Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-9654/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-9654/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2012р. по справі № 2а-9654/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Енергетичні технології"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Енергетичні технології" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012р. №0003652302, від 24.04.2012р. №0003662302, від 15.11.12 року № 0002192302, від 15.11.12 року № 0002182302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 року зазначений позов задоволено частково .

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 15.11.12 року № 0002192302, від 15.11.12 року № 0002182302.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.04.2012р. №0003652302, від 24.04.2012р. №0003662302 - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.12.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - технічний центр "Енергетичні технології" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.04.2004 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 498440 (т.1 а.с.165) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 173).

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - технічний центр "Енергетичні технології" зареєстровано як платник податку на додану вартість з індивідуальним номером 329497600311, що підтверджується свідоцтвом №28757532 серії НБ№313415(т. 1 а.с.166).

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - технічний центр "Енергетичні технології" має право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з постачанням електричної енергії за нерегульованим тарифом, що підтверджується ліцензією серії АВ № 507771, виданою Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 07.05.10 року. (т. 1 а.с. 167).

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - технічний центр "Енергетичні технології" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.11 року по 31.12.11 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11 року по 31.12.11 року.

За результатами перевірки було складено акт про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - технічний центр "Енергетичні технології" № 287/22-106/32949766 від 30.03.12 року (т. 1 а.с. 9-56), висновками якого встановлені наступні порушення:

- ч. 1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Позивачем з ТОВ "ТЕХНОСТАРТ ЛТД" код ЄДРПОУ 37635307, ТОВ "АЛАНА ЛЮКС ГРУП" код ЄДРПОУ 37451105, ТОВ "ТОПДЕЛГРУПП" код ЄДРПОУ 37701222, ТОВ "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ" код ЄДРПОУ 36557307;

- п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України від 28.12.1994 року за №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 818574 грн., у т.ч. за І квартал 2011 року на суму 285625 грн., за ІІ квартал на суму 191667 грн., за ІІІ квартал на суму 142792 грн., за ІV квартал на суму 198490 грн.

- п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 691833 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 135000 грн., за березень 2011 року на суму 93500 грн., за червень 2011 року на суму 166667 грн., за липень 2011 року на суму 33333 грн., за серпень 2011 року на суму 33333 грн., за вересень 2011 року на суму 57500 грн., за жовтень 2011 року на суму 57500 грн., за листопад 2011 року на суму 57500 грн., за грудень 2011 року на суму 57500 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надав відповідні заперечення до податкового органу, за результатами розгляду яких листом № 2278/10/2-111 від 19.04.12 року відмовлено в їх задоволенні. (т. 1 а.с. 58-68).

На підставі акту перевірки № 287/22-106/32949766 від 30.03.12 року були винесені податкові повідомлення-рішення: від 24.04.2012р. №0003652302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 840167,00 грн., в тому числі за основним платежем - 691833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 148334 грн. та від 24.04.2012р. №0003662302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 818575 грн., в тому числі за основним платежем - 818574 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. (т. 1 а.с.69, 70).

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України додатково була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - технічний центр "Енергетичні технології" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Девелоперська компанія "Дім", ТОВ "Техностарт ЛТД", ТОВ "Алана люкс груп", ТОВ "Топделгруп" за період з 01.01.11 року по 31.12.11 року, за результатами якої складено акт № 1159/22-1/32949766 від 22.06.12 року (т. 1 а.с. 77-84).

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Харківській області. За результатами розгляду зазначеної скарги Державною податковою службою у Харківській області прийнято рішення № 3300/10/10.2-17 від 06.07.12 року, яким скаргу позивача задоволено частково, скасовані: податкове повідомлення рішення 24.04.2012р. №0003652302 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 361666,5 грн., в тому числі за основним платежем - у розмірі 230000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 131666,5 грн., та податкове повідомлення рішення від 24.04.2012р. №0003662302 від 24.04.12 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 264500 грн., в тому числі за основним платежем - 264500 грн..

Не погодившись з результатами адміністративного оскарження позивач звернувся до Державної податкової служби України, за результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято рішення № 13860/6/10-2115 від 08.08.12 року, яким у задоволенні скарги відмовлено. (т. 1 а.с. 169-172).

15.11.12 року за результатами процедури адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення рішення від 15.11.12 року № 0002192302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 478500,50 грн., в тому числі за основним платежем - 461833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16667,5 грн. та від 15.11.12 року № 0002182302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану прибуток приватних підприємств у розмірі 553960 грн., в тому числі за основним платежем - 553959 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. (т. 21 а.с. 80, 82). Вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем поштою.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2012р. №0003652302, від 24.04.2012р. №0003662302 колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.п. 60.1.2 п.60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

У відповідності до п.60.3 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

У відповідності до ч.2 ст.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №985, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3. цього розділу .

У відповідності до п.5.2. вищезазначеного Порядку, у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 та 5.1.4. пункту 5.1. цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке місить зменшену суму грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем отримані податкові повідомлення - рішення від 15.11.12 року № 0002192302, від 15.11.12 року № 0002182302, прийняті за результатами адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення від 24.04.2012р. №0003652302, від 24.04.2012р. №0003662302 вважаються відкликаними, тобто, не є чинними на день розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в задоволенні позовних вимог про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 24.04.2012р. №0003652302, від 24.04.2012р. №0003662302 слід відмовити.

Щодо позовних вимог про скасування від 15.11.12 року № 0002192302, від 15.11.12 року № 0002182302, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в акті № 287/22-106/32949766 від 30.03.12 року судження суб'єкта владних повноважень про те, що господарські операції між позивачем з ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ", по яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, є нікчемними в силу ст.216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, тому не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням висновків податкового органу колегією суддів досліджено підстави та порядок здійснення господарської діяльності позивача, за результатами чого встановлено наступне.

Згідно договору №2125/01 від 23.06.2004 року (т. 1 а.с.66-71), укладеного між ДП "Енергоринок" та ТОВ "НТЦ " Енергетичні технології ", ДП "Енергоринок" продає, а постачальник ТОВ "НТЦ " Енергетичні технології " зобов'язується купувати електричну енергію відповідно до умов цього договору.

Відповідно до умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - технічний центр "Енергетичні технології" надає ДП "Енергоринок" дані погодинного обліку споживання електроенергії та у визначені договором строки має складати повідомлення на розрахунковий місяць. Вказані розрахунки передаються засобами електронного зв'язку або шляхом направлення письмового факсимільного повідомлення. Також передбачено подання постачальником довідок із зазначенням сумарних погодинних обсягів купівлі електроенергії по всіх споживачах постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для досягнення економічної доцільності виконання зобов'язань по договору №2125/01 від 23.06.2004 року з ДП "Енергоринок", були укладені договори на придбання інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства з ТОВ "ДК "ДІМ", та ТОВ "Техностарт ЛТД".

Колегією суддів встановлено, що 26 липня 2010 року між позивачем та ТОВ "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ" було укладено договір №07-СД-10 на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства (т. 1 а.с.111-112).

За зазначеним договором виконавець, ТОВ "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ", зобов'язався здійснювати супровід укладеного Замовником, ТОВ НТЦ "Енергетичні технології", зі Споживачем договору, здійснення представницьких функцій при проведенні переговорів в інтересах Замовника в частині постачання електроенергії і проведенні на підприємстві Споживача енергоаудиту, інформаційне та документальне супроводження Договору та надання консультацій Споживачам, в тому числі і техніко-економічного обґрунтування та розрахунків у зручній для Сторін формі.

На виконання зазначеного договору сторонами були підписані: Акт здачі - приймання виконаних робіт № 4 від 31.01.2011 року до Договору № 07-СД-10 від 26.07.2010 року на суму 810000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 135 000,00 грн. та актом здачі - приймання виконаних робіт № 5 від 04.03.2011 року до Договору № 07-СД-10 від 26.07.2010 року на суму 561000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 93500,00 грн.

