Ухвала

від 15.01.2013 по справі 712/6391/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого- Власова С.0.,

суддів- Дроботі В.В., Боднар О.В.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3,

відповідача -ОСОБА_4, його представника -ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому удовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ЗАТ «Універ Капітал» про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року ОСОБА_2 пред'явила до ОСОБА_4, третя особа ЗАТ «Універ Капітал» позов про стягнення боргу в сумі 53854 грн. 92 коп..

Позивачка зазначала, що 09.09.2010 р. між нею та відповідачем було укладено договір № 10-09-09 -00 Б купівлі - продажу цінних паперів.

Відповідно до п.1.1 -1.2 вказаного договору позивач зобов'язувався передати, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити цінні папери, а саме акції прості іменні ВАТ «Сортнасінняовоч» код ЄДРПОУ 00490719, в кількості 190000 шт. номінальною вартістю одного цінного паперу 0,25, загальною вартістю 47500,00 грн.

Позивач відповідно до п.2.4 договору прийняв на себе зобов»язання провести всі залежні від нього дії для переходу права власності на цінні папери, а відповідач прийняв на себе зобов»язання до 13 вересня 2010 року здійснити оплату готівкою загальної вартості цінних паперів, за умови виконання продавцем п.2.3 цього договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що передача цінних паперів відбувається на протязі трьох банківських днів, з моменту підпитання даного договору та передавального розпорядження.

Згідно п. 3.2 договору у випадку невиконання чи прострочення виконання зобов»язання покупцем, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від загальної вартості цінних паперів за кожен день прострочення виконання зобов»язання.

Відповідач свого зобов»язання за договором не виконав, розрахунок з позивачем не здійснив та станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 47500,00 грн. за отримані ним акції, а також пені на підставі договору в сумі 5354,92 грн., яку позивач просила стягнути.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог (заява від 05.03.2012 р.), позивач конкретизував суму боргу та просив стягнути з відповідача 47500,00 грн. - основного боргу, 10771,49 грн. - пені, а також 50000 грн. - моральної шкоди за невиконання договірних зобов'язань.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20 березня 2012 року

позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 58271 грн.49 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено судом питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у позові за недоведеністю. Вказує на те, що він повністю розрахувався з позивачкою за куплені цінні папери готівковими грошима, та що після отримання грошей позивачка 15 вересня 2010 року підписала передавальне розпорядження на цінні папери, що як на думку апелянта, свідчить про відсутність у нього будь - яких зобов'язань перед позивачкою за куплені у встановленому законом порядку та договором цінних паперів.

Інших мотивів та підстав задоволення скарги, окрім посилання на порушення місцевим судом положень ст. 60 ЦПК України, апеляційна скарга відповідача не містить \а.с.129-130\.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та, крім того, вказали, що на їх думку, цей спір є корпоративним.

Представник позивача скаргу не визнав та пояснив, що факт укладення договору купівлі - продажу цінних паперів позивачкою відповідачу сторони визнають, однак відповідач стверджує, що кошти він передав повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4, який пояснив, що жодних документальних доказів які б підтверджували оплату ним позивачу грошей за куплені цінні папери він надати не може, оскільки таких доказів у нього немає, пояснення представника відповідача, який просив апеляційну скаргу відповідача задовольнити із зазначених в скарзі мотивів, та через те, що даний спір не підсудний судам загальної юрисдикції, пояснення представника позивача, який

апеляційну скаргу відповідача не визнав і просив відхилити посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали справи та додані до них в апеляційному суді сторонами додаткові докази, які судом перевірено та долучено до справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити затих підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст.303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 655 ч. 4 ЦК України передбачено, що до договору купівлі продажу цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі - продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно положень ст. 692 ч.4 ЦК України, якщо покупець відмовляється прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі - продажу.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець, зобов'язаний передати товар покупцеві у строк встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ч.1 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Є доведеним, що сторони спору за договором № 10-09-09-00Б від 09.09.2010 р. купівлі - продажу цінних паперів передали один одному обумовлену у цьому договорі кількість цінних паперів \а.с.8\.

Дана обставина не заперечується продавцем та покупцем цінних паперів, а також стверджується документально - випискою зберігача цінних паперів - АТ «КомІнвестБанк» про стан рахунку цінних паперів, згідно якої станом на 20.12.2012 р. та на 20.12.2012 р. власником цінних паперів є ОСОБА_4, яка перевірена колегією та долучена до справи.

