Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-15092/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2013 року 10:59 № 2а-15092/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АНТ Віжн» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322390 від 16.05.2012

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТ Віжн» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322390 від 16.05.2012.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АНТ Віжн» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Логокомп» за серпень, грудень 2011 року. За наслідком перевірки було складено акт від 25.04.2012 № 725/22-621-34426694 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст.198, п.п.201.1, 201.2 та 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «АНТ Віжн» занижено податок на додану вартість у розмірі 157 886 грн. Перевіряючі дійшли висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Логокомп» не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000322390 від 16.05.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39472 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки і рішенням, оскільки стверджує про реальний характер операцій з ТОВ «Логокомп».

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Так, позивачем стверджується про товарність операцій з купівлі-продажу товарів у ТОВ «Логокомп». На підтвердження вказаного суду надано (у вигляді засвідчених копій):

- видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення та картки рахунку;

- видаткові накладні, акти списання бухгалтерську довідку та картку рахунку.

Проте, суд не приймає вищевказані документи як належні докази на підтвердження товарності операцій між позивачем та ТОВ «Логокомп» за спірний період з огляду на наступне.

«Вироком Печерського районного суду м.Києва від 21.10.2010 №1-786/10, який набрав законної сили, у справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.2, 358 ч.2 КК України, встановлено наступне.

Так, ОСОБА_1 в період вересня, грудня 2009 року, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, не маючи на меті здійснювати господарську діяльність, добровільно, за грошову винагороду, запропоновану йому невстановленою слідством особою, погодився на участь у відкритті підприємств.

Після реєстрації ТОВ «Логокомп», ТОВ «Ековент 2000», ТОВ «Трейдпостач ТС» ОСОБА_1 самостійно та від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підприємницьку дяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід.

В подальшому, невстановлена слідством особа використала печатки, статутні документи та реквізити рахунків ТОВ «Логокомп», ТОВ «Ековент 2000», ТОВ «Трейдпостач ТС» для прикриття незаконної діяльності - здійснення «безтоварних» операцій.

Далі, ОСОБА_1 01.09.2009 року, збув підроблені ним статут та інші вищевказані документи ТОВ «Логокомп» за грошову винагороду, з метою використання, невстановленій слідством особі, яка використала його в вересні 2009 року шляхом надання до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчинених злочинах визнав повністю, підтвердив суду, фактичні обставини справи та свої показання під час досудового слідства в якості обвинуваченого про те, що приблизно в серпні-вересні 2009 року він познайомився з громадянином на ім'я ОСОБА_4, який запропонував йому зареєструвати на себе підприємство, за 300 доларів США та запропонував йому знайти ще когось, хто зареєструє на себе підприємства. Зазначив, що документів по веденню фінансово - господарської діяльності та здачі податкової й бухгалтерської звітності він не підписував, ніяких договорів від ТОВ «Логокомп» з іншими підприємствами не підписував. Також веденням фінансово-господарської діяльності від ТОВ «Логокомп», ТОВ «Ековент 2000», ТОВ «Трейдпостач -ТС» не займався . »

Відповідно до ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вироком суду у кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_1 був лише номінальним директором ТОВ «Логокомп», оскільки господарською діяльністю підприємства не займався та жодних документів не підписував. У той же час, з наданих позивачем податкових накладних за серпень та грудень 2011 року вбачається, що вони містять підпис ОСОБА_1

Згідно з вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті (пункт 1).

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 16).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 заперечує свою участь у підписанні будь-яких первинних документів у якості директора ТОВ «Логокомп», виписані від імені вказаного підприємства накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 05.03.2012 №21-421а11).

Поряд з цим, судом додатково витребувано відомості щодо обігу коштів на рахунках ТОВ «Логокомп» з метою з'ясування змісту та реальності здійснення його господарської діяльності через призму розрахункових операцій. Адже розрахунки за змістом платежу обумовлюють і яскраво відображають зміст реальної господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Так, по рахунку, відкритому ТОВ «Логокомп» у АТ «Сведбанк» рух коштів з дати його відкриття по дату закриття не здійснювався.

З обігу ж коштів на рахунку ПАТ «КБ «Південкомбанк» вбачається, що більшість видаткових операцій ТОВ «Логокомп» здійснюється на адресу одного підприємства - ТОВ «Рексі Ком».

Поряд з тим, судом вбачається, що ТОВ «Логокомп» надавалися послуги (08.07.2010 оплата контрагентом за переклад інформаційних матеріалів на англійську мову, 03.08.2011: за монтаж та прокладку кабелю, виготовлення конструкцій, двічі за роботи за актом, 04.08.2011: за монтаж СКС, оплата за послуги юридичного та податкового консалтинга, і т.ін.), які, по-перше, потребують наявності спеціальних знань у різних, не пов'язаних між собою сферах суспільного життя та, по-друге, наявності робочої сили у значній кількості (з урахуванням того, що в той самий день здійснювалися також операції з купівлі-продажу ТМЦ). В той же час, підприємством не здійснювалося ані витрат на виплату заробітної плати, ані витрат на оплату послуг за договорами субпідряду (якщо припустити, що послуги надавалися не працівниками ТОВ «Логокомп», а із залученням сторонньої робочої сили).

Крім того, ТОВ «Логокомп» купувало товар у значних об'ємах, який у подальшому не реалізовувався, наприклад 29.09.2010 акумулятори на загальну суму 356 694,52 грн. Навіть якщо припустити, що вказаний товар було заплановано реалізувати пізніше, то вказане потребує видатків по збереженню такого товару (на оренду складських приміщень чи на утримання власного складу), які як попередньо, так і у подальшому підприємством не здійснювалися.

ТОВ «Логокомп» не могло фактично виконувати свої господарські зобов'язання, оскільки не мало на це будь-яких як матеріальних, так і людських ресурсів, так як витрати на оплату праці персоналу, утримання офісу, зв'язку, житлово-комунальні послуги, електроенергії та інше відсутні.

Загальний же рух коштів по рахунку у помісячному розрізі (наприклад, за травень 2010р. по дебету 578 983,30 грн., по кредиту 578 771,65 грн.; за серпень 2010р. по дебету 689 137,10 грн. та по кредиту 689 141,24 грн., за квітень 2011р. по дебету 2 004 536,32 грн., по кредиту 2 080 740,88 грн., за серпень 2011р. по дебету 5 415 709,36 грн. по кредиту 5 415 365,04 грн.) свідчить про відсутність економічного змісту господарської діяльності підприємства і «транзитний» характер руху коштів, оскільки сума надходжень фактично дорівнює сумам перерахування з рахунків, а різниця між ним з урахуванням розміру оборотних коштів, є незначною. Тобто жодних доходів або збитків з цієї діяльності не вбачається, оскільки обсяги грошових коштів та їх рух зводиться до нульового балансу між надходженнями та витратами.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку діяльність ТОВ «Логокомп» має характер транзитного перерахування коштів і не пов'язане з реальною господарською діяльністю суб'єкта господарювання, яка визначена Господарським кодексом України.

Вказане у сукупності, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, свідчить про відсутність товарного характеру операцій між позивачем та ТОВ «Логокомп» за спірний період.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Зважаючи на те, що податкові накладні виписані від імені ТОВ «Логокомп» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою, та документами, які посвідчують факт придбання товарів, а з аналізу руху коштів по єдиному відкритому та використовуваному банківському рахунку вказаного підприємства вбачається відсутність реального характеру господарської діяльності ТОВ «Логокомп», суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставним та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 12.02.2013.