Також, на підставі зазначеного договору ТОВ "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ" були виписані податкові накладні №70 від 31.01.11 року на суму 810 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 135 000,00 грн. та №1 від 04.03.11 року на суму 561 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 93 500,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ НТЦ " Енергетичні технології" та ТОВ "ТЕХНОСТАРТ ЛТД" код ЄДРПОУ 37635307 було укладено договір № 04/11 на надання послуг.

За умовами договору та додаткової угоди №1 від 28.04.2011 року до нього ТОВ "ТЕХНОСТАРТ ЛТД" зобов'язався згідно переліку підприємств - споживачів електроенергії, що знаходяться на поставці електричної енергії у Позивача, надавати послуги оператора даних комерційного обліку електричної енергії та оператора по зняттю показників електричних лічильників з лічильників, які встановлені у споживачів.

За результатами виконання зазначених договорів сторонами складено та підписано Акти прийому-передачі наданих послуг б/н від 30.06.2011 року до договору №04/11 на надання послуг від 28.04.2011 року за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року на суму 1 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 166 666,67 грн., б/н від 31.07.2011 року до договору № 04/11 на надання послуг від 28.04.2011 року за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 33 333,33 грн., б/н від 31.08.2011 року до договору №04/11 від 28.04.2011 року за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 року на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 33 333,33 грн., виконавцем - ТОВ "Техностарт ЛТД" були виписані податкові накладні № 142 від 30.06.2011 року на суму 1000000,00 грн., у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн., № 261 від 31.07.2011 року на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., № 201 від 15.08.11 року на суму 125 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 833,33 грн., № 261 від 30.08.11 року на суму 75 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 12 500,00 грн..

Зазначені податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а суми, визначені у податкових накладних, включені до декларацій по ПДВ за відповідні періоди.

На підтвердження фактичного отримання результатів наданих послуг позивачем до суду надані показання приладів обліку електроенергії, прогнози тарифів не електроенергію щодо покупців електроенергії у Вінницькій, Сумській, Харківській областях (т. 2 а.с.85 - т. 21 а.с. 47).

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні в судовому засіданні копій долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинам ТОВ НТЦ "Енергетичні технології" з ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ" встановлено, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Матеріали справи містяться копії платіжних доручень (т.1 а.с. 114-117, 128-131, 204-229), з яких вбачається, що позивачем перераховано на користь ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ" суми коштів на виконання зазначених договорів, що підтверджують факт сплати грошових коштів за отримані результати робіт за договорами, укладеними з ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ", що також відображено в акті перевірки № 287/22-106/32949766 від 30.03.12 року.

Досліджені копії платіжних документів на перерахування коштів на адресу контрагентів позивача, ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ", засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання контрагентами позивача, ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ" (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків ДПІ про неповязаність витрат по господарським операціям позивача з ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ" з його господарською діяльністю та підтвердження факту реального вчинення господарських операцій ТОВ "НТЦ " Енергетичні технології " за перевірений період з ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ".

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в п.5.3 - п.5.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат. В пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону відсутні норми, які б визначали неможливість віднесення до складу валових витрат вартості інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Колегія суддів зазначає, що з досліджених в ході розгляду справи доказів встановлено реальність здійснених операцій між ТОВ "НТЦ " Енергетичні технології " та його контрагентами - ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ", наявність у позивача первинних документів, які є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ та витрат по господарським операціям з придбання результатів робіт, а також документів, що підтверджують використання вказаних результатів робіт у власній господарській діяльності.

Щодо викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Отже, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи вбачається, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті № 287/22-106/32949766 від 30.03.12 року.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Між тим, в акті перевірки № 287/22-106/32949766 від 30.03.12 року суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ", взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів колегії суддів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ та витрат по господарським операціям з придбання результатів робіт у ТОВ "Техностарт ЛТД" та ТОВ "Девелоперська компанія "ДІМ".

Також згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи колегією суддів встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2012р. по справі № 2а-9654/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П'янова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.