Рішення

від 11.02.2013 по справі 19/100-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2013 р. Справа № 19/100-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ;

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»,

с. Мархалівка Васильківського району Київської області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОСОЮЗ КСМ»,

с. Пишенки Зіньківського району Полтавської області;

про стягнення 4833,32 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Грищенко О.М. (довіреність б/н від 05.07.2012 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Мазур Н.В. (довіреність б/н від 08.01.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (надалі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОСОЮЗ КСМ» (надалі - відповідач 2) про стягнення 4833,32 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 28.05.2012 р. Угоди № 33/05-12 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої позивачу перейшло право вимоги до відповідача 2 щодо сплати заборгованості у сумі 4833,32 грн., яка складається з 1116,00 грн. - штрафу, 2500,21 грн. - пені, 364,91 грн. - 3% річних, 852,20 грн. - інфляційних та виникла в результаті неналежного виконання останнім умов Договору купівлі-продажу № 2 від 01.07.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ-Агро» та ТОВ «УКРАГРОСОЮЗ КСМ». При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою № 33/05-12 від 28.05.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 21-08-2012-10 від 21.08.2012 р., відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 в розмірі 364,91 грн. Отже, позивач просить стягнути з відповідача 2, на підставі ст. 625 ЦК України, 852,20 грн. - інфляційних втрат та стягнути з відповідачів 1, 2 солідарно 364,91 грн. - 3% річних, а також стягнути з відповідача 2 на підставі п. 8.3. договору 1116,00 грн. - штрафу, 2500,21 грн. - пені. Також, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів адвокатські витрати у сумі 1000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Ухвалою від 21.12.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/100-12 та призначив її розгляд на 14.01.2012 р.

Ухвалою від 04.01.2013 р. розгляд справи був призначений на 28.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

Крім того, 11.01.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли витребувані судом докази.

14.01.2013 р. від відповідача 2 через загальний відділ господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов не визнає у повному обсязі.

Також, через загальний відділ господарського суду 17.01.2013 р. надійшов відзив на позов від відповідача 1, в якому останній позов визнав та просить розглянути справу без участі його представника.

Присутній у судовому засіданні 28.01.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 2 у судове засідання 28.01.2013 р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 21.12.012 р. у повному обсязі не виконав.

Ухвалою від 28.01.2013 р. суд відклав розгляд справи на 11.02.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідачів.

Присутній у судовому засіданні 11.02.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, присутній у судовому засіданні представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечував.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача 1, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

У судовому засіданні, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, були оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2009 року між ТОВ «ТАТ - АГРО» (за договором - продавець) та ТОВ «Украгросоюз КСМ» (за договором - покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 2, предметом якого є товар, який належить на продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно п. 2.1. договору купівлі-продажу, асортимент товару, його кількість, термін поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, товар може передаватися покупцю партіями. Партія товару відвантажується лише після отримання часткової передоплати згідно п. 5.3. договору.

Пунктами 5.1.,5.2. договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до п. 5.3. договору, оплата товару проводиться наступним чином: передоплата 30% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем до 15 серпня 2009 року; 70% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 31 грудня 2009 року.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору, сторони підписали Додаток № 1 до Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року, в якому визначили асортимент товару та його вартість.

Згідно з видатковою накладною № РН-00336 від 15 липня 2009 р. ТОВ «ТАТ - АГРО» передало ТОВ «Украгросоюз КСМ» товар загальною вартістю 372000,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем 2 також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) серії ЯПТ № 439030 від 15.07.2009 р.

Крім того, відповідач 2 у своєму відзиві факт отримання товару за вказаною видатковою накладною не оспорює.

При цьому, як зазначають позивач та відповідач 2, останній повністю розрахувався за отриманий товар 25.11.2009 р., тобто у межах строку, передбаченого договору (п. 5.3.).

Також, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТ - АГРО» відступило новому кредиторові (Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз КСМ» зобов'язання щодо сплати розміру пені, штрафу, інфляційних витрат та 3 % річних набутих первісним кредитором на підставі Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно цього договору, що підтверджується п. 1.1. Угоди № 33/05-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 28.05.2011 р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ - АГРО» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор, позивач у справі).

За змістом цієї угоди, первісний кредитор відступив, згідно Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року, новому кредитору право вимагати грошову суму у розмірі 4833,32 грн., з яких: 1116,00 грн. - штрафу, 2500,21 грн. - пені, 364,91 грн. - 3% річних, 852,20 грн. - інфляційних (п. 2.3. угоди).

Відповідно до п. 6.1. угоди, вона набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цією угодою.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом перевірено та встановлено, що, відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передав новому кредиторові документи які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення, та, згідно ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови укладеної сторонами угоди та враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за Угодою № 33/05-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 28.05.2011 р., відбулася заміна нового кредитора, у розумінні пункту1 частини першої стаття 512 Цивільного кодексу України, з дотриманням порядку такої заміни, що, відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, свідчить про перехід прав до нового кредитора у зобов'язані, позивача у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою № 33/05-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 28 травня 2012 року, 21 серпня 2012 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель) було укладено Договір поруки № 21-08-2012-11, за умовами якого поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоюз КСМ» (код ЄДРПОУ 31921729) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченою ст. 2 основного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють Угоду № 33/05-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 28 травня 2012 року, укладену згідно договору купівлі-продажу № 2 від 2 липня 2009 року.

