Постанова

від 07.02.2013 по справі а8/337-07/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.02.13 № А8/337-07/26

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Прогрес", м. Ірпінь про стягнення 5108,00грн. за участю представників:

позивача:Яковчук Я.М. (дов. № 01-01/30 від 14.01.2013 року); відповідачів:Майко М.В. (дов. № б/н від 06.02.2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Прогрес" (далі - відповідач) про стягнення 5108,00 грн.

Провадження у справі відкрито відповідно до ухвали від 13.08.2007 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За наслідками розгляду справи суд виніс постанову від 16.10.2007 року, якою постановив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Прогрес" на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 4948,82 грн. адміністративно-господарських санкцій та 159,00 грн. пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Прогрес" 22.11.2007 року подало апеляційну скаргу на постанову від 16.10.2007 року.

За результатами апеляційного оскарження ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Прогрес" залишено без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 16.10.2007 року, - без змін.

07.02.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Прогрес" до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу на постанову господарського суду Київської області та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 року у справі № А8/337-07.

06.12.2012 року Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу про часткове задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Прогрес", скасування постанови господарського суду Київської області та ухвали Київського апеляційного господарського суду та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі суду касаційної інстанції від 06.12.2012 року вказано, що судами попередніх інстанцій в обґрунтування висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів не встановлено чи повідомляв відповідач щомісячно центр зайнятості про кількість вакантних місць, у тому числі, для працевлаштування інвалідів; чи направлялися центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача; чи зафіксовано факти відмови у працевлаштуванні інвалідів тощо.

В судовому засіданні 07.02.2013 року представник позивача підтримав позов, представник відповідача проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006р. Державної статистичної звітності (Форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2006 рік у товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Прогрес" (відповідач) складає 15 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 1 чоловік, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 6 чоловік.

Представником позивача надано для доручення до матеріалів справи щомісячні звіти про наявність вакансій форми затвердженої наказом Міністерства праці та Соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року, проте доказів подачі вказаних звітів до Ірпінського міського центру зайнятості Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Прогрес" суду не надано.

Таким чином представником відповідача не спростовано належними і допустимими доказами доводів позивача у справі, доказів сплати заборгованості не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", якою затверджене Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення № 314), підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, щорічно подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів, створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Згідно з п. 3 Положення № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Пунктом 2 Положення № 314 передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування. Зі змісту даної норми випливає, що на звичайному робочому місці може працювати інвалід, однак таке місце має бути атестоване на відповідність вимогам щодо робочого місця інваліда.

Виконанням нормативу робочих місць у визначеній законом кількості, за Законом, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним. До виконання також може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів шляхом створення господарських об'єднань з громадськими організаціями чи підприємствами інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 зазначеного Закону, відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене відповідачем не працевлаштовано 1 інвалід за 2006р., чим порушено вимоги ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Оскільки середньорічна заробітна плата на підприємстві складає 4948 грн. 82коп., відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 4948грн. 82коп. до 15.04.2007р.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином за 115 днів відповідачу нараховано пеню у розмірі 159грн. 00коп.

Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 року "Про затвердження Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" (далі -Порядок № 1767) передбачено, що контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Доказів оплати відповідачем до суду не подано.

За таких обставин представником відповідача не спростовано належними і допустимими доказами доводів позивача у справі, доказів сплати заборгованості не надано, отже позовні вимоги є обґрунтовані, матеріалами справи доведені, підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. 158, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Прогрес" (р/р 26001301232856 в Ірпінському безбал. Відділенні філії Жовтневе відділення ПіБ в м. Київ, МФО 322067, код ЄДРПОУ 30942402, 08200, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, Київська область) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31212230700007, в ГУДК по Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 50070000 (платежі до Фонду соціального захисту інвалідів), символ звітності 230, 04050, вул. Глибочицька, 72, м. Київ) 4948 (чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 82 коп. адміністративно-господарські санкції та 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. пені.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя Лилак Т.Д.