Ухвала

від 05.02.2013 по справі 2а-10512/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10512/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-2000" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-2000" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання недійсними рішення № 0003662311/0 від 21.10.2009 року, № 0003662311/1 від 28.12.2009 року, № 0003662311/2 від 10.03.2010 року та № 0003662311/3 від 18.05.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат-2000" з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0003662311/0 від 21.10.2009 року, № 0003662311/1 від 28.12.2009 року, № 0003662311/2 від 10.03.2010 року та № 0003662311/3 від 18.05.2010 року.

Позивач наголошував на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що З 02.10.2009 по 15.10.2009 ДПІ у Солом'янскому районі м. Києва проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою Відповідальністю "Карат-2000" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Основа-простір" (код ЄДРПОУ 36069198) за період з 2008 по 2009рр.

Даною перевіркою встановлено порушення п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; п 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ" Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( із змінами та доповненнями ); п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 747 550,58 грн., у тому числі за вересень 2008 року у розмірі 16 388,09 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 108 998,43 грн., за листопад 2008 року у розмірі 89 728,38 грн., за грудень 2008 року у розмірі 69 287,13 грн., за січень 2009 року у розмірі 140 452,98 грн., за лютий 2009 у розмірі року 322 695,57 грн.

За результатами перевірки складено акт № 13093/23-11/30181625, на підставі якого винесене податкове повідомленні-рішення від 21 жовтня 2009 року № 0003662311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1121327,00грн., у тому числі за основним платежем -747 551,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 373776,00грн.

Не погоджуючись з висновками Акту та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Солом'янскому районі м. Києва , ДПА у м. Києві та ДПА України. В задоволенні скарг було відмовлено, висновки Акту підтверджені, у зв'язку з чим ДПІ у Солом'янскому районі м. Києва винесла податкові повідомлення-рішення:

№ 0003662311/1 від 28 грудня 2009року на загальну суму ] 121 327,00 гри. у тому числі основний платіж 747 551,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 373 766,00 грн.

№ 000362311/2 від ]0 березня 2009року на загальну суму 1 121 327,00 грн. у тому числі основний платіж 747 551,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 373 766,00 грн.

№ 0003662311/3 від 18 травня 2010 року на загальну суму 1 121 327,00 грн. у тому числі основний платіж 747 551,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 373 766,00 грн.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "Основа простір» та ТОВ «Карат - 2000» фінансово-господарські взаємовідносини здійснювалися на підставі наступних договорів: Договір підряду на виконання окремих видів та комплексних робіт №01-09/08 від 01.09.2008 року. Договір № 10-09/08від 10.09.3008 року. Договір № 27-09/08 від 27.09.2008 року. Договір №01-10/08 від 01.10.2008 року. Договір від 01.10.2008 року про надання інформаційно - аналітичних послуг. Договір від 01.10.2008 року про надання інформаційно - аналітичних послуг. Договір №03-10/08 від 03.10.2008 року. Договір №04-10/08 від 04.10.2008 року. Договір №05-10/08 від 05.10.2008 року. Договір №18-10/08 від 18.10.2008 року. Договір № 27-12/08 від 27.12.2008 року. Договір № 27-12/08 від 27.12.2008 року. Договір №30-10/08 від 30.10.2008 року. Договір №30/0-10/08 від 30,10.2008 року. Договір № 12-12/08 від 12.12.2008 року. Договір № 24-12/08 від 24.12.2008 року. Договір № 12/02 від 26.12.2008 року. Договір № 27-12/08 від 27.12.2008 року. Договір № 16-01/09 від 16.01.2009 року. Договір № 27-02/09 від 27.02.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2010 року у справі 2а-13992/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою позов задоволено в повному обсязі, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір»повернути Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»отримані за договором №16-01/09 від 16.01.2009р. кошти в сумі 43163,10грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»на користь Державного бюджету України повернуті ТОВ «Основа -Простір»кошти в розмірі 43163,10 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2010 року у справі 2а-13993/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою позов задоволено в повному обсязі, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір»повернути Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»отримані за договором №27-02/09 від 27.02.2009р. кошти в сумі 20644,26грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»на користь Державного бюджету України повернуті ТОВ «Основа -Простір»кошти в розмірі 20644,26 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2010 року у справі 2а-13990/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою позов задоволено в повному обсязі, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір»повернути Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»отримані за договором №27-12/08 від 27.12.2008р. кошти в сумі 32685,75грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»на користь Державного бюджету України повернуті ТОВ «Основа -Простір»кошти в розмірі 32685,75 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2010 року у справі 2а-13988/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою позов задоволено в повному обсязі, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір»повернути Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»отримані за договором №24-12/08 від 24.12.2008р. кошти в сумі 9825,63грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»на користь Державного бюджету України повернуті ТОВ «Основа -Простір»кошти в розмірі 9825,63 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2010 року у справі 2а-13986/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою позов задоволено в повному обсязі, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-Простір»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»отримані за договором №12-12/08 від 12.12.2008р. кошти в сумі 15318,03грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат -2000»на користь Державного бюджету України повернуті ТОВ «Основа -Простір»кошти в розмірі 15318,03 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ "Основа -Простір" є ОСОБА_2, у відношенні якого є вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 8.04.2009 року і яким його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), податкова накладна є звітнім податковим документом та одночасно розрахунковим документом, а згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України податкова накладна надає право покупцеві віднести відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Отже, податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит.

Як з аналізу норм пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР вбачається, що законодавцем передбачено, що навіть при наявності податкової накладної податковий кредит може бути не підтверджений, а сума податкового кредиту зазначена в податковій накладній не є остаточною та беззаперечною і може бути не підтверджена за результатами перевірки, що і відбулося в даному випадку.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Та ст. 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що однією з обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та їх відшкодування у передбачених цим Законом випадках є фактична сплата цих сум до Державного бюджету України. Положеннями вказаного Закону встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до Державного бюджету України сум податку на додану вартість та їх відшкодуванням.

А оскільки зменшення податкових зобов'язань платника або відшкодування суми ПДВ платнику, у зв'язку зі включенням платником такої суми ПДВ до податкового кредиту, при наданні платником до податкового органу декларації з ПДВ, відбувається з державного бюджету, тобто в даному випадку держава повинна відшкодувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли.

Зазначене свідчить про те, що від укладання та виконання угоди, яка суперечить інтересам держави, державі та суспільству завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах і мають місце витрати державного бюджету на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства застосовуються санкції, передбачені ст. 208 ГК України.

З вказаних півдстав, судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що з огляду на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2009 року, яуким встановлено, що ТОВ "Основа-Плюс" створено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, тому і угоди, що укладались даним товариством є такими, що суперечать інтересам держави.

Крім того, в апеляційній скарзі позивача є посилання на неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої, в данному випадку контрагнента позивача - ТОВ «Основа - простір». Колегія суддів погоджується з нормами законодавства на підтвердження данного посилання.

Однак, при перевірці наявних у справі доказів, колегія суддів не вбачає доказів товарності операцій, проведених між позивачем та ТОВ «Основа-простір». Як вбачається з договорів, укладених між вказаними сторонами, предметом їх були цілком матеріальні об»єкти, наприклад розробка программного забезпечення, ремонтно-будівельні роботи, художнє оформлення виставок, послуги с створення концепції презентації корпоративного заходу, тощо. Але у справі немає доказів, які б свідчили про те, куди було застосоване це програмне забезпечення, де і які будівельні роботи були проведені, де той сценарій концепції презентації корпоративних заходів чи макет оформлення виставки,тощо.Посилання представника позивача на договори, податкові накладні, акти виконаних робіт та на спеціфікації не є достатнім для доведеня товарності операцій по вказаних договорах за наявних у справі обставин.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним у постанові, що укладення сторонами договорів у перевіряємий період, суперечило інтересам держави, що стало підставою відмови позивачу у задоволенні позову.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-2000" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.