Рішення

від 05.02.2013 по справі 919/48/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року справа № 919/48/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколот",

ідентифікаційний код 16511719

(99003, м. Севастополь, вул. Руднєва, 1-Г)

про стягнення 79 336,80 грн,

Представники сторін:

позивач - Бекетова Н.С. - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 29.12.2012;

відповідач - явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

29.12.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколот" (далі - відповідач, ТОВ „Еколот") про стягнення 79 336,80 грн, з яких: 49 312,71 грн - заборгованість з орендної плати за Договором № 269-06 від 25.09.2006 за період з 01.04.2012 по 31.08.2012; 2 601,63 грн - пеня; 526,81 грн - 3% річних; 26 895,65 грн - штраф.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтю 230 Господарського кодексу України та статтю 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо внесення плати за користування майном, орендованим за Договором № 269-06 від 25.09.2006.

Ухвалою від 10.01.2013 порушено провадження у справі № 919/48/13-г та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.02.2013.

Відповідач вимог суду не виконав: відзив на позов та витребувані судом документи не надав; звірення взаємних розрахунків із позивачем не здійснив; явку свого повноваженого у засідання суду не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 23-26, 28/.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у ній матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Присутня в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еколот" (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 269-06 (далі - Договір) /арк. с. 10-11, 13/, який є новою редакцією Договору оренди № 317-05 від 19.09.2005 (пункт 8.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - розташовані на першому поверсі вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 275,90 м 2 , що прибудовані до житлового п'ятиповерхового будинку, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Шевченка, 7, - яке перебуває на балансі Ремонтно-експлуатаційного підприємства № 19, вартість якого відповідно до Звіту про експертну оцінку від 25.06.2006 становить 415 781,00 грн.

На виконання умов Договору Орендодавець (позивач) передав, а Орендар - прийняв об'єкт оренди, про що сторонами складено та підписано відповідний Акт приймання-передачі від 25.09.2006 /арк. с. 12/.

25.12.2006, 10.05.2007 та 07.11.2007 сторонами підписано Протоколи узгодження змін до Договору оренди № 269-06 від 25.09.2006 (далі - Протоколи) стосовно розміру та порядку перерахування орендної плати, цільового призначення об'єкта оренди, строку дії Договору тощо /арк. с. 16, 18, 20/.

Сторони домовились, що орендна плата складає 5 379,13 грн за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з 01.01.2007 (пункт 3.2 Договору в редакції Протоколу від 10.05.2007).

Згідно з Рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому (пункт 3.3 Договору в редакції Протоколу від 10.05.2007).

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

У пункті 6.1 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Відповідно до пункту 7.1 (в редакції Протоколу від 07.11.2007) Договір діє з моменту його підписання до 01.09.2012.

Водночас Сторони домовились, що Договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань чи з інших підстав, передбачених законодавством України (пункт 7.3 Договору). Також Сторони дійшли згоди стосовно того, що дія Договору може припинитися, зокрема, за рішенням суду (пункт 7.5 Договору).

Як убачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.08.2012 у справі № 5020-813/2012 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколот" про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та звільнення приміщення, позов задоволено повністю та, поряд з іншим, розірвано Договір оренди нерухомого майна № 269-06 від 25.09.2006; Орендаря зобов'язано звільнити орендоване за вказаним Договором майно та повернути його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом приймання-передачі /арк. с. 31-34/.

Рішення оскаржено не було та набрало законної сили 28.08.2012.

На виконання зазначеного рішення, орендоване майно - розташовані на першому поверсі вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 275,90 м 2 , що прибудовані до житлового п'ятиповерхового будинку, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Шевченка, 7, - було повернуто Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, про що Сторонами складено відповідний Акт приймання-передачі від 25.09.2012 /арк. с. 15/.

Судом установлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконував у повному обсязі, зокрема, передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 25.09.2006, підписаним обома сторонами без зауважень /арк. с. 12/.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого за розрахунками позивача за період з квітня по серпень 2012 року у Орендаря (відповідач) перед Орендодавцем (позивач) утворилась заборгованість в сумі 49 312,71 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об'єктом оренди було комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають загальні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України та норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 25.09.2006 між сторонами укладено Договір № 269-06, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

Так, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Отже, між сторонами виникли орендні правовідносини, врегульовані вказаним Договором, і сторони набули певних прав та взаємних обов'язків за цим Договором.

Частиною третьою статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з частиною п'ятою статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як зазначено вище, рішення господарського суду міста Севастополя від 09.08.2012 у справі № 5020-813/2012 набрало законної сили 28.08.2012. Отже, з 28.08.2012 Договір оренди комунального майна № 269-06 від 25.09.2006 вважається розірваним.

За приписами частини другої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Таким чином, з 28.08.2012 зобов'язання відповідача за Договором оренди комунального майна № 269-06 від 25.09.2006 припинились, тому орендна плата за цим Договором може бути нарахована лише по 27.08.2012 включно, а не до 31.08.2012, як зазначено позивачем у його розрахунку.

Обов'язок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі віднесено статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" до основних обов'язків орендаря. При цьому, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, а розмір цієї плати встановлюється договором найму (ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 762 ЦК України).

В силу частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 3.2) Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Отже, останній платіж за спірний період (01.04.2012 - 27.08.2012) відповідач був зобов'язаний здійснити в строк до 20.08.2012.

При цьому суд звертає увагу на те, що при здійсненні розрахунку основного боргу позивачем не враховано того, що Договір оренди комунального майна № 269-06 від 25.09.2006 припинив свою дію з 28.08.2012. Відтак, розмір орендної плати за серпень 2012 року становить 8 550,44 грн (9 817,17 грн / 31 * 27), а не 9 817,17 грн як заявлено позивачем.

