Постанова

від 23.01.2013 по справі 2а/0570/14789/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 р. Справа №2а/0570/14789/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ушенка С.В.,

при секретарі - Ромашовій О.О.,

за участю

представників позивача - Задорожного М.С., Тимофєєвої Я.М. (за дов.), Спудко В.М. (за наказом),

представників відповідача - Братченко Т.А., Рябцева І.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Донецькенергопромбуд» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000202303 та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000212303, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Донецькенергопромбуд» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000202303 та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000212303.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 18.09.2012 року відповідачем була проведена фактична перевірка МПП «Донецькенергопромбуд» з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 19.09.2012 року №0008/05/61/22010009. На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000202303 від 03.10.2012 року про застосування штрафних санкцій в сумі 42 837,25 грн. та №0000212303 від 03.10.2012 року про застосування штрафних санкцій в сумі 3400 грн. Вважає податкові повідомлення - рішення незаконними і такими що підлягають скасуванню оскільки вони не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та докази в їх підтвердження, просять задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, надали письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи, та пояснення, аналогічні викладеним в них, звернули увагу на правомірність, на їх думку, спірних податкових повідомлень-рішень і просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Мале приватне підприємство «Донецькенергопромбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 22010009; 83030, м. Донецьк, вул. Майська, 30) зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.11.1993р., внесено до ЄДРПОУ та є юридичною особою.

Як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 12.07.1995 р. за №06100569.

На підставі наказу від 13.09.2012р. № 361, згідно з пп. 80.2.4. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області ДПС було проведено перевірку магазину, який належить МПП «Донецькенергопромбуд», з 14.09.2012р. тривалістю 3 робочих дні з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», за результатами якої складено відповідний акт від 19.09.2012р. за №0008/05/61/22010009.

За результатами перевірки встановлені порушення п. 1, 2, 9, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 4.2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.10.2012 року № 0000202303, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 42 837,25 грн., з яких:

- 1 грн. - за не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку тa переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій у сумі 21,15 грн.;

- 1 грн. - за не видачу особі, яка отримує товар, розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції у сумі 21,15 грн.;

- 1 грн. - за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 2225,75 грн.;

- 1 грн. - за застосування реєстратора розрахункових операцій в господарській одиниці, адреса якої не зазначена в реєстраційному посвідченні (фактична адреса господарської одиниці не відповідає адресі зазначеної в реєстраційному посвідченні РРО), у зв'язку з чим обов'язкові реквізити, які повинен містити касовий чек у частині адреси господарської одиниці, не відповідають фактичній адресі та чек втрачає статус розрахункового;

- 2040,00 грн. - за незабезпечення щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у кількості 6 днів (01.09.2012р., 22.07.2012р., 11.07.2012р., 28.06.2012р., 08.06.2012р., 10.02.2012р.);

- 29383,50 грн. - за не здійснення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у сумі 14691,75 грн.;

- 11409,75 грн. - за несвоєчасне оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО за 01.09.2012р. у сумі 271 грн., 22.07.2012р. у сумі 161,90 грн., 11.07.2012р. у сумі 55,5 грн., 28.06.2012р. у сумі 491 грн., 08.06.2012р. у сумі 67,75 грн., 10.02.2012р. у сумі 243 грн. та не оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО за 23.04.2012р. у сумі 512,5 грн., 19.09.2012р. у сумі 270,05 грн., 12.09.2012р. у сумі 209,25 грн.;

та від 03.10.2012р. № 0000212303 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3400,00 грн. за не відведення спеціального місця для куріння та не розміщення наочної інформації, яка складається з відповідного графічного знаку та тексту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю».

При цьому суд зазначає, що позивачем не оскаржується податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000202303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. за не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку тa переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій у сумі 21,15 грн.; у сумі 1 грн. за не видачу особі, яка отримує товар, розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції у сумі 21,15 грн.; у сумі 1 грн. за незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 2225,75 грн.; у сумі 340 грн. за незабезпечення щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у кількості 6 днів (01.09.2012р., 22.07.2012р., 11.07.2012р., 28.06.2012р., 08.06.2012р., 10.02.2012р.).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено порядок проведення розрахунків.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції (ст. 17 Закону).

Відповідно до п. 9 ст. 3 зазначеного Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідальність за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання передбачена ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді фінансової санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн. х 20 = 340 грн.).

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем під час проведення перевірки встановлено, зокрема, порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо не забезпечення позивачем щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у кількості 6 днів, а саме 01.09.2012р., 22.07.2012р., 11.07.2012р., 28.06.2012р., 08.06.2012р., 10.02.2012р. (фактично фіскальні звітні чеки (Z - звіти) роздруковані 02.09.2012р., 23.07.2012р., 12.07.2012р., 29.06.2012р., 09.06.2012р., 11.02.2012р.), що не заперечувалось представниками позивача.

Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій, застосованих до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2012р. №0000202303, відповідачем до позивача застосовано фінансову санкцію у сумі 2040,00 грн. на підставі п. 4 ст. 17 зазначеного Закону за порушення п. 9 ст. 3 Закону, які були вчинені 01.09.2012р., 22.07.2012р., 11.07.2012р., 28.06.2012р., 08.06.2012р., 10.02.2012р. (340 грн.х6=2040 грн.).

З приводу зазначеного суд звертає увагу, що ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено відповідальність за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання, тобто законодавцем визначено розмір фінансової санкції, яка може бути застосована за таке порушення, без врахування кількості днів, коли відбувались такі порушення в періоді, за який проводилась перевірка.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з позицією позивача щодо неправомірного застосування відповідачем фінансової санкції за вказане порушення у сумі 2040,00 грн. і приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог і необхідності скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині застосування фінансових санкцій у сумі 1700 грн. за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 12 ст. 3 зазначеного Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання повинні вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за здійснення суб'єктами господарювання реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, передбачена ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якої застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Облікова політика, в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Зазначеним Законом передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Приписами частин 1, 3 і 5 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як вбачається зі спірного податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000202303 до позивача на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано фінансову санкцію у розмірі 29383,50 грн. за порушення п. 12 ст. 3 цього Закону.

В судовому засіданні з пояснень представників сторін судом встановлено, що під час перевірки працівниками МПП «Донецькенергопромбуд» перевіряючим не було надано облікових документів на товар (в тому числі їх копій), відповідно до відомостей № 1-6, які є додатками до акта перевірки, що знаходився на торгових полицях з цінниками і перебував в реалізації, на суму 14691,75 грн.

Позивач не погоджується з позицією відповідача щодо визначення розміру фінансових санкцій виходячи з ціни, яка була зазначена на цінниках на товарі, що знаходився на торгових полицях, оскільки, на його думку, це є порушенням розділу 5 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.2008р. №534.

З даного приводу суд зазначає, що як вже було зазначено вище по тексту, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів господарювання вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

В судовому засіданні представники позивача не спростували той факт, що товар, який знаходився на торгових полицях магазину, що належить МПП «Донецькенергопромбуд» і в якому проводилась перевірка, не належав позивачеві і не перебував в реалізації. Крім того, як вбачається з акту перевірки, в ході перевірки працівниками податкового органу була здійснена контрольна закупка на суму 21,15 грн. з чого суд робить висновок про реалізацію позивачем не облікованого товару і наявності в його діях порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». З урахуванням відсутності будь-яких документів бухгалтерського обліку на товар, який знаходився в реалізації в приміщенні господарської одиниці, і документів щодо визначення ціни реалізації товару, суд приходить до висновку щодо правомірності дій відповідача при визначені ціни реалізації необлікованого товару, що знаходився на торгових полицях магазину, в якому проводилась перевірка, виходячи з цінників на ньому, і застосування фінансових санкцій до позивача у сумі 29383,50 грн., а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначені Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320.

Відповідно до пункту 2.6 зазначеного Положення встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Пунктом 2 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Пунктами 20.1.28. та 20.1.29. статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, торгових патентів, а також застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу в порядку, в тому числі і судовому, та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п. 2.6. Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» в частині несвоєчасного оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО за 01.09.2012р. у сумі 271 грн., 22.07.2012р. у сумі 161,90 грн., 11.07.2012р. у сумі 55,5 грн., 28.06.2012р. у сумі 491 грн., 08.06.2012р. у сумі 67,75 грн., 10.02.2012р. у сумі 243 грн. та не оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО за 23.04.2012р. у сумі 512,5 грн., 19.09.2012р. у сумі 270,05 грн., 12.09.2012р. у сумі 209,25 грн. всього на загальну суму 2281,95 грн. За скоєння вказаного порушення до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 11409,75 грн.

В судовому засіданні з пояснень представника відповідача Рябцева І.М., який проводив перевірку, встановлено, що фактично при проведенні перевірки було встановлено, що грошові кошти у сумі 271 грн. за 01.09.2012р., у сумі 161,90 грн. за 22.07.2012р., у сумі 55,5 грн. за 11.07.2012р., у сумі 491 грн. за 28.06.2012р., у сумі 67,75 грн. за 08.06.2012р., у сумі 243 грн. за 10.02.2012р. були своєчасно оприбутковані в книзі обліку розрахункових операцій позивача, а порушення встановлено у зв'язку із несвоєчасним роздрукуванням фіскальних звітних чеків за вказані дні.

Зазначене, крім того, встановлено судом шляхом дослідження в судовому засіданні книги обліку розрахункових операцій, наданої позивачем.

Штрафна санкція до позивача була застосована на підставі п. 2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995. Вказана норма зазначає, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої готівки, тобто 2281,95 грн. x 5 = 11 409,75 грн.

Тобто, законодавець визначив, що суттєвим є саме своєчасне оприбуткування грошових коштів в касі підприємства, а не своєчасне роздрукування Z - звіту.

Крім того, судом встановлено, що сума готівки, визначена у фіскальному звітному чеку від 08.06.2012р. становить 60,75 грн., а не 67,75 грн., як зазначено в розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи.

