Постанова

від 13.02.2013 по справі 812/1017/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.2.9

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2013 року Справа № 812/1017/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мирончук Н.В.,

при секретарі судового засідання - Шибаєвої Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Єрмоленко Є.В., довіреність від 21.01.2013р.,

від відповідача: Ліхачова Д.В., довіреність №60/10, від 20.07.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електродний завод "Індустрія" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 року № 0001182310, про донарахування орендної плати за землю, в сумі 18251,73грн. та штрафних санкцій в сумі 3260,24грн.,-

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що актом перевірки №770/22-108/30877611 від 14.12.2012 року встановлено порушення пп. 274.1 ст.274, п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, в результаті чого 28.12.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001182310, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем орендної плати за землю: за основним платежем -18251,73 грн., за штрафними санкціями - 3260,24 грн.

З таким рішенням позивач не погоджується та вважає, що порушень вимог податкового законодавства зі сплати орендної плати за землю не було, а висновки акту перевірки суперечать законодавству, виходячи з нижченаведеного.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є однією із форм плати за землю, включена до переліку загальнодержавних податків і в повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів.

Посилаючись на норми ст. 21 Закону України "Про оренду землі" позивач вказує, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Посилаючись на ст. 15 Закону України "Про оренду землі" позивач зазначає, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є однією із істотних умов договору оренди землі.

Підставою для нарахування орендної плати за землю є договір оренди земельної ділянки, який укладається сторонами - орендодавцем та орендарем.

Посилаючись на пункт 286.2 статті 286 ПКУ позивач вказує, що платники плати за землю, самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми, рівними частками за місяцями.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

05 травня 2004 року між позивачем та Луганською міськрадою було укладено договір Оренди земельної ділянки, пунктом 11 якого було передбачено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік, у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації та інших випадках, передбачених законом. Відповідно до договору, зміни умов цього договору можливі тільки за згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Позивачем Відповідачу було подано відповідну декларацію, та орендна плата розрахована, виходячи з умов договору та даних земельного кадастру.

На думку позивача, таким чином ним було дотримано вимоги законодавства, в частині нарахування орендної плати. В подальшому орендна плата здійснюється щомісячно.

Проте, на думку позивача, відповідач, визначаючи зобов'язання Позивача з плати за землю, не обумовленої договором оренди, укладеного між Позивачем та Луганською міською радою від 05.05.2004 року, а також із застосуванням розміру орендної плати, не встановленою цим договором, діяв неправомірно, оскільки, відповідно до положень Закону України «Про плату за землю» та Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с. 74-76) на адміністративний позов та пояснив, що порядок оподаткування землі в Україні з 01 січня 2011 року визначається розділом XII "Плата за землю" Податкового кодексу України, питання орендної плати за землю врегулювані статтею ст.288 Податкового кодексу України, відповідно до якої мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку. Оскільки декларацією з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності зобов'язання позивачем узгоджено в розмірі 2,5%, відповідач вважає, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно збільшено суму грошового зобов'язання позивачу у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що TOB «ЕЗ «Індустрія», згідно Статуту, зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міськради 23.05.2008р. за № 13821450000014940. (а.с.40-50).

Відповідно до Свідоцтва про Державну реєстрацію, ідентифікаційний код «ЕЗ «Індустрія», за ЄДРПОУ: 30877611. Місцезнаходження TOB «ЕЗ» Індустрія»: м. Луганськ, вул. Карла Лібкнехта, буд.38. (а.с.39).

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.04.2000року. (а.с.51). Станом на 14.12.2012р. перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську ДПС.

26 травня 2004 року між позивачем та Луганською міськрадою було укладено договір Оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,5545 га. Строк оренди складає сорок дев'ять років. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі земельного податку, який діє на момент укладання договору оренди земельної ділянки збільшеного на коефіцієнт 2,5. Крім того, пунктом 4 укладеного договору було зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 811139,24грн.; пунктом 12 укладеного договору було передбачено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік, у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації та інших випадках, передбачених законом. (а.с.59-60).

Відповідно до довідки №2692 від 20.01.2011р. про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2011 рік, розрахунок орендної плати здійснено на підставі даних нормативної грошової оцінки х 1% х на площу земельної ділянки х на договірний коефіцієнт. (а.с.54).

Згідно Відомостей з договору оренди землі: нормативна грошова оцінка землі- 3761779,33грн., розмір орендної плати за 2011р. - 52147,68грн. (а.с.53).

28.01.2011р. позивачем подано до податкової інспекції податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, згідно з якою відповідачем задекларовані податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки на 2011 рік у розмірі 52147,68гривень з щомісячним платежем по 4345,64 гривень. (а.с.52).

Відповідно до довідки №2835 від 26.01.2012р. про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2012 рік, розрахунок орендної плати здійснено на підставі даних нормативної грошової оцінки х 1% х на площу земельної ділянки х на договірний коефіцієнт. (а.с.58).

03.02.2012р. відповідачем подано до податкової інспекції податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), згідно з якою відповідачем задекларовані податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки на 2012 рік у розмірі 52147,68гривень з щомісячним платежем по 4345,64 гривень. (а.с.55-56).

