Постанова

від 11.02.2013 по справі 2а/0270/5414/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 лютого 2013 р. Справа № 2а/0270/5414/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах держави та органу державної влади, який її уособлює - Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю "Чарто" про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Жмеринський міжрайонний прокурор в інтересах держави та органу державної влади, який її уособлює - Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Жмеринська ОДПІ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Чарто» (далі - ТОВ «Чарто») про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на день звернення до суду за відповідачем рахується борг по орендній платі за землю з юридичних осіб, який самостійно визначений останнім у податковій декларації з плати за землю за 2012 рік №189 від 01.02.2012 року.

Представники прокуратури та Жмеринської ОДПІ в судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження. Крім того, зазначили, що позов підтримують та просили задоволити його в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надійшло клопотання, в якому зазначено, що позовні вимоги на суму 6390,95 грн. визнає повністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Чарто» зареєстровано Жменринською районною державною адміністрацією Вінницької області 18.10.2005 року, код ЄДРПОУ 33618911 та перебуває на податковому обліку у Жмеринській ОДПІ з 20.10.2005 року за № 920.

Станом на 05.11.2012 року відповідач має податковий борг по орендній платі за землю з юридичних осіб згідно облікової картки платника в загальному розмірі 6390,95 грн., з них: 6185,38 грн. - непогашений борг самостійно визначений у податковій декларації з плати за землю за 2012 рік №189 від 01.02.2012 року; 205,57 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату орендної плати.(а.с.54)

Таким чином, борг ТОВ «Чарто» по орендній платі за землю з юридичних осіб становить 6390,95 грн., що підтверджується податковою декларацією з плати за землю за 2012 рік № 189 від 01.02.2012 року та витягом з облікової картки платника (а. с. 15-18, 54).

На час розгляду справи судом доказів сплати вказаної суми податкового боргу відповідачем не надано.

Визначаючись щодо заявлених вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов"язаний самостійно сплатити суму податкового зобов"язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

В силу п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на виконання зазначеної норми 22.08.2011 року Жмеринською ОДПІ було сформовано та вручено відповідачу податкову вимогу (а. с. 19).

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Відповідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 цієї статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

При цьому, відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також врахував повне визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 136 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресований суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч.3 ст.136 КАС України, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону та порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить закону, не порушує права та інтереси третіх осіб, у зв'язку з чим підлягає прийняттю судом та є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, визнаються відповідачем, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Частиною 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владний повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків у банках обслуговуючих платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "Чарто" (с. Тарасівка, Жмеринський район, Вінницька область, ід. код 33618911) в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 6390,95 грн. (шість тисяч триста дев'яносто гривень 95 копійок) з рахунків в установах банку.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: