Постанова

від 07.02.2013 по справі 13/119-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа№ 13/119-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Черепахін О.О. - дов. б/н від 05.10.2012р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» на рішення господарського суду Київської області від 26.11.2012р.

у справі № 13/119-12 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська

компанія «Славутич»

до Приватного підприємства «Світ-М»

про стягнення 2 622, 77 грн.

В судовому засіданні 07.02.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 26.11.2012р. у справі № 13/119-12 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012р. для розгляду справи № 13/119-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 07.02.2013р.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява б/н та дати (вх. № 09-29/15 від 07.02.2013р.) про повернення зайво сплаченого судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.02.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 07.02.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що видаткова накладна ТТН № ВДК - 021536 від 23.06.2012р. на суму 2 575, 90 грн. оформлена неналежним чином, а тому не може підтверджувати факт отримання відповідачем товару від позивача.

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» (позивач, постачальник за договором) та Приватним підприємством «Світ-М» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки продукції № 6550 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору постачальник передає та поставляє, а покупець купує та сплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. п. 3.1. - 3.2. договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.

В разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. У випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу (п. п. 5.1. , 5.3. договору).

Даний договір, згідно п. 8.5., набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один рік.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» поставило Приватному підприємству «Світ-М» товар на загальну суму 2 575, 90 грн.

Даний факт підтверджується видатковою накладної ТТН № ВДК - 021536 від 23.06.2012р. на суму 2 575, 90 грн., яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін, та податковою накладною № 3851/1 від 23.06.2012р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з гарантійного листа Приватного підприємства «Світ-М» (копія наявна в матеріалах справи), відповідач, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, зобов'язується погасити заборгованість за договором поставки товару № 6550 від 24.05.2011р. в сумі 2 575, 90 грн. частками.

Однак, Приватне підприємство «Світ-М» свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконало, про що також свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.10.2012р., підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» поставило, а Приватне підприємство «Світ-М» отримало товар на загальну суму 2 575, 90 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 7 (семи) календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення покупцем строку оплати товару вказаного в цьому пункті, постачальник вправі зупинити послідуючі поставки аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений раніше товар.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 575, 90 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 39, 27 грн. пені та 7, 60 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу (п. 5.3. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення 39, 27 грн. пені та 7, 60 грн. 3 % річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд не з'ясував всі істотні обставини справи та не звернув уваги на вказані норми чинного законодавства, а тому без належних правових підстав відмовив в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 26.11.2012р. у справі № 13/119-12, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич», з підстав викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 26.11.2012р. у справі № 13/119-12 скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу, з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із повним задоволенням позову та апеляційної скарги позивача, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011р. за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового розміру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1625/2011).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 2 622, 77 грн., то 50% ставки, обчисленої від 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги в даній справі, становить 804, 75 грн.

При поданні апеляційної скарги до суду скаржником платіжним дорученням № 500 від 05.12.2012р. сплачено судовий збір у розмірі 1 311, 00 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 506, 25 грн. (1 311, 00 грн. - 804, 75 грн.) підлягає поверненню скаржнику з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» на рішення господарського суду Київської області від 26.11.2012р. у справі № 13/119-12 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.11.2012р. у справі № 13/119-12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» задовольнити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Світ-М» (08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Молодіжна, буд. 65, кв. 1; ідентифікаційний код 32101646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» (01001, м. Київ, вул. Софійська, буд. 10, літ «А»; ідентифікаційний код 33403739) 2 575 (дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 90 коп. основного боргу, 39 (тридцять дев'ять) грн. 27 коп. пені, 7 (сім) грн. 60 коп. 3% річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Світ-М» (08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Молодіжна, буд. 65, кв. 1; ідентифікаційний код 32101646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» (01001, м. Київ, вул. Софійська, буд. 10, літ «А»; ідентифікаційний код 33403739) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич» (01001, м. Київ, вул. Софійська, буд. 10, літ «А»; ідентифікаційний код 33403739) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 506 (п'ятсот шість) грн. 25 коп. згідно платіжного доручення № 500 від 05.12.2012р, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

7. Доручити господарського суду Київської області видати накази.

8. Матеріали справи № 13/119-12 повернути до господарського суду Київської області.

9. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 12.02.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Мальченко А.О.