Згідно Відомостей про наявність земельних ділянок від 03.02.2012р.: розмір річної орендної плати на 05.05.2004р. складає - 20278,48грн.; нормативна грошова оцінка землі- 3761779,33грн.; розмір орендної плати за 2011р. - 52147,68грн. (а.с.57).

З 19.11.2012р. по 07.12.2012р. Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Електродний завод «Індустрія», код за ЄДРПОУ 30877611, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2012р., за результатами якої було складено акт перевірки № 770/22-108/30877611 від 14.12.2012 р. (а.с. 6-37).

Зазначеним актом було встановлено порушення п.274.1, ст. 274, п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненими), в результаті встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників орендної плати за землю на загальну суму 18 251,73 грн. числі по періодах: січень 2011 року - у сумі 869,13 грн.; лютий 2011 року - у сумі 869,13 грн.; березень 2011 року - у сумі 869,13 грн.; квітень 2011 року - у сумі 869,13 грн.; травень 2011 року - у сумі 869,13 грн.; червень 2011 року - у сумі 869,13 грн.; липень 201І року - у сумі 869,13 грн.; серпень 2011 року - у сумі 869,13 грн.; вересень 2011 року, у сумі 869,13 грн.; жовтень 2011 року, у сумі 869,13 грн.; листопад 2011 року, у сумі 869,13грн.; грудень 2011 року, у сумі 869,13 грн.; січень 2012 року, у сумі 869,13 грн.; лютий 2012 року, у сумі 869,13 грн.; березень 2012 року, у сумі 869,13 грн.; квітень 2012 року, у сумі 869,13 грн.; травень 2012 року, у сумі 869,13 грн.; червень 2012 року, у сумі 869,13 грн.; липень 2012 року, у сумі 869,13 грн.; серпень 2012 року, у сумі 869,13 грн.; вересень 2012 року, у сумі 869,13 грн.(а.с.36)

На підставі вищезазначеного акту перевірки Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 року № 0001182310, про донарахування позивачу орендної плати за землю, в сумі 18251,73грн. та штрафних санкцій в сумі 3260,24грн.

(а.с. 38).

Отже, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок податкового органу про те, що орендна плата за договорами оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у зазначений вище період, позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 2,5% від грошової оцінки землі, замість встановлених законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України, плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 82 Земельного кодексу України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України), можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється, відповідно до закону.

Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Згідно з статтею 288 Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 21 цього ж Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Нормами Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору, законодавству.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.1 статті 286 ПКУ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Отже, згідно статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Суд не може погодитись зі ствердженням позивача про те, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, оскільки, у даному випадку, орендна плата є формою податку на землю, а справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, відноситься до сплати обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю, а тому, не може залежати від умов договору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати диспозитивності.

Стаття 67 Конституції України вказує на те, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

З аналізу наведених правових норм та умов договору оренди слідує, що, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то у позивача виникла необхідність сплати земельного податку у новому розмірі.

Отже, позивач в порушення вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі» здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договору оренди землі в розмірах меньших, ніж встановлений Законом, тому висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю є законним та обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 28.12.2012 року № 0001182310 про донарахування позивачу орендної плати за землю, в сумі 18251,73грн. та штрафних санкцій в сумі 3260,24грн., Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби прийнято на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення відсутні.

У спірній ситуації суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України у справі К/9991/42672/12 з аналогічних правовідносин, висловлену ухвалою ВАСУ від 07.11.2012р., якою касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Кристалл»-відхилено, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а-1870/7581/11 -залишено без змін. При цьому, колегією суддів в ухвалі зазначено, що, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникає у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі. (а.с.77-80).

Таку ж правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справі К/9991/58966/12 з аналогічних правовідносин, в ухвалі ВАСУ від 12 листопада 2012 р., в якій зазначено що, згідно з пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та, оскільки позивач у 2011 році в порушення вимог зазначеної норми Податкового кодексу України здійснював нарахування і сплату орендної плати по договорах оренди землі в розмірах менших, ніж встановлено Кодексом -трикратного розміру, тому висновок податкового органу про заниження позивачем суми орендної плати за землю за вказаний період є законним та обґрунтованим.(а.с.81-84).

Таку ж правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справі К/9991/52059/12, ухвалою ВАСУ від 08 жовтня 2012 року з аналогічних правовідносин, в якій зазначено що, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку. (а.с.85-88).

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справі К/9991/35309/11 від 31 січня 2013 р., у якій колегією суддів зазначено, що розмір орендної плати хоча і є умовою договору оренди, але, орендна плата є й формою податку на землю, яка є сферою регулювання податкового законодавства. Тобто, сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю не може залежати від умов договору.

Таку ж правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справах: К-24067/10 від 11 жовтня 2012 р.; К-31398/10 від 22 листопада 2012 р.; К/9991/23879/12 від 14 січня 2013 року; К/9991/8515/11 від 30 січня 2013 р..

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Електродний завод "Індустрія" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 року № 0001182310, про донарахування орендної плати за землю, в сумі 18251,73грн. та штрафних санкцій в сумі 3260,24грн., відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Мирончук