Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а/2570/3488/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3488/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 р. у справі за адміністративним позовом Сімейного приватного підприємства "Респект Плюс" до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 р. позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області Державної податкової служби від 30.10.2012р. №0000142300 та №0000152300; стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Сімейного приватного підприємства "Респект Плюс" (код ЄДРПОУ 35274902) судові витрати в сумі 2146,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що ДПІ у Городнянському районі Чернігівської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в податковій звітності з ПДВ за вересень 2011 р., грудень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Центрбуд Альфа», за грудень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Бімар» та з податку на прибуток за відповідні періоди по операціях із зазначеними контрагентами, за результатами якої складено акт №270/22-108/35274902 від 23.10.2012 р.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

пунктів 198.1. 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 92302 грн., в тому числі за вересень 2011р. в сумі 15887 грн., за грудень 2011р. в сумі 76415 грн.

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 106147 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 18270 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 87877 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2012 року: №0000142300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 106147,00 грн. та №0000152300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 138453,00 грн., в т.ч. +92302грн. - за основним платежем та 46151 грн. - за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено наявності сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами господарської діяльності Сімейного приватного підприємства "Респект Плюс" є виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів, виробництво будівельних металевих конструкцій, інші спеціалізовані будівельні роботи, виробництво інших меблів, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Між ТОВ "«Центрбуд Альфа»" та Сімейним приватним підприємством «Респект Плюс» було укладено Договір поставки № 021211 від 02.12.2011 р.

Відповідно до рахунку №0212/3 від 02.12.2011р. позивач придбав у ТОВ «Центрбуд Альфа» дошку хвойну обрізну в кількості 29,947 м3 на загальну суму 57498,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9583,00 грн. Придбання товару також підтверджується видатковою накладною №1076 від 22.12.2011 р. та податковою накладною №1076 від 22.12.2011 р.

Позивачем було оплачено придбаний у ТОВ «Центрбуд Альфа» товар, що підтверджується платіжним дорученням №404 від 22.12.2011 р. на загальну суму 57498,00 грн.

Відповідно до рахунку №1312/1 від 13.12.2011 р. позивач придбав у ТОВ «Центрбуд Альфа» пиломатеріали будівельні в асортименті в кількості 83,86 м3 на загальну суму 161000,14 грн., в т.ч. ПДВ - 26883,36 грн. Придбання товару також підтверджується видатковою накладною №1081 від 23.12.2011 р. та податковою накладною №1081 від 23.12.2011 р.

Позивачем було оплачено придбаний у ТОВ «Центрбуд Альфа» товар, що підтверджується платіжним дорученням №405 від 23.12.2011 р. на загальну суму 130241,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №143 від 18.08.2011 р. позивач придбав у ТОВ «Центрбуд Альфа» пиломатеріали будівельні в кількості 53,1 м3 на загальну суму 95324,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15887,33 грн. (а.с.50). Придбання товару також підтверджується видатковою накладною №466 від 14.09.2011 р. (а.с.51) та податковою накладною №466 від 14.09.2011 р.

Позивачем було оплачено придбаний у ТОВ «Центрбуд Альфа» товар, що підтверджується платіжним дорученням №240 від 14.09.2011 р. на загальну суму 95324,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №516 від 05.12.2011 року позивач придбав у ТОВ «Бімар» товар в кількості 47 найменувань на загальну суму 199466,45 грн., в т.ч. ПДВ - 33244,41 грн. придбання товару також підтверджується податковою накладною №516 від 05.12.2011 р.

Позивачем було оплачено придбаний у ТОВ «Бімар» товар, що підтверджується платіжним дорученням №401 від 21.12.2011 р. на загальну суму 199466,45 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №725 від 07.12.2011 року позивач придбав у ТОВ «Бімар» лінолеум, ламінат та підложку для ламінату на загальну суму 71283,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11880,50 грн. Придбання товару також підтверджується видатковою накладною №725 від 07.12.2011 р. та податковою накладною №725 від 07.12.2011 р.

Позивачем було оплачено придбаний у ТОВ «Бімар» товар, що підтверджується платіжними дорученнями №24 від 01.02.2012р. на загальну суму 25283,00 грн., №32 від 09.02.2012 р. на загальну суму 23000,00 грн., №40 від 17.02.2012 р. на загальну суму 23000,00 грн.

Придбаний товар було відображено у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується головною книгою, журналом-ордером (а.с.119-201).

Дані договори були укладені на виконання договорів: договір №16/09-2011 від 16.09.2011 р., який був укладений між Сімейним приватним підприємством «Респект Плюс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.П. БУД» (замовник), яким виконавець зобов'язаний виготовити, а замовник прийняти та оплатити блок-контейнери в кількості 4 шт.; договір №08/12-2011 від 09.12.2011р., який був укладений між Сімейним приватним підприємством «Респект Плюс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант 2к» (замовник), яким виконавець зобов'язаний виготовити, а замовник прийняти та оплатити блок-контейнери в кількості 1 шт.; договір №П-560-11 від 07.09.2011 р., який був укладений між Сімейним приватним підприємством «Респект Плюс» (виконавець) та Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (замовник), яким виконавець зобов'язаний виготовити, а замовник прийняти та оплатити блок-контейнери.

Придбані у ТОВ «Бімар» та ТОВ «Центрбуд Альфа» матеріали були використані у господарській діяльності позивача для виготовлення блок-контейнерів, що підтверджується виписками з актів на списання матеріалів (а.с.107-109).

Позивач зберігає та виготовляє блок-контейнери у нежитлових приміщеннях модульного типу загальною площею 220,00 кв.м., що підтверджується договором оренди нерухомого майна №003 від 17.05.2011 р., який був укладений між Відкритим акціонерним товариством «Агат» (орендодавець) та Сімейним приватним підприємством «Респект Плюс» (орендар) та актом приймання-передачі об'єкту оренди від 16.06.2011 р.

На момент здійснення позивачем господарських операцій його контрагенти були належним чином зареєстровані в якості суб'єкта господарювання, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та внесені до реєстру платників ПДВ.

До того ж колегія суддів звертає увагу, що придбаний у зазначених контрагентів позивача товар у подальшому використаний у господарських оподатковуваних операціях в межах діяльності позивача.

Зазначене також свідчить про те, що ці господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача та його контрагентів

Відповідно до п.п.134.1.1, 134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, колегія суддів, як і суд першої інстанції, звертає увагу на те, що З акту перевірки та доводів представника відповідача вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення Сімейного приватного підприємства "Респект Плюс" вимог податкового та іншого законодавства стали акти перевірки контрагентів позивача. Той факт, що в актах податкових органів зафіксовано відсутність за місцем реєстрації ТОВ «Центрбуд Альфа» та ТОВ «Бімар» достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення будь-якого виду діяльності, не є достовірним доказом фіктивності угод, укладених такими юридичними особами.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, колегія суддів, як і суд першої інстанції, звертає увагу на те, що фактично відображені у акті відомості стосуються не позивача, а третіх осіб.

До того ж, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, позивачем підтверджено включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та визначення податку на прибуток необхідними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проводив належний фінансовий облік господарських операцій, з подачею відповідної звітності, а його первинні документи відповідають вимогам, передбачених ст. 9 зазначеного вище Закону, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88.

Так, оцінюючи, основний вид діяльністю позивача, визначаючи наявність усіх первинних документів, що вказують на придбання товару і його подальшу реалізацію, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи податкової служби про безтоварність операцій позивача є спростованими вище зазначеними доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05.02.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Кузьменко В. В.