Згідно умов договору купівлі -продажу цінних паперів (п. 2.3. і 2.4. а.с.8) покупець ОСОБА_4 до 13.09.2010 р. мав здійснити оплату загальної кількості передбачених договором цінних паперів протягом трьох банківських днів, з моменту підписання договору та передавального розпорядження. Договір було укладено 09.09.2010 р., а передавальне розпорядження продавцем цінних паперів зроблено 15.09.2010 р.

Отже, оскільки всі цінні папери у зазначеній в договорі кількості знаходяться у власності відповідача, а його твердження про проведення ним повної оплати вартості цінним паперів позивачу є голослівними, не підтверджені жодними належними допустимими доказами, тому суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов стягнувши із відповідача їх вартість в сумі 475500,00 грн. - основного боргу, а також нараховану пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від загальної кількості цінних паперів за кожен день прострочення виконання зобов»язання за 18 місяців, що становить суму 10771,49 грн.

Вимоги про зменшення пені відповідач не заявляв.

У своєму листі направленому суду від 05.03.2012 р. третя особа- ТОВ «Універ Капітал» підтверджує, що на вказану дату товариство не отримало документального підтвердження ані від ОСОБА_4 ані від ОСОБА_2. щодо стану виконання розрахунків за договором купівлі - продажу цінних паперів \а.с.73\.

Доказів на спростування вказаних вище обставин відповідачем суду не надано і в матеріалах справи такі дані тех. відсутні.

Відповідно до п.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідно до встановлених обставин місцевий суд дійшов правильного висновку, що в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства та умов договору взяті на себе зобов»язання з погашення заборгованості за договором станом на час пред'явлення позову, та на день розгляду справи в суді, за період з вересня 2010 р. по лютий 2012 р. і на момент розгляду справи відповідач не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась загальна заборгованість у розмірі 58271 грн.49 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Разом з цим колегія констатує, що місцевий суд правильно відмовив позивачу в стягненні 50000 грн. моральної шкоди, оскільки законом, що регулює договір купівлі - продажу, не передбачено стягнення моральної шкоди за неналежне виконання такого договору, а Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено відшкодування моральної шкоди тільки у разі спричинення шкоди здоров»ю та життю споживача, однак позивач на вказані норми не посилається.

Що стосується усних пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції про непідсудність даного спору суду загальної юрисдикції, то з цього приводу колегія судді встановила наступне.

Позовна заява ОСОБА_2 містить вимогу лише про примусове зобов»язання відповідача ОСОБА_4 виконати грошові обов'язки покупця за договором купівлі - продажу цінних паперів і це не пов'язано із створенням, діяльністю, управлінням чи припиненням діяльності товариства.

В договорі купівлі - продажу цінних паперів дійсно міститься п.5.2, в якому сторони оговорили, що якщо вони не зможуть дійти згоди зі спірних питань шляхом переговорів, то такий спір підлягає передачі на розгляд господарського суду ( а.с.8).

Водночас, питання підвідомчості цивільно - правового спору визначається Законом України, а не сторонами спору.

Відповідно до Закону України від 15 грудня 2006 року № 483-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів » до підвідомчості господарських судів віднесено лише ті справи, які виникають з корпоративних відносин між певними суб'єктами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (п.2) при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеними частиною першою статті 167 ГК України.

У визначенні підвідомчості справ зі спорів, пов'язаних з обігом акцій, господарським судам необхідно розрізняти правовідносини щодо акцій як речей та правовідносини з приводу реалізації корпоративних прав, посвідчених акціями. Хоча змістом акцій є посвідчені ними корпоративні права, однак відповідно до статті 177 ЦК України, цінні папери (в тому числі акції) є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями. Відносини, пов'язані з обігом акцій, до корпоративних не належать.

З урахуванням наведеного, спори щодо інших правочинів з акціями, не є такими що виникають з корпоративних відносин і залежно від суб'єктного складу сторін підлягають розгляду господарськими або загальними судами.

Аналогічні позиції викладені в рекомендації Вищого господарського суду від 28.12.2007 р. № 04-5\14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» ( редакція від 28.12.2009).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що Ужгородський міськрайонний суд ухвалою від 23 серпня 2011 року закривав провадження у даній справі (за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи -ЗАТ «Універ Капітал» про стягнення боргу) посилаючись на п. 5.2. договору № 10-09-09-00Б від 09.09.2010 р. і роз'яснював позивачу, що він вправі звернутися з даним позовом до Господарського суду Закарпатської області \а.с.37-38\.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 1 грудня 2011 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 23 серпня 2011 року було скасовано, а матеріали справи про стягнення боргу повернуто до Ужгородського міськрайонного суду для розгляду по суті із тих підстав, що спір, який виник між сторонами в даному випадку, до корпоративних спорів не відноситься.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а даний спір правомірно розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307,308,313, п.1 ч.1 ст. 314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: