Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-1870/7352/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/7352/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1870/7352/12

за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі по тексту - позивач, ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 17 липня 2012 року №0000551512 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 29058 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 3801 грн., податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 25 квітня 2012 року №0000401512 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 45675грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 11418,75 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1870/7352/12 адміністративний позов Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області від 17.07.2012 р. №0000551512.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області від 25.04.2012 р. №0000401512.

Стягнуто з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (пр. Миру, 2, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 21102986) на користь Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 12602750) судовий збір у розмірі 899 грн. 53 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права (пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" за період до 31.12.2010 року, пункту 185.1 ст.185, пункту 198.6 ст.198, пунктів 200.1 та 200.4 ст.204, пунктів 201.1 та 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, ст.159 КАС України), просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1870/7352/12 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" в задоволенні позову з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач в надісланих до суду апеляційної інстанції письмових запереченнях проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував, просив колегію суддів їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 04 квітня 2012 року (один день) була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, березень, серпень та вересень 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт від 04.04.2012р. №28/15-5/12602750 "Про результати позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" /код -12602750/ з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р., березень 2011 р., серпень 2011 р., вересень 2011 р." (а.с.15-41).

На підставі вказаного акту, відповідачем було прийнято два податкові повідомлення-рішення від 25.04.2011 року, а саме:

- №0000391512 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 29058 грн., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 21458 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 7264,50 грн.;

- №0000401512 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 45675 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 11418.75 грн.

Вказані рішення були оскарженні позивачем в адміністративному порядку.

Під час оскарження в адміністративному порядку було скасоване податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2012 року №0000391512 в частині застосування штрафу в розмірі 3463,50 грн. (а.с.42-45).

Відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2012 року №0000551512, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 29058 грн., в тому числі: 21458.00 грн. по декларації за січень 2011р., 7600 грн. - за вересень 2011р., визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 21458 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3801 грн.

Крім того, було залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 25 квітня 2012 року №0000401512 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 45675,00 грн., в тому числі: 38835,00 грн. по декларації за березень 2011 року та 6840,00 грн. - за вересень 2011р., і застосування штрафних санкцій у розмірі 11418,75 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 17 липня 2012 року №0000551512 та від 25 квітня 2012 року №0000401512, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, якими порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки, за якими відповідачем встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного по 31 грудня 2010 року (далі у тексті Закон №168/97-ВР), статей 185, 198, 200 та 201 Податкового кодексу України по ланцюгу постачання товарів від ТОВ "Науково-технічний центр "Сінергія", ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Декос Альянс" та недотримання вимог частин 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 215458,00 грн., за березень 2011 року на суму 38834,62 грн., за серпень 2011 року на суму 7600,00 грн., за вересень 2011 року на суму 6840,00 грн. Внаслідок даних порушень підприємством завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 21458 грн. за вересень 2011 року на суму 7600.00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на 38834.62 грн. та по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 6840,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на загальну суму 45675.00 грн.

У свою чергу, підставами для визнання вищевказаних угод безтоварними стали матеріали перевірок контрагентів позивача, які отримав відповідач від інших структурних підрозділів ДПС України.

Так, відповідно до змісту актів перевірок контрагентів, висновки останніх про нікчемність угод базуються на безтоварності угод по ланцюгу постачання контрагентів-постачальників у зв'язку з чим, відповідачем був зроблений висновок, що взагалі був відсутній предмет (товар) оподаткування.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані висновки Конотопської ОДПІ помилковими, безпідставними та такими, що не може бути покладені в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року виникли до 01.01.2011 року, застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, колегія суддів відмічає, що при наданні оцінки правомірності формування податкового кредиту за березень, серпень та вересень 2011 року підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України, яким (з урахуванням періоду проведення перевірки - 04.04.2012 року) регламентовано також порядок та підстави проведення спірної перевірки.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Крім того, в пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як встановлено підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), як і за приписами ПК України, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично сплачений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (замовник) та ТОВ "Укртехснаб" (постачальник) було укладено договір поставки №568-09 від 02.11.2009 року, згідно якого ТОВ "Укртехснаб" зобов'язувалось поставити позивачу продукцію (авіакоплектуючі та авіазапчастини до вертолітної техніки) в кількості, в номенклатурі і за цінами, зазначеними у специфікаціях до договору, а позивач зобов'язувався прийняти продукцію та оплатити її (т.1 а.с.98-100).