В частині не оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО за 23.04.2012р. у сумі 512,5 грн., 19.09.2012р. у сумі 270,05 грн., 12.09.2012р. у сумі 209,25 грн. суд зазначає, що доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими і не підтвердженими належними доказами, оскільки зазначені готівкові кошти у сумі 512,50 грн. за 23.04.2012р. і у сумі 209,25 грн. за 12.09.2012р. були своєчасно оприбутковані позивачем на підставі, в тому числі, своєчасно роздрукованих фіскальних звітних чеків.

Що стосується встановлення порушення в частині не оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО за 19.09.2012р., воно не могло мати місця, оскільки перевірка проводилась 14, 17 і 18 вересня 2012 року.

Крім того, відповідачем в підтвердження наявності зазначених вище порушень п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та за реєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, не надано жодного належного і допустимого доказу, в розумінні приписів ст. 70 КАС України, оскільки ані в акті перевірки, ані в додатках до нього факт і дні здійснення цього порушення податковим органом не відображено.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а сума застосованих штрафних санкцій в розмірі 11409,75 грн., визначена в податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2012р. №0000202303, скасуванню.

Щодо встановлення відповідачем під час проведення перевірки порушення п. 4.2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на думку відповідача порушення позивачем п. 4.2 зазначеного Порядку полягає у застосуванні РРО в господарській одиниці, фактична адреса якої не зазначена в реєстраційному посвідченні (фактична адреса господарської одиниці не відповідає адресі зазначеній в реєстраційному посвідченні РРО), у зв'язку з чим обов'язкові реквізити, які повинен містити касовий чек у частині адреси господарської одиниці, не відповідають фактичній адресі господарської одиниці, та чек втрачає статус розрахункового. Перевірка проводилась в магазині-закусочній, що належить МПП «Донецькенергопромбуд» за адресою: м.Донецьк, вул. Майська, 86.

Згідно п. 45.2. ст. 45 Податкового Кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України в редакції від 1 грудня 2000р. № 614, із змінами та доповненнями, адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності чи користування господарською одиницею).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстраційного посвідчення №0561002980 від 30.11.2009р. ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька здійснено реєстрацію реєстратора розрахункових операцій (модифікація, заводський і фіскальний номер якого відповідає тому, що знаходився в місці перевірки за адресою: м.Донецьк, вул. Майська, 86) в магазині-закусочній, що належить МПП «Донецькенергопромбуд» для використання в господарській одиниці за адресою: м.Донецьк, вул. Майська, 30.

Відповідальність за порушення п. 4.2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) відповідачем, як встановлено в судовому засіданні, застосована на підставі п. 1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 1 грн.

Зазначеним пунктом ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за проведення протягом календарного року розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання вчинене вперше в розмірі 1 гривні, що не відповідає змісту встановленого порушення і відповідно, на думку суду, виключає можливість її застосування за порушення п. 4.2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги).

Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог ст. 15-2 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а саме: не відведення місця для куріння та не розміщення наочної інформації, яка складається з відповідного графічного знаку та тексту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю».

У зв'язку із встановленням зазначеного порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000212303, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію на підставі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» у розмірі 3400 грн.

Статтею 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» передбачено, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

Відповідно до ч.ч. 5-9 ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:

1) у закладах громадського харчування;

2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;

3) у приміщеннях закладів культури;

4) у приміщеннях закритих спортивних споруд;

5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

Абзацом 10 ч. 2 ст. 17 Закону визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі не обладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої ст. 15-2 цього Закону у розмірі 3400 грн.

Виходячи зі змісту зазначеною норми Закону вбачається, що законодавцем встановлена відповідальність за вчинення бездіяльності як щодо обладнання спеціально відведених для куріння місць, так і за нерозміщення наочної інформації одночасно.

Як вбачається зі змісту встановленого порушення, позивачем не було відведено місця для куріння та не розміщено наочної інформації, яка складається з відповідного графічного знаку та тексту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю».

Зазначене підтверджується поясненнями представників сторін, наданих у судовому засіданні, про відсутність в приміщенні господарської одиниці позивача, яка перевірялась, спеціально відведеного місця для куріння. Враховуючи зазначене, зміст порушення, встановленого відповідачем в ході перевірки, не відповідає змісту порушення, за яке Законом встановлена відповідальність, а отже застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в даному випадку є неправомірним, а спірне податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000212303 є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не в повному обсязі доведено суду правомірність прийнятих ним спірним рішень, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись, ст.ст. 2, 3, 7, 9, 11, 14, 17, 18, 69-71, 86, 91, 94, 122, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства «Донецькенергопромбуд» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000202303 та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000212303 - задовольнити частково.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000212303, прийняте Державною податковою інспекцією в Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, яким до Малого приватного підприємства «Донецькенергопромбуд» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000202303, прийняте Державною податковою інспекцією в Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, в частині застосування до Малого приватного підприємства «Донецькенергопромбуд» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13110 (тринадцять тисяч сто десять) грн. 75 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства «Донецькенергопромбуд» понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 28.01.2013 р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 23.01.2013 р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.