Рішення

від 07.02.2013 по справі 5019/2017/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа № 5019/2017/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" (далі - ТОВ "Урожайна країна") до товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-А" (далі - ТОВ "СОЮЗ-А") про стягнення заборгованості в сумі 105 589 грн. 86 коп.,

за участю представників:

позивача: Карпенко Т.В. за дов. від 17 грудня 2012 року,

відповідача: Лук'янчука С.М. за дов. від 2 січня 2013 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2012 року ТОВ "Урожайна країна" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № ПР-06/08/2012 зр, укладеного 6 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем, останньому у власність було передано побічний продукт кукурудзи (зерно 70%-80%) в кількості 460 тон загальною вартістю 400 000 грн. 78 коп., що підтверджується трьохсторонніми актами на передачу зазначеного товару, підписаними уповноваженими представниками сторін та зернового складу, а також скріпленими печатками цих суб'єктів господарювання. Оскільки ТОВ "СОЮЗ-А" взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконало лише частково, заборгувавши позивачу 100 000 грн. 78 коп., останній, посилаючись на статті 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 5 589 грн. 08 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 25 грудня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/2017/12, розгляд якої було призначено на 9 січня 2013 року.

2 січня 2013 року через канцелярію суду надійшов відзив ТОВ "СОЮЗ-А" на позовну заяву, в якому останнє просило суд відмовити ТОВ "Урожайна країна" у задоволенні його позовних вимог, оскільки пунктом 2.1 спірного договору передбачено, що поставка товару здійснюється однією партією шляхом переоформлення з облікової картки постачальника на ім'я покупця з видачею відповідного складського документа. Крім того, відповідно до пункту 2.4 даної угоди право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент отримання складських документів на товар покупцем. Оскільки позивач не надав відповідачу належним чином оформлених складських документів, поставка спірного товару, на думку ТОВ "СОЮЗ-А", здійснена не була, право власності на нього у відповідача не виникло, а відтак у останнього не виник обов'язок по його оплаті.

У судовому засіданні 9 січня 2013 року оголошувалася перерва до 23 січня 2013 року.

Ухвалою суду від 23 січня 2013 року розгляд справи відкладено на 6 лютого 2013 року. Цією ж ухвалою у товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро" (далі - Зерносклад), яке було зберігачем спірного товару, були витребувані письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства щодо здійснення процедури переоформлення права власності на побічний продукт кукурудзи з ТОВ "Урожайна країна" на ТОВ "СОЮЗ-А" згідно укладеного між вказаними сторонами договору поставки від 6 серпня 2012 року № ПР-06/08/2012 зр та трьохсторонніх актів на передачу від 9 серпня 2012 року № 000000000087 та від 13 серпня 2012 року № 000000000088, а також письмові пояснення щодо правової природи переданого товару та порядку його переоформлення.

На виконання вищезазначеної ухвали 1 січня 2013 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення Зерноскладу від 29 січня 2013 року № 31, в яких останній зазначив, що спірний товар у відповідності до приписів чинного законодавства є побічним продуктом кукурудзи, а не зерном. Крім того, у вказаних поясненнях було зазначено, що право власності на спірну продукцію в кількості 459 770 кг згідно актів на передачу від 9 серпня 2012 року № 000000000087 та від 13 серпня 2012 року № 000000000088 перейшло до відповідача, після чого спірна продукція була відвантажена ТОВ "СОЮЗ-А".

До початку судового засідання 6 лютого 2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача від 6 лютого 2013 року про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача лише 100 000 грн. 77 коп. основного боргу. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 6 лютого 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 6 лютого 2013 року) та наполягав на їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2011 року між Зерноскладом та позивачем був укладений договір складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна № 1510, за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 та додаткових угод до цього договору від 1 листопада 2011 року № 1 та від 31 травня 2011 року № 2, останній взяв на себе обов'язок передати зернові, зернобобові та олійні культури урожаю 2011 року в кількості та якості згідно до додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, та відповідних складських документів, а зерновий склад, у свою чергу, - прийняти вказаний товар на зберігання, забезпечуючи знеособлене зберігання зерна за культурами та класами, та в установлений строк повернути його поклажедавцю або зазначеній ним третій особі у стані, передбаченому цим договором та законодавством (т. 2, а.с. 3-15).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками ТОВ "Урожайна країна" та Зерноскладу, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Додатком до зазначеного договору (з урахуванням додаткової угоди від 1 листопада 2011 року № 1) передбачено, що сторони узгодили обсяги зерна, що планується до передачі на зберігання, в розмірі 25 000 тон.

Пунктом 2.5 даної угоди встановлено, що у разі невідповідності якісних показників зерна нормам державних стандартів зерновий склад здійснює за згодою поклажодавця та за його рахунок доробку зерна (включаючи, але не обмежуючись послугами з сушки та/або очистки зерна) до середньоскладських показників якості.

У пункті 4.1.3 договору сторони погодили, що при доробці чи переміщенні його механізмами у ході зберігання проводиться списання втрат у розмірі до 0,2% від загальної кількості зерна, що має відображатися в акті-розрахунку з поклажедавцем.

Судом встановлено, що 7 серпня 2012 року комісія у складі представників зернового складу та позивача склала відповідний акт-розрахунок № 83, копія якого наявна у матеріалах справи (т. 1, а.с. 97). З вказаного документа вбачається, що поверненню ТОВ "Урожайна країна" після проведення сушіння та очищення вищезазначеного товару підлягає культура кукурудзи 3 класу (кормові потреби) у кількості 18 956 000 кг; побічний продукт у кількості 1 248 900 кг (смітна домішка - 23,62%); відходи 1 і 2 категорії в кількості 63 470 кг.

Також судом встановлено, що 6 серпня 2012 року між ТОВ "СОЮЗ-А" та позивачем був укладений договір поставки № ПР-06/08/2012 зр, за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 до цієї угоди, останній взяв на себе обов'язок поставити відповідачу побічний продукт кукурудзи (зерно 70%-80%), а останній, у свою чергу, - прийняти та оплатити вказаний товар (т. 1, а.с. 11-14).

Згідно з пунктом 1.3 даного договору загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору, і становить його невід'ємну частину.

Вказаним додатком визначено, що поставці підлягає побічний продукт кукурудзи (зерно 70%-80%) у кількості 460 тон (+/- 10%) загальною вартістю 400 200 грн. 00 коп. Ціна за одиницю товару встановлюється на рівні 870 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 14).

Пунктом 2.1 зазначеної угоди передбачено, що поставка товару здійснюється однією партією шляхом переоформлення з облікової картки постачальника на ім'я покупця з видачею відповідного складського документа. Товар вважається поставленим відповідно до умов договору в момент отримання покупцем належним чином оформленого постачальником на ім'я покупця складського документа на товар. Кількість та строк поставки погоджується сторонами у специфікації (додаток № 1) до договору.

За пунктом 2.2 договору поставка здійснюється на умовах EXW склад ТОВ "Елеватор Агро" (Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Івківці, вул. Прилуцька, 19).

Пунктом 2.4 спірної угоди визначено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент отримання складських документів на товар покупцем.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна за одиницю товару складає 870 грн. 00 коп. за одну тону товару (з ПДВ), а загальна вартість товару визначається сторонами у специфікації до цього договору згідно заявок покупця.

Водночас у пункті 3.2 вказаної угоди сторони погодили, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем шляхом 100% передоплати на поточний рахунок продавця згідно виставлених рахунків не пізніше ніж за 5 днів до відвантаження товару.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.4 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на оплату спірного товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок від 6 серпня 2012 року № 48 на загальну суму 400 000 грн. 78 коп. (т. 1, а.с. 126).

Також на виконання умов вищезазначеного договору позивачем на адресу Зерноскладу були направлені листи на переоформлення спірного товару на ТОВ "СОЮЗ-А" від 9 серпня 2012 року № 887 у кількості 114,943 тон та від 13 серпня 2012 року № 897 у кількості 344,828 тон (т. 1, а.с. 123-124).

У матеріалах справи наявні трьохсторонні акти на передачу побічного продукту кукурудзи від 9 серпня 2012 року № 000000000087 на 114,943 тон та від 13 серпня 2012 року № 000000000088 на 344,828 тони. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та Зерноскладу, а також скріплені печатками цих суб'єктів господарювання (т. 2, а.с. 25, 33). В актах сторони погодили, що право власності на даний товар передається від продавця до покупця одночасно з підписанням цих актів.

Крім того, факт передачі спірного товару на суму 300 000 грн. 36 коп. підтверджується видатковою накладною від 31 серпня 2012 року № УЖ100000988, підписаною представниками сторін та скріпленою печатками даних юридичних осіб (т. 1, а.с. 15). Водночас видаткова накладна від 9 серпня 2012 року № УЖ100000932 на суму 100 000 грн. 42 коп. відповідачем підписана не була (т. 1, а.с. 16).

Судом також встановлено, що 7 серпня 2012 року між Зерноскладом та ТОВ "СОЮЗ-А" був укладений договір складського зберігання зерна № 0708/1, за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 до цієї угоди, останній взяв на себе обов'язок передати зернові, зернобобові та олійні культури урожаю 2011 року в кількості та якості згідно до додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, та відповідних складських документів, а зерновий склад, у свою чергу, - прийняти вказаний товар на зберігання, забезпечуючи знеособлене зберігання зерна за культурами та класами, та в установлений строк повернути його поклажедавцю або зазначеній ним третій особі у стані, передбаченому цим договором та законодавством (т. 2, а.с. 16-21).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками відповідача та Зерноскладу, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання. Факт укладення вказаної угоди учасниками процесу у судових засіданнях не заперечувався.

Листами від 9 серпня 2012 року № 54 та від 13 серпня 2012 року № 58 відповідач звернувся до Зерноскладу з проханням відвантажити побічний продукт кукурудзи в кількості відповідно 114,943 тон та 344,828 тон на автомобільний транспорт (т. 2, а.с. 26, 34), яке останнім було задоволено.

У матеріалах справи містяться копії довіреностей від 9 серпня 2012 року та від 13 серпня 2012 року, виписаних ТОВ "СОЮЗ-А" представнику даного підприємства на отримання спірного продукту кукурудзи від Зерноскладу (т. 2 а.с. 23-24, 31-32).

Також у матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних, згідно яких спірна продукція була відвантажена Зерноскладом відповідачу (т. 1, а.с. 133-142, т. 2, а.с. 27-29, а.с. 35-44).

Проте суд критично оцінює твердження відповідача про те, що право власності на спірний товар не перейшло до ТОВ "СОЮЗ-А" у зв'язку з тим, що позивач не надав йому належним чином оформлених складських документів.

Судом встановлено, що предметом поставки за договором від 6 серпня 2012 року № ПР-06/08/2012 зр був побічний продукт кукурудзи (зерно 70%-80%).

Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі вищезазначеної угоди, регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (далі - Закон).

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 цього Закону зерно - це плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Складськими документами на зерно є товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа (пункт 24 частини 1 статті 1 Закону).

Пунктом 1.1 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року N 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" передбачено, що складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Аналогічні положення закріплені і в Наказі Міністерства аграрної політики України від 15 червня 2012 року № 228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу" (далі - Наказ).

Водночас пунктом 20 частини 1 статті 1 Закону (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що продуктами переробки зерна є борошно, крупа, хлібобулочні і макаронні вироби, комбікорм, побічні продукти переробки зерна (поняття "зерно" та "продукти переробки зерна" - далі слід розуміти як "зерно та продукти його переробки").

Вказаним Наказом також закріплено, що продуктами переробки зерна є борошно, крупа, комбікорм, побічні продукти переробки зерна.

З аналізу вищенаведених нормативних приписів вбачається, що законодавець чітко розрізняє поняття "зерно" та "продукти переробки зерна", порядок проведення операцій з якими регламентується різними нормами.

Так, відповідно до пункту 2.7 розділу 5 Наказу Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661 "Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах" підставами для видачі чи переоформлення продуктів переробки зерна є акт-розрахунок виходу продукції при переробці зерна (форма N 117, N 121) та товарно-транспортні накладні.

Отже, з вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що переоформлення продуктів переробки зерна не потребує видачі покупцю складських документів, видача яких необхідна при переоформленні зерна.

Крім того, видача складських квитанцій, відповідно до норм законодавства, потребує обов'язкового зазначення в них класу, до якого відноситься зерно. Проте побічний продукт його переробки неможливо віднести до певного класу.