В межах виконання умов вищенаведеного договору ТОВ "Укртехснаб" згідно специфікацій №24, №25, №26 в березні 2011 року поставило позивачу наступну продукцію.

Так, за видатковими накладними від 04.03.2011р. №73 на суму 2158,87 грн., від 04.03.2011р. №77 на суму 35038,80 грн., від 10.03.11р. №78 на суму 70920,00 грн., від 24.03.11р. №103 на суму 126815,47 грн. позивачем від ТОВ "Укртехснаб" були отримані відповідно підшипники 180309 (4 шт.), 180609 (5 шт.), 2308 (1 шт.), кнопки KP(31 шт.), блок Б4-ЯР1 (1 шт.), підшипники 3286848 ДЕТУ 100/1 (3 шт.), підшипники 35-126206 Б2Т2 ЕТУ 100/1 (10 шт.), підшипники 3286848 Д ЕТУ 100/1 (2 шт.), підшипники 4074106 У1 ЕТУ 100/3 (19 шт.), підшипники ШМ 8 ЮТ ЕТУ 100/5 (10 шт.), підшипники 7205 А ЕТУ 100/4 (6 шт.), підшипники 35-206 Б1 ЕТУ 100/3 (20 шт.), підшипники 75-180502 ЕЗС1 ЕТУ 100/3 (10 шт.), підшипники 5-202 ЕТУ 100/3 (10 шт.), підшипники ШМ 20 ЮТ ЕТУ 100/5 (20 шт.).

Оплата продукції згідно платіжних доручень від 12.04.2011р. №1412, від 21.03.2011р. №1044, від 14.04.2011р. №1482, від 14.04.2011р. №1478 проведена позивачем в повному обсязі.

На суму оплаченого товару, ТОВ "Укртехснаб" видало ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" належно оформлені податкові накладні, а саме: від 04.03.11р. №6 на суму ПДВ -359,81 грн.; від 04.03.11р. №7 на суму ПДВ - 5839,80 грн.; від 10.03.11р. №12 на суму ПДВ -11820,00 грн.; від 24.03.11р. №35 на суму ПДВ - 21135,91 грн.

Зазначені у податкових накладних суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011 року.

Доставка продукції здійснена автотранспортом постачальника, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних від 04.03.2011р. №04/03, № 04/03/1, від 10.03.2011р. №10/03, від 24.03.2011р. №24/03 (т.1 а.с.102-113, 117).

Доставлену продукцію було отримано співробітниками служби постачання позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі довіреностей відповідно від 02.03.2011р. №265, від 03.03.2011р. № 271, від 14.03.2011р. № 296, від 24.03.2011р. № 362.

Придбані підшипники, кнопки та блок були оприбутковані на складі позивача, що підтверджено карткою обліку матеріальних засобів №3939 (5 шт. підшипників №180609), карткою №10357 складського обліку матеріалів (4 шт. підшипників №180309), карткою №5722 складського обліку матеріалів (1 шт. підшипник №2308), карткою обліку матеріальних засобів №2911 (31 шт. кнопки KP), карткою обліку матеріальних засобів №4483 (1 шт. блок Б4-ЯР1), карткою обліку матеріальних засобів №3787 (3 шт. підшипників 3286848), карткою №8249 складського обліку матеріалів (підшипники 35- 126206 Б2Т2 ЕТУ 100/1 10 шт.), карткою обліку матеріальних засобів №3787 (2 шт. підшипників 3286848), карткою №3915 складського обліку матеріалів (підшипники 4074106 У1ЕТУ 100/3 19 шт.), карткою №9172 складського обліку матеріалів (підшипники ШМ 8 ЮТ ЕТУ 100/5 10 шт.), карткою №3348 складського обліку матеріалів (підшипники 7205 А ЕТУ 100/4 6 шт.), карткою №9174 складського обліку матеріалів (підшипники 35-206 Б1 ЕТУ 100/3 20 шт.), карткою №160 складського обліку матеріалів (підшипники 75-180502 ЕЗС1 ЕТУ 100/3 10 шт.), карткою №6060 складського обліку матеріалів (підшипники 5-202 ЕТУ 100/3 10 шт.), карткою обліку матеріальних засобів №5493 (підшипники ШМ 20 ЮТ ЕТУ 100/5 (20 шт.).

Підшипники, кнопки та блок використано позивачем для ремонту вертольотів та агрегатів.

Також, матеріалами справи підтверджено, що між ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (Покупець) та ТОВ "Декос Альянс" (Постачальник) було укладено договір поставки від 22.07.2011р. №0722-11/257-11, за яким ТОВ «Декос Альянс» зобов'язувалося передати позивачу товар, а ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" - прийняти його та оплатити.

На виконання умов зазначеного договору згідно Специфікацій №1, №2 та видаткових накладних від 17.08.11р. №РН-0000913 на суму 45600 грн., від 20.09.11р. №РН- 0001818 на суму 41040,00 грн. TOB «Декос Альянс» поставило позивачу в серпні та вересні 2011 року диски металокерамічні КТ 135-050 та біметалеві КТ 135-060, диски біметалеві КТ 135-060.

Згідно платіжних доручень від 23.08.2011р. №3772 та від 21.09.2011р. №4329 оплата за придбаний товар проведена позивачем в повному обсязі.

На суму оплаченого товару, TOB «Декос Альянс» видало ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" належним чином оформлені податкові накладні, а саме: від 17.08.2011р. №310 на суму ПДВ - 7600,00 грн. та від 20.09.2011 р. №431 на суму ПДВ - 6840,00 грн.

Зазначені у податкових накладних суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту у серпні та вересні 2011 року.

Продукція доставлена перевізником ПП «Нічний експрес» згідно вантажних декларацій відповідно від 17.08.2011р. №9259839 та від 26.09.11р. №9395473; (т.1 а.с.88-95) та отримана співробітниками служби постачання позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за довіреностями від 20.09.2011р. №1387 та від 16.08.2011р. №1169.

Придбаний у ТОВ "Декос Альянс" товар був оприбуткований на складі позивача, що підтверджено карткою обліку матеріальних засобів №2911, карткою №5615 складського обліку матеріалів.

Отримана від ТОВ "Декос Альянс" продукція безпосередньо пов'язана із основним видом діяльності ДП "АВІАКОН" - виробництво та ремонт авіаційної техніки.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що правовідносини між ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" та ТОВ НТЦ "Сінергія" виникли на підставі договору поставки від 09.01.2008р. №3-08, за яким ТОВ НТЦ "Сінергія" (Постачальник) зобов'язувалося поставити позивачу продукцію, а ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (Замовник) - прийняти її та оплатити.

На виконання умов вказаного договору, згідно специфікацій №10 та №11 та видаткових накладних від 17.12.10р. №НТ-0000823 на суму 23760,00 грн., від 17.12.10 №НТ-0000824 на суму 12588,00 грн., від 20.12.10 №НТ- 0000838 на суму 25200,00 грн. від 22.12.10 року № НТ-0000848 на суму 67200,00 грн. позивач придбав в грудні 2010 року у ТОВ "Науково- технічний центр "Сінергія" продукцію, а саме: Кільця УПОЗ-166А (5 шт.) та поршні УПОЗ-160 А (5 шт.), шестерні 9В.06.00.250 (1 шт.), 9В.06.00.081 (1 шт.), ресори 9В.06.00.16 (5 шт.), фільтри 8Д2.966.01 7-2 (2 шт.), опори НШ39-070р (5 шт.) та опори НШ39-080р (5 шт.), повітряно-масляні радіатори ВМР2281Б (2 шт.).

Оплата продукції згідно платіжних доручень від 29.12.2010р. №6676, від 29.12.2010р. №6707, від 21.12.2010р. №6377, від 28.12.2010р. №6632 проведена позивачем в повному обсязі.

