Постанова

від 29.03.2007 по справі 20-11/165

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-11/165

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 березня 2007 р.                                                                                   № 20-11/165  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКота О.В.,Самусенко С.С.,Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Зовнішньоекономічна фірма "Гуранд-Индустрия"

на рішення господарського суду м. Севастополя від 4 жовтня 2006 року тапостанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року  у справі                                       № 20-11/165

за позовомТовариства з обмеженою відповідальності "Готель "Севастополь" (далі –Товариство)

доПриватного підприємства "Зовнішньоекономічна фірма "Гуранд-Индустрия" (далі –Підприємство)

проусунення перешкод в користуванні майном

за участю представників:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися,

встановив:

Рішенням господарського суду м. Севастополь (суддя Дмитрієв В.Є.) від 4 жовтня 2006 року у справі № 20-11/165 позов задоволено; зобов'язано Підприємство усунути перешкоди в користуванні Товариству готельним номером  № 154, загальною площею 14,8 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, пр-т Нахімова, 8 шляхом звільнення готельного номеру № 154, загальною площею 14,8 м.кв., який розташований за адресою м. Севастополь, пр-т Нахімова, 8, впродовж семи днів з моменту надання рішенням законної сили  та стягнуто судові витрати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від  28 листопада 2006 року (судді Сотула В.В., Гонтарь В.І., Щепанська О.А.) рішення господарського суду м. Севастополя від 4 жовтня 2006 року залишено без змін.

 Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки ними при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Ознайомившись з поясненнями сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів прийшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 27 грудня 2001 року між Товариством та Управлінням майном  міста Севастопольської державної адміністрації укладено Договір оренди № 332-01. Відповідно до п. 1.1 Договору № 332-01  Управління майном  міста Севастопольської державної адміністрації передає у строкове платне користування готельну частину окремо розташованої  будівлі готельного комплексу “Севастополь” (далі - майно). Строк дії Договору № 332-01 встановлено до 2 січня 2017 року.

Відповідно до п. 7.1.4 Договору № 332-01 орендар (позивач) має право передати у суборенду майно у випадках, передбачених діючим законодавством.  Відповідно до п. 7.1.5. Договору № 332-01 орендар (позивач) має право передавати третім особам належне йому право оренди, що передбачено цим договором.

На підставі  п.п. 7.1.4, 7.1.5 Договору № 332-01, 3 червня 2003 року Товариство уклало з Підприємством Договір суборенди №53.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 53 орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідач) готельний номер № 154 площею 14,8 м.кв., а орендар зобов`язаний прийняти його в строкове платне користування. Факт передачі майна підтверджується актом  прийому–передачі № 53 від 3 червня 2003 року.

Відповідно до умов Договору № 53 строк дії договору закінчується 30 червня 2004 року.

Відповідно до протоколів узгоджень до Договору від 30 червня 2004 року строк дії Договору неодноразово продовжувався і відповідно до протоколу узгоджень до Договору від 4 травня 2005 року строк дії договору продовжено до 28 лютого 2006 року. Господарськими судами встановлено, що строк дії  Договору суборенди № 53 закінчився 28 лютого 2006 року.

Відповідно до п. 6.1 Договору суборенди № 53 суборендатор (відповідач) повинен впродовж семи днів повернути орендарю (позивачу) майно, яке  отримано за договором.

12 січня 2006 року позивач надіслав на адресу відповідача лист (вих. № 2/11), де повідомляє, що строк дії договором закінчується 28.02.06 р. та просить відповідача звільнити приміщення  не пізніше 10.03.06 р.

У встановлений строк відповідач орендоване приміщення не звільнив, у зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду.   

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, п. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статтею 17 Закону про оренду та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону про оренду, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що листом від 12 січня 2006 року Товариство повідомляло Підприємство про те, що після закінчення строку договору оренди на новий строк він продовжуватись не буде.

Виходячи з викладеного, господарські суди підставно встановили про припинення дії договору суборенди та виселення Підприємства з безпідставно займаних ним приміщень.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Севастополя від 4 жовтня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року у справі № 20-11/165 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Зовнішньоекономічна фірма "Гуранд-Индустрия" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                       О. Кот

                       судді                                                                      С. Самусенко

                                                                                                    С. Шевчук