Постанова

від 01.12.2006 по справі 20-11/165

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-11/165

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

28 листопада 2006 року  

Справа № 20-11/165

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

за участю представників сторін :

позивача :     Бєлов А.О., дов. № 09 від 24.10.2006

відповідача: Власенко В.В., дов. від 28.11.2006

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства зовнішньоекономічна фірма "Гуранд-Индустрия" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.) від 04.10.2006 у справі                   № 20-11/165

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Севастополь" (пр. Нахімова, 8,Севастополь,99011)  

до приватного підприємства зовнішньоекономічна фірма "Гуранд-Индустрия"

( вул. Нахімова, 8 оф. 170, 154,Севастополь,99011)

 (вул. Острякова, 216,кв.42, Севастополь,99011)    

про усунення перешкод в користуванні майном

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.10.2006 у даній справі задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Севастополь"  про усунення перешкод в користуванні майном.

                    Приватне підприємство “Гуранд - Индустрия” зобов'язано усунути перешкоди в користуванні товариством з обмеженою відповідальністю “Готель “Севастополь” готельним номером  № 154, загальною площею 14,8 м.кв., який розташований за адресою м. Севастополь, пр-т Нахімова,8, шляхом звільнення даного готельного  номеру  в  семиденний термін  з моменту набрання рішення суду законної сили.

                    Відповідач, не погодившись з зазначеним судовим актом, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, як прийняте з порушенням  норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким  відмовити в задоволенні  заявлених позовних вимог.

                    Основні аргументи апеляційної скарги є такі:

-          судом, в порушення статті 34 Господарського процесуального кодексу України, не витребувані докази  направлення і отримання  відповідачем листа за вих. № 2/11 від 12.01.2006, в якому позивач вимагав припинення договору суборенди № 53 від 30.06.2003;

-           оскільки орендодавець в установлений законом строк не попередив орендаря про припинення договору оренди, договір, в силу статті 764 Цивільного кодексу України,  вважається   пролонгованим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без  задоволення, рішення  - без змін (арк.с. 98-105).

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального  кодексу України, судова колегія встановила наступне.                    

27.12.2001 між товариством з обмеженою відповідальністю “Готель “Севастополь” та Управлінням майном міста Севастопольської державної адміністрації було укладено договір оренди № 332-01. (арк.с. 23 -28).

Відповідно до пункту 1.1 договору Управління майном міста Севастопольської державної адміністрації передало у строкове платне користування готельну частину окремо розташованої  будівлі  готельного  комплексу “Севастополь” (далі –спірне майно).

Строк дії договору № 332-01 закінчується 02.01.2017.

Відповідно до пункту 7.1.4 договору № 332-01 орендар (позивач) має право передати у суборенду майно у випадках, передбачених діючим законодавством.  

На підставі  вищевказаного пункту договору № 332-01 позивач  03.06.2003 уклав з приватним підприємством “Гуранд - Индустрия” договір суборенди № 53. ( арк.с.29-32).

Відповідно до пункту  1.1 договору № 53 орендодавець (позивач) передав орендарю (відповідачу) готельний номер № 154, площею 14,8 м. кв., розташований за адресою м. Севастополь, пр-т Нахімова,8. Факт передачі майна підтверджується актом  прийому - передачі № 53 від 03.06.2003 (арк.с.33).

Відповідно до умов договору суборенди  строк дії договору визначений до 30.06.2004. Термін дії договору неодноразово продовжувався протоколами узгоджень до договору від 30.06.2004,  від 08.09.2004, від 30.11.2004  (арк.с. 34-36). Відповідно до протоколу узгоджень від 04.05.2005 (арк.с.37) строк дії договору продовжений до 28.02.2006. Таким чином, строк дії договору суборенди № 53 закінчився 28.02.2006.

       Відповідно до пункту 6.1 договору після  закінчення  строку  суборенди по даному договору суборендар повинен у семиденний термін повернути орендоване майно орендарю (позивачу) на підставі акту прийому  - передачі.

12.01.2006 позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. №2/11, (арк.с.39), яким повідомив орендаря про припинення спірного договору і  необхідність звільнення орендованого приміщення  до 10.03.2006.

Повторні пропозиції щодо звільнення спірного об'єкта  були направлені  відповідачу листами  № 2/158 від 12.05.2006 і № 2/306 від 26.06.2006 (арк.с. 40,41).

Оскільки у встановлений строк відповідач не звільнив орендоване приміщення, товариство з обмеженою відповідальністю “Готель “Севастополь”    звернулось до суду з позовом  про усунення перешкод у користуванні майном, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги статтями 317,319,391,763,785 Цивільного кодексу України, 133, 144,291 Господарського кодексу України і статтями 26, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено на підставі пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і  частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України. (арк.с. 76-77).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Оскільки об'єктом оренди є комунальна  власність,  спірні правовідносини  підлягають регулюванню нормами Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (надалі –Закон) .          

До договорів суборенди застосовуються вимоги, що встановлені чинним законодавством стосовно договорів оренди.

          Істотними для договору оренди  є умови, визначені частиною 1 статті 10 Закону.

Термін, на  який  укладається  договір  оренди,  є істотною умовою договору оренди.

          Згідно частини 1 статті 17 Закону термін договору оренди  визначається за погодженням сторін.

Як вбачається із матеріалів справи,  строк дії договору суборенди № 53 закінчився 28.02.2006.

Вимогами частини 2 статті 17 Закону передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором..

Першу пропозицію про припинення спірного договору суборенди  та необхідність звільнення орендованого приміщення до 10.03.2006  орендодавець

направив  орендарю 12.01.2006 листом за вих. №2/11 (арк.с.39).  Повторні пропозиції щодо звільнення спірного об'єкта  були направлені  відповідачу листами  № 2/158 від 12.05.2006 і № 2/306 від 26.06.2006 (арк.с. 40,41).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив факт отримання цих листів (протокол судового засідання від 28.11.2006 , арк.с. 116-118).

Відповідно до пункту  2 статті  26  договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна визначений у статті 27 Закону, відповідно до якої, у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції  правомірно задоволені  позовні вимоги  на підставі вищевказаних норм Закону.

В обґрунтуванні апеляційної скарги заявник вказує на те, що орендодавець в установлений законом строк не попередив орендаря про припинення договору оренди, тому договір вважається  пролонгованим в силу статті 764 Цивільного кодексу України.

Однак, умовою застосування статті 764 Цивільного кодексу України є відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору найму  заперечень наймодавця проти поновлення договору оренди на новий строк.

Аналогічна норма міститься і в статті 17 Закону.

Згідно пункту 12 роз'яснення президії Вищого  арбітражного суду України від 25.05.2005 № 02-5/237 „Про деякі питання  практики  застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” таку заяву  заінтересована  сторона  може також  подати і  до закінчення строку  дії  договору оренди.

Таким чином, посилання заявника  апеляційної скарги на статтю 764 Цивільного кодексу України є помилковим, тому що суборендар  продовжував користуватися майном після закінчення терміна дії спірного договору  при наявності заперечень орендодавця на  його продовження.

Виставлення орендодавцем  рахунків  на оплату об'єкта оренди не може розглядатися  як погодження продовження дії спірного  договору суборенди , так як відповідач зобов'язаний вносити плату за фактичне користування  приміщеннями, які входять до складу комунального майна.

За таких обставин, колегія суддів Севастопольського  апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач належним чином довів заявлені позовні вимоги,  позов обґрунтовано задоволено судом, у зв'язку  з чим  рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду міста Севастополя від 04.10.2006 у справі № 20-11/165 залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу приватного підприємства зовнішньоекономічна фірма "Гуранд-Индустрия" залишити без задоволення .

Головуючий суддя                                      В.В.Сотула

Судді                                                                      В.І. Гонтар

                                                                               О.А. Щепанська