу України, за приписами якої особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРіС» (Замовник) та Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» (Виконавець) укладено договір на спільне користування будинком та прибудинковою територією №709 від 01.10.2006р., предметом якого є передача Замовником Виконавцю функцій з утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до п.1.2 договору, Замовник володіє на праві власності вбудованим нежитловим приміщенням площею 303,2 м.кв., розташованим у житловому будинку за адресою м.Донецьк, вул.Університетська, 25 на підставі договору купівлі-продажу, призначення магазин, 1-й поверх, вхід окремий.

У розумінні розділу 2 договору, Виконавець зобов'язується обслуговувати житловий будинок та інженерні комунікації, що забезпечують нормальну експлуатацію житлового фонду у відповідності до Правил і норм технічної експлуатації житлових будинків, здійснювати прибирання та освітлення місць загального користування будівлі, здійснювати прибирання прибудинкової території, утримувати у належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових систем, приймати заходи з ліквідації аварійних ситуацій тощо.

Згідно п.3.1 договору, Замовник у свою чергу, зобов'язується відшкодовувати витрати Виконавцю з технічного обслуговування житлового фонду та прибудинкової території.

Оплату на відшкодування загальних витрат Виконавця з експлуатації житлового фонду Замовник зобов'язується здійснювати щомісячно до 1-го числа наступного місяця (п.4.1 договору).

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 654 Цивільного кодексу України регламентує, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як визначено п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається з п.п. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 7.1 договору обумовлений строк його дії з 01.10.2006р. по 30.09.2007р.

Одночасно, п.8.2 наведеного правочину означено, що договір набуває чинності з моменту його укладення. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання, договір є продовженим на той же строк і на тих же умовах.

До матеріалів справи не надано доказів щодо волевиявлення сторін про припинення дії договору або додаткової угоди, якою зафіксовано припинення дії договору, а тому суд приходить до висновку, що договір є чинним, зокрема, у спірний період.

Разом з цим, матеріали справи містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2009р. на суму 454,80 грн., серпень 2009р. на суму 454,80 грн., грудень 2009р. на суму 454,80 грн., січень 2010р. на суму 454,80 грн., червень 2010р. на суму 418,42 грн., січень 2011р. на суму 418,42 грн., квітень 2011р. на суму 378,40 грн., травень 2011р. на суму 378,40 грн., липень 2011р. на суму 378,40 грн., серпень 2011р. на суму 378,40 грн., вересень 2011р. на суму 378,40 грн., листопад 2011р. на суму 378,40 грн., грудень 2011р. на суму 378,40 грн., за листопад 2012р. на суму 553,03 грн. та за січень 2012р. на суму 378,40 грн.

Підставою надання цих послуг у перелічених актах зазначено договір №709 від 01.10.2006р.

Акти прийняті Замовником, про що на них міститься відповідна відмітка.

Дані обставини Позивачем не заперечувались.

Приймаючи до уваги представлені суду банківські виписки та платіжні доручення, Позивачем на протязі грудня 2007р. - лютого 2012р. здійснювались оплати експлуатаційних витрат, при цьому вартість послуг, сплата якої відображена у цих документах, відповідає вартості послуг, надання яких зафіксоване наведеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за періоди вказані у них.

Таким чином, з огляду на викладене, правовою підставою перерахування грошової суми у загальному розмірі 21 582,69 грн. є договір на спільне користування будинком і прибудинковою територією №709 від 01.10.2006р., яким обумовлена оплата експлуатаційних витрат.

Отже, Відповідачем означена сума отримана у межах та на підставі договору №709 від 01.10.2006р., тобто при наявності достатніх правових підстав.

Відтак, Позивачем не вірно застосована норма ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки, дослідивши обставини справи, суд встановив правові підставі набуття Відповідачем суми у розмірі 21 582,69 грн. у якості оплати експлуатаційних витрат за договором №709 від 01.10.2006р. та вважає їх достатніми.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів, набутих без достатньої правової підстави, в сумі 21 582,69 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс», м.Донецьк, до Відповідача, Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк, про стягнення 21 582,69 грн. відмовити.

2. У судовому засіданні 29.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст рішення складено 01.02.2013р.

Суддя Соболєва С.М.