У той же час в матеріалах даної справи відсутні докази того, що до моменту порушення провадження у вказаній справі відповідач звертався за отриманням складських документів на спірну продукцію, видача яких на думку останнього є обов'язковою.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені твердження ТОВ "СОЮЗ-А" є безпідставними та необґрунтованими.

Водночас факт отримання відповідачем товару за спірним договором поставки підтверджується адресованими Зерноскладу листами позивача на переоформлення даної продукції, трьохсторонніми актами на передачу вказаного продукту, підписаною між сторонами видатковою накладною № УЖ100000988 від 31 серпня 2012 року, укладеним між відповідачем та Зерноскладом договором складського зберігання від 7 серпня 2012 року № 0708/1, листами відповідача, адресованими Зерноскладу, на відвантаження спірного товару для вивезення автомобільним транспортом, довіреностями, виданими ТОВ "СОЮЗ-А" своєму представнику на отримання даної продукції від Зерноскладу, а також товарно-транспортними накладними на відвантаження Зерноскладом вказаного побічного продукту кукурудзи відповідачу.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ "СОЮЗ-А" від 10 грудня 2012 року № 65, в якому директор даного підприємства визнав факт отримання відповідачем частини товару в кількості 344,828 тон, поставленого згідно умов договору поставки від 6 серпня 2012 року № ПР-06/08/2012 зр (т. 1, а.с. 122).

Також у матеріалах справи наявні копії податкових накладних, надані позивачем, до яких останнім було включено податкове зобов'язання щодо постачання спірного товару на загальну суму 400 000 грн. 78 коп. (т. 1, а.с. 93-94).

З огляду на наведене суд встановив, що на виконання умов договору поставки від 6 серпня 2012 року № ПР-06/08/2012 зр ТОВ "Урожайна країна" поставило ТОВ "СОЮЗ-А" побічний продукт кукурудзи у кількості 459,771 тон загальною вартістю 400 000 грн. 77 коп. (459,771 тон * 870 грн. 00 коп.). Водночас всупереч умовам даного договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості спірного товару у встановлений строк виконав лише частково, сплативши позивачу 300 000 грн. 00 коп. (що підтверджується платіжними дорученнями від 9 серпня 2012 року № 626 на суму 100 000 грн. 00 коп., від 10 серпня 2012 року № 106 на суму 100 000 грн. 00 коп. та від 10 серпня 2012 року № 647 на суму 100 000 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 90-92), та заборгувавши таким чином останньому 100 000 грн. 77 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Водночас статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Водночас частиною 4 статті 538 ЦК України передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 6 серпня 2012 року № ПР-06/08/2012 зр, яка складає 100 000 грн. 77 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Урожайна країна" до ТОВ "СОЮЗ-А" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону).

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

З наявних у матеріалах справи платіжного доручення від 12 грудня 2012 року № 1159816 на суму 2 004 грн. 45 коп. та квитанції від 18 грудня 2012 року № 2770.317.3 на суму 107 грн. 34 коп. вбачається, що за подачу даної позовної заяви позивач перерахував до Державного бюджету України 2 111 грн. 79 коп. судового збору.

Водночас сума даного позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 6 лютого 2013 року) складає 100 000 грн. 77 коп.

Відтак, відповідно до вищенаведених приписів чинного законодавства за пред'явлення вимоги про стягнення вказаної суми позивач повинен був сплатити до Державного бюджету України 2 000 грн. 02 коп. судового збору.

Оскільки дана позовна вимога підлягає задоволенню у повному обсязі, вказана сума підлягає стягненню з ТОВ "СОЮЗ-А".

У той же час переплачена сума судового збору в розмірі 111 грн. 77 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-А" (33028, місто Рівне, вулиця Кавказька, будинок 2, ідентифікаційний код: 37382330) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" (42020, Сумська область, Роменський район, село Пустовійтівка, 4-й ПРОВУЛОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ, будинок 4, ідентифікаційний код: 37078234) 100 000 (сто тисяч) грн. 77 коп. основного боргу, а також 2 000 (дві тисячі) грн. 02 коп. судового збору.

Ухвалою суду повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" (42020, Сумська область, Роменський район, село Пустовійтівка, 4-й ПРОВУЛОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ, будинок 4, ідентифікаційний код: 37078234) з Державного бюджету України 111 (сто одинадцять) грн. 77 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 лютого 2013 року

Суддя Є.В. Павленко