На суму оплаченого товару, ТОВ "Науково-технічний центр "Сінергія" виписано на адресу ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" належним чином оформлені податкові накладні, а саме: від 17.12.2010р. №950 на суму ПДВ -3960,00 грн.; від 17.12.2010р. №951 на суму ПДВ -2098,00 грн.; від 20.12.2010р. №975 на суму ПДВ - 4200,00 грн.; від 22.12.2010р. №984 на суму ПДВ -11200,00 грн.

Зазначені у податкових накладних суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2010 року.

Доставка вищевказаних ТМЦ відповідно до пояснень представника позивача здійснювалась рейсовим автобусом (автобус Харків-Кролевець). Товари було отримано співробітниками служби постачання позивача ОСОБА_5 на підставі довіреностей від 17.12.2010р. №2567, від 20.12.2010р. № 2582, від 22.12.2010р. № 2602.

Придбані у ТОВ "Науково-технічний центр "Сінергія" кільця УПОЗ-166А та поршні УПОЗ-160 були оприбутковані на складі позивача, що підтверджено картками складського обліку матеріалів № 6492 та №6491 та використані для ремонту вертольотів, що підтверджується матеріалами справи.

Оприбуткування шестерні 9В.06.00.250 (1 шт.) відображено в картці обліку матеріальних засобів №3273, шестерні 9В.06.00.081 (1 шт.) - у картці обліку матеріальних засобів №3272, ресор 9В.06.00.16 (5 шт.) - у картці №2629 складського обліку матеріалів, фільтрів 8Д2.966.017-2 (2 шт.)- у картці №6493 складського обліку матеріалів, опори НШ39-070р (5 шт.) - у картці №1678 складського обліку матеріалів, опори ГШ39-080р (5 шт.) - у картці обліку матеріальних засобів №3752.

Оприбуткування повітряно-масляних радіаторів ВМР2281Б (2 шт.) підтверджено карткою №6502 складського обліку матеріалів.

Придбані шестерні, ресори, фільтри, опори та повітряно-масляні радіатори були використані позивачем у власній господарській діяльності для ремонту вертольотів.

Підсумовуючи викладене, враховуючи види діяльності позивача за КВЕД (35.30.0 - виробництво літальних апаратів, включаючи космічні, реалізація, ремонт, модернізація військової техніки і військової зброї)), колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання у ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Декос Альянс" та ТОВ НТЦ "Сінергія" ТМЦ повністю підтверджена первинними документами, оформленими належним чином у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України (який розповсюджується на господарські операції, що були здійснені після набрання ним чинності).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, а отже мали право складення податкових накладних.

Вищенаведене свідчить про реальність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, та як наслідок, правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 року сум ПДВ у розмірі 38835,00 грн. по ТОВ «Укртехснаб»; правомірність віднесення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2011 року суми ПДВ у розмірі 6840,00 грн., серпень 2011 року у розмірі 7600 грн. та заявлення до відшкодування у вересні 2011 року суми ПДВ у розмірі 7600 грн. по ТОВ "Декос Альянс"; правомірність відображення у грудні 2010 року ПДВ у розмірі 21458,00 грн. у складі податкового кредиту та заявлення їх до бюджетного відшкодування за січень 2011 року по ТОВ НТЦ "Сінергія".

Посилання відповідача в акті перевірки ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості продукції, придбаної від ТОВ «Укртехснаб», ТОВ "Декос Альянс" та ТОВ НТЦ "Сінергія", на відсутність трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання у контрагентів-постачальників по ланцюгу постачання, наявність у останніх взаємовідносин з рядом фіктивних суб'єктів господарювання не може свідчити про неможливість фактичної поставки контрагентами позивача товару, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; невідображення товариствами або їх контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ «Укртехснаб», ТОВ "Декос Альянс" та ТОВ НТЦ "Сінергія" продукції сторонами не заперечується. Також, документально підтверджується факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого за договорами, укладеними з вказаними контрагентами.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Колегія суддів зазначає, що як ПК України так і Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми, що в свою чергу кореспондується також з приписами пп.191.1.1. ПК України, встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012 р. №0000551512 та від 25.04.2012 р. №0000401512, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1870/7352/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.