У розділах 3 та 4 договору поруки, поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, яка обмежується частковою сплатою розміру 3% річних у сумі 364,91 грн.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача 1 із вимогою за вих. № 17-10/09 від 17 вересня 2012 року, котра була одержана останнім 21 вересня 2012 року, в якій просив виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки № 21-08-2012-11 від 21.08.2012 р.

У відповідь на вказану вимогу, відповідач 1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки н має можливості, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ані відповідач 2 у повному обсязі, ані відповідач 1 в сумі 364,91 грн., не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою № 33/05-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 28 травня 2012 року, укладену згідно Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

При цьому, позивач посилається на те, що відповідачем 2, в порушення умов п. 5.3. Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року, несвоєчасно було перераховано передоплату за товар у сумі 111600,00 грн., що становить 30% від вартості товару і що свідчить про неналежне виконання ТОВ «Украгросоюз КСМ» своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року. Дана обставина підтверджується банківськими виписками за період з 28.08.2009 р. по 25.11.2009 р., копії яких додані до матеріалів справи.

Таким чином, як зазначає позивач, за порушення відповідачем 2 зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року щодо несвоєчасного перерахування передплати за товар у строк до 15 серпня 2009 року, останній зобов'язаний сплатити, на підставі ст. 625 ЦК України, 852,20 грн. - інфляційних втрат та 364,91 грн. - 3% річних, а також, на підставі п. 8.3. договору, сплатити 1116,00 грн. - штрафу та 2500,21 грн. - пені, які нараховані на суму попередньої оплати за товар у розмірі 116000,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При дослідженні доказів, судом встановлено, що на день розгляду справи ТОВ «ТАТ - АГРО» повністю виконало свої зобов'язання, згідно з умовами Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року, щодо передачі товару відповідачу 2, а останній повністю розрахувався за придбаний товар.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виходячи з вимог ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, а також враховуючи умови п. 11.1. договору купівлі-продажу, Договір купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року та зобов'язання сторін, що виникли за ним, є припиненими з 26 листопада 2009 року.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що під час виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу мале місце порушення його умов, зокрема, в частині перерахування передплати за товару у строк до 15 серпня 2009 року, з огляду на наступне.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено в п. 2.1. договору купівлі-продажу, термін поставки та місце передачі товару, визначаються в додатках до договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Проте, з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року вбачається, що продавець і покупець визначили в ньому лише асортимент товару та його вартість, тобто строк поставки товару сторонами договору узгоджений не був.

При цьому, умовами п. 3.1. договору купівлі-продажу передбачено, партія товару відвантажується лише після отримання часткової передоплати.

Однак, надані суду докази свідчать, що ТОВ «ТАТ - АГРО» здійснило передачу товару відповідачу 2 без отримання суми попередньої оплати, чим фактично змінила умови договору в частині оплати переданого товару в односторонньому порядку. Таким чином, оскільки товар був поставлений покупцем (15.07.2009 р.) раніше, встановленого договором строку отримання попередньої оплати (15.08.2009 р.), тому зобов'язання по сплаті попередньої оплати припинилося неможливістю його виконання.

Отже, строк повної оплати товару, згідно п. 5.3. Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року, наступав 31 грудня 2009 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Втім, ТОВ «Украгросоюз КСМ» виконало в повному обсязі свої грошові зобов'язання по оплаті товару 25 листопада 2009 року, що зазначається самим позивачем у позовній заяві, тобто у відповідності з умовами договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахування встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що зібраними по справі доказами не підтверджується факт порушення відповідачем 2 умов Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року та як наслідок є безпідставним застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Водночас, обов'язковим при звернені до суду з певною матеріально-правовою вимогою є доведення, зокрема, позивачем, під час розгляду справи фактів порушення, невизнання, оспорювання своїх прав та законних інтересів, на захист яких заявлено позов. Фат доведення має відбуватися в порядку, передбаченому розділом 5 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відзначає про те, що позивач не зміг довести наявність порушеного чи оспорюваного його права (законного інтересу) на час звернення до суду, з огляду на те, що до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем 2 зобов'язання щодо сплати пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором, на підстав Договору купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року, згідно Угоди про зміну кредитора у зобов'язання № 33/05-12, лише 28.05.2012 р., тобто після того як зобов'язання за основним договором (Договором купівлі-продажу № 2 від 01 липня 2009 року) припинилися, у зв'язку з виконанням, тому господарський суд вважає, що у позивача відсутні законні підстави для стягнення з відповідач 2 заявлених до стягнення коштів.

Щодо визнання позовних вимог відповідача 1. слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на час підписання договору поруки № 21-08-2012-11 від 21.08.2012 р. зобов'язання боржника вже припинило свою дію, а відтак укладання договору поруки суперечить закону.

Згідно з частиною п'ятої статті 78 ГПК України, господарський суд приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте, суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявою відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.201 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, суд відмовляє позивачу у стягненні заявлених сум до відповідача 1.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 11.02.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін