Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а-8171/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року № 2а-8171/12/1370

16 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Коростильов В.А.,

від відповідача Луцик Н.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ «Престиж-Авто» до ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006882301 та № 0006892301 від 03.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача наявні всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДПІ у Яворівському районі Львівської області ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Престиж-Авто» (код ЄДРПОУ 32285602) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «ПКФ «Дельта»» (код ЄДРПОУ 37287667) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року, про що складено акт № 144/2301/32285602 від 22.07.2011 року /а.с.9-38/.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0006882301 від 03.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 20001,00 грн., в т.ч. за основним платежем 20000,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн. /а.с.39/;

- податкове повідомлення-рішення № 0006892301 від 03.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 25001,00 грн., в т.ч. за основним платежем 25000,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн. /а.с.40/

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивача, а саме:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.ст. 216, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з підприємством ТзОВ «ПКФ «Дельта»»;

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 25000,00 грн. за березень 2011 року;

- п.п. 198.3, 198.6, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТзОВ «Престиж-Авто» занижено податок на додану вартість на загальну суму 20000,00 грн. за березень 2011 року.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ТзОВ «ПКФ «Дельта»».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом з матеріалів справи між позивачем та ТзОВ «ПКФ «Дельта»» 01.03.2011 року укладено договір № 01311, за яким продавець ТзОВ «ПКФ «Дельта»», зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити покупцю запчастини та комплектуючі до автобусів, автомобілів, с/г техніки та інші непродовольчі товари, а замовник ТзОВ «Престиж-Авто» зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату /а.с.41/.

Позивач додав до угоди податкову накладну від 31.03.2011 року № 747 до договору поставки № 01311 з номенклатурою товару та цінами на загальну суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн. /а.с.42/; видаткову накладну № 747 від 31.03.2011 року з найменуванням та описом товару на загальну суму 12000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн. /а.с.43/; платіжне доручення № 127 від 20.04.2011 року про перерахування коштів позивачем в сумі 12000,00 грн. на рахунок ТзОВ «ПКФ «Дельта»» /а.с.44/; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року в якому зазначена отримана податкова накладна /а.с.45-50/; рахунок-фактура № 747 від 31.03.2011 року /а.с.51/; два акти списання № СпТ-000024 і № СпТ-000026 від 31.03.2011 року на загальну суму 100000,00 грн. /а.с.52-53/

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ж до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Керівник підприємства зобов'язаний згідно ч. 6 ст. 8 Закону № 966-ХІV створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 р. № 3146/6/15-016 зазначено, що ч. 2 і ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З'ясування реальності господарських операцій позивача з ТзОВ «ПКФ «Дельта»» має істотне значення для вирішення спору та правильної юридичної оцінки дій позивача в частині визначення сум по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких встановлена судом.

Суд вважає, що складені позивачем з ТзОВ «ПКФ «Дельта»» документи в сукупності не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так, у матеріалах справи є договір № 01311 від 01.03.2011 року укладений між позивачем та ТзОВ «ПКФ «Дельта»», який іменується договір поставки /а.с.41/. Незважаючи на те, що п. 5.1 договору передбачено здійснення оплати протягом 20 календарних днів, справи позивач повної суми за нібито отримані товари не перерахував. В матеріалах справи міститься претензія ТзОВ «ПКФ «Дельта»» з вимогою про сплату коштів в сумі 108000,00 грн. за поставлений товар, в якій зазначено, що у разі невиконання вимог ТзОВ «ПКФ «Дельта»», підприємство змушене буде звернутися до суду для примусового задоволення вимог /а.с.77/. Станом на час розгляду справи позивач представив лише одне платіжне доручення № 127 від 20.04.2011 року про перерахування ним коштів в сумі 12000,00 грн. на рахунок ТзОВ «ПКФ «Дельта»» /а.с.44/, згідно договору підряду, а не договору поставки, на який посилається позивач. Тобто, позивач не виконав умови претензії та не представив суду доказів будь-яких судових справ по стягненню існуючої у позивача заборгованості перед контрагентом

Крім того, операції вищезазначених контрагентів не підтверджуються з позиції реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів.

Так, подорожні листи вантажного автомобіля позивачем не представлені, хоча п. 6 договору поставки № 01311 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах франко-складу продавця. Натомість, в матеріалах справи є лист директора ТзОВ «Престиж-Авто» № 86 від 21.06.2011 року адресований ДПІ у Сокальському районі про те, що згідно усної домовленості в телефонному режимі підприємство отримало від постачальника ТзОВ «ПКФ «Дельта»» через послуги ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» Автолюкс товарно-матеріальні цінності (запчастини для ремонту автомобілів) на загальну суму 120000,00 грн. Товарно-транспортних накладних на перевезення товару вищевказаним перевізником не надано. Сертифікатів якості щодо підтвердження їх стану та виробника теж не надано /а.с.82/.

Насправді ж позивач на підтвердження переміщення товару з м. Луганська до м. Червоноград надав суду документ від ТзОВ «МІСТ ЕКСПРЕС» та пояснив, що в листі до ДПІ у Сокальському районі допустив помилку вказавши перевізником ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» Автолюкс.

З цього документу неможливо встановити який товар перевезено, чи є він предметом договору поставки № 01311 /а.с.75-76/. Крім того, судом встановлено невідповідність у тому, що згідно з цими документами, датою відправлення товару з м. Луганська є 28.03.2011 року, а видаткова накладна № 747 до договору поставки № 01311 датована 31.03.2011 року; тим же 31.03.2011 року датовано і рахунок-фактуру № 747 /а.с.43,51/.

Згідно п. 201.4 ст. 200 ПК України податкова накладна складається у 2 примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Відповідно до ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У цьому випадку першою подією стало відвантаження товару, а згідно видаткової накладної - це 31.03.2011 року. До цього слід зауважити, що згідно п. 7 договору № 01311 передання товару продавцем та приймання товару покупцем здійснюється на складах продавця /а.с.41/.

Враховуючи викладене, долучені позивачем квитанції ТзОВ «МІСТ ЕКСПРЕС» не можуть слугувати доказом отримання спірних товарно-матеріальних цінностей.

Суд не отримав пояснень від позивача, яким чином всі запчастини згідно з двома актами списання від 31.03.2011 року № СпТ-000024 і № СпТ-000026 на загальну суму 100000,00 грн. /а.с.52-53/, були списані в той самий день, в який, згідно з видатковою накладною та рахунком-фактурою, позивач отримав їх від контрагента.

Крім того, Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено невиїзну камеральну перевірку ТзОВ «ПКФ «Дельта»», результати якої зафіксовано в акті № 1023/16/37287667 від 08.06.2011 року. В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. ТзОВ «ПКФ «Дельта»» за юридичною адресою не знаходиться. Не встановлено факту зайняття підприємством видами господарської діяльності (КВЕД) згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ. Зроблено висновок, що підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому їх правочини з контрагентами є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ст. 234 ЦК України) /а.с.98-102/.

Зазначені обставини свідчать про те, що документи оформлені позивачем з ТзОВ «ПКФ «Дельта»» підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, а лише з метою документального оформлення господарських операцій, які в дійсності не відбувалися. Тому документи, якими оформлено виконання цих операцій, не містять достатньо інформації і не можуть вважатися первинними документами в розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Посилання позивача на те, що висновок про відсутність факту здійснення господарської діяльності є нічим іншим як припущенням податкового органу, не доводить факту здійснення ним відповідної господарської операції.

Формальне відображення операцій у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для формування витрат податкового кредиту, само по собі не є підставою для включення сум до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було (лист ДПА України від 15.08.2008 р. № 323/2/16-1510).

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТзОВ «ПКФ «Дельта»» сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про заниження ТзОВ «Престиж-Авто» податку на прибуток на загальну суму 25000,00 грн. за березень 2011 року та заниження податку на додану вартість на загальну суму 20000,00 грн. за березень 2011 року є обґрунтованим.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 10.00 год. 14.02.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.