Таким чином, у наданому суду розрахунку позивачем зайве нараховано 1 266,73 грн (9 817,17 - 8 550,44), а тому загальний розмір заборгованості відповідача з орендної плати за період з 01.04.2012 по 27.08.2012 складає 48 045,98 грн (49 312,71 - 1 266,73).

Суд зазначає, що в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення заборгованості з орендної плати в сумі 48 045,98 грн відповідачем не надано.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 49 312,71 грн підлягають задоволенню частково - в сумі 48 045,98 грн. В іншій частині (1 266,73 грн) вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 526,81 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних /арк. с. 9/, суд зазначає, що в цілому він є вірними, але, зважаючи на те, що встановлена судом заборгованість з орендної плати за серпень 2012 року становить 8 550,44 грн (а не 9 817,17 грн як визначено позивачем), - підлягає відповідному коригуванню.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок, за яким 3% річних за неналежне виконання Орендарем грошових зобов'язань за серпень 2012 року за період з 21.08.2012 по 28.10.2012 становить 48,36 грн, а саме:

8 550,44 * 3 / 100 / 366 * 69 = 48,36 грн, де:

8 550,44 грн - визначена судом сума заборгованості за серпень 2012 року;

366 - кількість календарних днів у 2012 році;

69 - кількість днів прострочення у періоді з 21.08.2012 по 28.10.2012.

Таким чином, позивачем при розрахунку 3% річних за серпень 2012 року зайве нараховано 7,16 грн (55,52 - 48,36).

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми (48 045,98 грн) в сумі 526,81 грн підлягають до задоволення в сумі 519,65 грн (526,81 - 7,16). В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсягу, стягується відповідно до законодавства України за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з рахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 2 601,63 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 9/, суд зазначає що в цілому він є вірними, але як і попередні розрахунки має недоліки в частині визначення бази для нарахування - суми орендної плати за серпень 2012 року.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок, за яким пеня за неналежне виконання Орендарем грошових зобов'язань за серпень 2012 року за період з 21.08.2012 по 28.10.2012 складає 241,80 грн, а саме:

8 550,44 * 2 * 7,5 / 100 / 366 * 69 = 241,80 грн, де:

8 550,44 грн - визначена судом сума заборгованості за серпень 2012 року;

366 - кількість календарних днів у 2012 році;

69 - кількість днів прострочення у періоді з 21.08.2012 по 28.10.2012.

Таким чином, позивачем при розрахунку пені за серпень 2012 року зайве нараховано 35,82 грн (277,62 - 241,80).

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені від простроченої суми (48 045,98 грн) в сумі 2 601,63 грн підлягають до задоволення в сумі 2 565,81 грн (2 601,63 - 35,82). В решті позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Щодо стягнення штрафу в сумі 26 895,65 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято місячну орендну плату (5 379,13 грн - пункт 3.2 Договору); загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 26 895,65 грн (5 379,13 * 5).

Водночас, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Із даною нормою узгоджується пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин, так само як і не надають суду право повністю звільнити винну сторону від сплати неустойки.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 26 895,65 грн суд зазначає, що позивач в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду жодних доказів на підтвердження факту спричинення йому збитків в результаті несплати відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.

Натомість, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості та розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, удвічі - до 13 447,83 грн. На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення (заборгованість з 01.04.2012 по 27.08.2012), його повторності (рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.08.2012 у справі № 5020-813/2012 з відповідача за аналогічне правопорушення вже було стягнуто 5 379,13 грн штрафу) та наслідкам (сума основного боргу становить 48 045,98 грн).

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 64 579,27 грн, з яких: 48 045,98 грн - основний борг по орендній платі за період з 01.04.2012 по 27.08.2012, 2 565,81 грн - пеня, 519,65 грн - 3% річних і 13 447,83 грн - штраф. В частині стягнення 1 266,73 грн орендної плати; 35,82 грн пені; 7,16 грн 3% річних та 13 447,82 грн штрафу - в позові слід відмовити.

При цьому судом враховано, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.08.2012 у справі № 5020-813/2012 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість з орендної плати за Договором № 269-06 від 25.09.2006 за період, що передує позовному, а саме: за листопад 2011 року - березень 2012 року; 3% річних та пеню за період з 21.11.2011 по 04.04.2012 /арк. с. 31-34/.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останнього на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, згідно з абзацом четвертим підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 560,54 грн: (48 045,98 + 2 565,81 + 519,65 + 26 895,65) * 2% = 78 027,09 * 2% = 1 560,54 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколот" (ідентифікаційний код 16511719; 99003, м. Севастополь, вул. Руднєва, 1-Г; п/р 260053012507 в АБ „Таврика", МФО 324377) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) 64 579,27 грн (шістдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять грн 27 коп.), з яких: 48 045,98 грн - основний борг по орендній платі за період з 01.04.2012 по 27.08.2012, 2 565,81 грн - пеня, 519,65 грн - 3% річних і 13 447,83 грн - штраф.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколот" (ідентифікаційний код 16511719; 99003, м. Севастополь, вул. Руднєва, 1-Г; п/р 260053012507 в АБ „Таврика", МФО 324377) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) судовий збір у сумі 1 560,54 грн (одна тисяча п'ятсот шістдесят грн 54 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1 266,73 грн; пені в сумі 35,82 грн; 3% річних в сумі 7,16 грн та штрафу в сумі 13 447,82 грн - в позові відмовити.

Повне рішення складено 11.02.2013.

Суддя підпис В.О. Головко